Асептичний некроз 2016–2026: статистика, що змушує замислитися
Асептичний некроз 2016–2026: статистика, що змушує замислитися. Причини, сучасна діагностика, зміни до і після пандемії COVID-19, прогнози та практичні заходи профілактики
Опублікований: 20.11.2026Асептичний некроз 2016–2026: статистика, що змушує замислитися
Причини, сучасна діагностика, зміни до і після пандемії COVID-19, прогнози та практичні заходи профілактики. За редакцією к.м.н. Юрій ЛІТУН
Примітка. Матеріал має науково-популярний та інформаційний характер. Він не замінює консультації ортопеда-травматолога, ревматолога або іншого фахівця.
Огляд підготовлено за даними, доступними станом на 18 листопада 2026 року.
Хвороба, яка тривалий час може залишатися непомітною
Асептичний некроз кістки (АНК) – важке дегенеративно-дистрофічне захворювання, що характеризується ураженням кісткової тканини в умовах гострого або хронічного порушення місцевого кровообігу, яке проходить без участі патогенних мікроорганізмів (звідси термін «а-септичний»). У медичній літературі цю патологію також називають аваскулярним некрозом або остеонекрозом. Остеонекроз є неспецифічним захворюванням, швидше, цю патологію можна назвати станом, у якому спостерігається відмирання однієї чи кількох певних (локалізованих) ділянок кістки.
Найвідомішою і найбільш соціально значущою формою є остеонекроз головки стегнової кістки. Саме на ньому зосереджена більшість епідеміологічних досліджень. Остеонекроз також може уражати колінний, плечовий, гомілковостопний та інші суглоби.
Небезпека захворювання полягає в тому, що спочатку людина може не відмічати виражених симптомів. Проте після руйнування кістки міцність головки стегнової кістки поступово зменшується. Під дією навантаження виникає субхондральний перелом безпосередньо під суглобовим хрящем, після чого можливі деформація і колапс головки стегна. На пізніх стадіях розвивається вторинний артроз, а зберегти суглоб стає фактично неможливо.
У США традиційно оцінювали кількість нових випадків остеонекрозу головки стегнової кістки приблизно у 10–20 тисяч на рік. Водночас точна глобальна статистика відсутня: країни використовують різні діагностичні критерії, системи реєстрації та підходи до обстеження. За оцінками окремих національних досліджень, щорічно в Японії діагностували 12–24 тисячі нових випадків, а в Південній Кореї – близько 14 тисяч. Ці показники не можна безпосередньо порівнювати між собою через відмінності чисельності населення та методів обліку. PPmc
Чому статистика 2016–2026 років потребує обережного тлумачення?
На перший погляд може здатися, що достатньо взяти кількість діагнозів за 2016 рік, порівняти її з 2026 роком і визначити, наскільки зросла захворюваність. Насправді це майже неможливо зробити коректно.
Асептичний некроз не має єдиного глобального реєстру. Частина ранніх випадків залишається нерозпізнаною, оскільки звичайна рентгенографія на початковій стадії може не показати патологічних змін. Інші випадки реєструються вже тоді, коли пацієнтові виконують ендопротезування кульшового суглоба.
Крім того, після 2020 року одночасно змінилися щонайменше чотири чинники:
- мільйони людей перенесли COVID-19;
- значна кількість пацієнтів отримувала системні кортикостероїди;
- у медичній літературі різко зросла увага до постковідних ускладнень;
- ширше застосування МРТ могло збільшити виявлення ранніх форм остеонекрозу.
Тому збільшення кількості публікацій або встановлених діагнозів ще не доводить пропорційного зростання справжньої захворюваності.
Що можна стверджувати на підставі наявних даних
|
Період |
Основна картина |
|
2016 – 2019 |
Переважали класичні причини: травми, кортикостероїдна терапія при аутоімунних та інших захворюваннях, надмірне вживання алкоголю, системні захворювання крові, трансплантація органів і так звані ідіопатичні випадки. |
|
2020 – 2022 |
До традиційних факторів додалося масове застосування кортикостероїдів при тяжкому COVID-19. З’явилися численні повідомлення про остеонекроз через кілька тижнів або місяців після інфекції. |
|
2023 – 2026 |
Накопичилися серії випадків, ретроспективні дослідження та систематичні огляди. Зв’язок став клінічно правдоподібним, особливо після високих доз гормонів, але точна частота серед усіх людей, які перенесли COVID-19, досі не визначена. |
Оновлений систематичний огляд, опублікований 5 листопада 2026 року, включив 55 досліджень та 864 описані випадки аваскулярного некрозу стегнової кістки після COVID-19.
У 43 із 55 публікацій повідомлялося про застосування кортикостероїдів, а двобічне ураження кульшових суглобів спостерігалося у 274 пацієнтів, тобто у 31,7%.
Водночас 45 із 55 включених робіт були описами окремих випадків або невеликих серій, а не великими популяційними дослідженнями.
Тому 864 випадки – це не показник захворюваності, а лише сукупність опублікованих клінічних спостережень. LLink
Саме відсутність надійного знаменника – загальної кількості однаково обстежених людей після COVID-19 - не дозволяє впевнено сказати, у скільки разів ризик збільшився після пандемії.
Основні причини асептичного некрозу
Асептичний некроз не є класичним захворюванням з однією причиною. Це кінцевий результат кількох патологічних процесів, які погіршують мікроциркуляцію, пошкоджують структуру кісткової тканини або підвищують внутрішньокістковий тиск.
1. Травми
Переломи проксимального відділу стегнової кістки та вивих кульшового суглоба можуть механічно пошкодити судини, які живлять головку стегна. Це одна з найбільш зрозумілих причин остеонекрозу.
Наслідки можуть проявитися не одразу. Навіть після вправлення вивиху або операції кровопостачання головки стегна іноді залишається недостатнім, тому пацієнтові потрібне тривале спостереження.
2. Системні кортикостероїди
Глюкокортикоїди – дексаметазон, метилпреднізолон, преднізолон та інші, належать до найважливіших нетравматичних факторів ризику.
Ці препарати можуть:
- змінювати обмін жирів;
- сприяти збільшенню жирових клітин у кістковому мозку;
- підвищувати внутрішньокістковий тиск;
- погіршувати функцію ендотелію судин;
- впливати на згортання крові;
- пригнічувати утворення нової кісткової тканини;
- посилювати загибель остеоцитів.
Ризик залежить не лише від загальної дози. Значення мають максимальна добова доза, тривалість лікування, повторні курси, основне захворювання, вживання алкоголю, порушення ліпідного обміну та індивідуальна схильність.
Критерії ARCO, які застосовуються переважно для стандартизації досліджень, відносять випадок до кортикостероїд-асоційованого остеонекрозу, якщо протягом трьох місяців людина отримала понад 2 г преднізолону або еквівалентну дозу іншого препарату, діагноз встановлено протягом двох років і немає інших очевидних факторів ризику. Проте цей дослідницький поріг не означає, що менша доза є гарантовано безпечною. PPmc
3. Надмірне вживання алкоголю
Тривале надмірне споживання алкоголю може порушувати жировий обмін, сприяти утворенню жирових відкладень у кістковому мозку і погіршувати мікроциркуляцію.
У старіших американських оцінках частка випадків, пов’язаних з алкоголем, становила приблизно 20-40%, із кортикостероїдами – 35-40%, а ще 20-40% вважали ідіопатичними. Ці діапазони значною мірою перекриваються, залежать від критеріїв дослідження і не повинні сприйматися як точна сучасна глобальна структура причин. PPmc
Особливо небезпечним може бути поєднання алкоголю і кортикостероїдів, оскільки обидва фактори впливають на жировий обмін та кровопостачання кістки. PPmc
4. Аутоімунні та системні захворювання
Підвищений ризик спостерігається при:
- системному червоному вовчаку;
- антифосфоліпідному синдромі;
- деяких формах васкуліту;
- запальних захворюваннях, що потребують тривалої стероїдної терапії;
- станах після трансплантації органів;
- ВІЛ-інфекції;
- порушеннях згортання крові.
У таких пацієнтів складно відокремити дію основного захворювання від впливу кортикостероїдів та інших препаратів.
5. Гематологічні захворювання
Серповидноклітинна хвороба та інші гемоглобінопатії можуть спричиняти закупорення дрібних судин і повторні ішемічні пошкодження кісткової тканини.
6. Декомпресійна хвороба
Ризик мають професійні водолази та інші люди, які зазнають значних перепадів тиску. Газові бульбашки можуть пошкоджувати судини й порушувати кровопостачання кістки.
7. Куріння, ожиріння та метаболічні порушення
Куріння, ожиріння, цукровий діабет і високий рівень ліпідів у крові не завжди є безпосередньою причиною, але можуть підсилювати судинні та метаболічні механізми остеонекрозу. Сучасний консенсус розглядає захворювання як результат взаємодії зовнішніх факторів ризику та індивідуальної, зокрема генетичної, схильності. PPmc
8. Ідіопатичний остеонекроз
У частини пацієнтів переконливу причину знайти не вдається. Такі випадки називають ідіопатичними. Ймовірно, принаймні в частини цих людей існують ще не виявлені генетичні, судинні або коагуляційні порушення.
COVID-19: сам вірус, стероїди чи поєднання факторів?
Пандемія створила своєрідний «ідеальний шторм» для появи нових випадків остеонекрозу.
Кортикостероїди врятували багато життів
У 2020 році було доведено, що системні кортикостероїди знижують смертність серед пацієнтів із тяжким або критичним COVID-19, яким був потрібен кисень або штучна вентиляція легень. Тому Всесвітня організація охорони здоров’я рекомендувала їх для тяжкого та критичного перебігу хвороби.
Водночас ВООЗ не рекомендувала застосовувати системні стероїди при нетяжкому COVID-19 без потреби в кисневій підтримці, оскільки користі для таких пацієнтів не було доведено, а шкода була реальною. WWho
Отже, проблема полягає не в тому, що стероїди використовували взагалі. При тяжкому COVID-19 вони були й залишаються потенційно життєзберігальними препаратами.
Проблема виникала тоді, коли:
- їх призначали без чітких показань;
- застосовували завеликі дози;
- поєднували кілька стероїдних препаратів;
- без потреби подовжували курс;
- пацієнти самостійно повторювали лікування;
- не враховували попередню стероїдну експозицію та інші фактори ризику.
Чи може COVID-19 самостійно пошкоджувати кісткове кровопостачання?
Теоретично - так. COVID-19 може супроводжуватися:
- запаленням ендотелію судин;
- підвищеною схильністю до утворення тромбів;
- порушенням мікроциркуляції;
- системним запаленням;
- гіпоксією;
- тривалою нерухомістю;
- порушенням ліпідного обміну.
Усі ці механізми потенційно здатні погіршувати живлення кісткової тканини. Описано остеонекроз і в окремих пацієнтів, які не отримували значних доз стероїдів. Проте таких спостережень недостатньо, щоб точно визначити незалежний внесок вірусу.
Найобережніше формулювання станом на 2026 рік звучить так: кортикостероїди залишаються найбільш чітко визначеним фактором ризику постковідного остеонекрозу, але тяжкість інфекції, мікротромбози, гіпоксія та індивідуальна схильність також можуть мати значення. PPubmed
У систематичному огляді 2024 року середній час від COVID-19 до появи симптомів аваскулярного некрозу становив приблизно 79 днів, але діапазон був дуже широким – від 14 до 166 днів. Це коротший термін, ніж традиційно очікували при деяких формах стероїдного остеонекрозу, однак результати ґрунтувалися переважно на невеликих серіях випадків і могли бути спотворені вибірковою публікацією незвичайних спостережень. LLink
Чи справді після COVID-19 захворюваність зросла?
Є вагомі підстави припускати, що в окремих групах ризику кількість випадків збільшилася. Насамперед це люди, які:
- перенесли тяжкий COVID-19;
- тривалий час перебували в реанімації;
- отримували високі або повторні дози кортикостероїдів;
- мають цукровий діабет, порушення ліпідного обміну чи ожиріння;
- вживають багато алкоголю;
- вже мали автоімунне або гематологічне захворювання.
Проте сьогодні некоректно стверджувати, наприклад, що «COVID-19 збільшив світову захворюваність удвічі» або називати інший конкретний коефіцієнт. Для цього потрібні великі проспективні дослідження, у яких усіх учасників - зі стероїдами та без них – однаково обстежували б за допомогою МРТ.
Наявна література має серйозні обмеження:
- більшість повідомлень походить з окремих клінік;
- часто публікували саме незвичайні або тяжкі випадки;
- дози стероїдів записували по-різному;
- не завжди відомо, чи існував остеонекроз до COVID-19;
- безсимптомних людей зазвичай не обстежували;
- різні дослідження використовували різні системи стадіювання;
- часто немає відповідної контрольної групи.
Таким чином, після пандемії ми бачимо чіткий сигнал ризику, але ще не маємо повної глобальної статистичної картини.
Симптоми, які не варто ігнорувати
При ураженні головки стегнової кістки типовими симптомами є:
- біль у паху;
- біль у сідниці або передній поверхні стегна;
- іноді біль, що віддає в коліно;
- біль під час ходьби або вставання;
- кульгавість;
- поступове обмеження внутрішнього обертання стегна;
- біль у спокої або вночі на пізніших стадіях.
На ранній стадії біль може бути помірним і непостійним. Людина часто пояснює його «розтягненням», остеохондрозом або наслідками тривалої нерухомості чи навпаки – перевантаженням через заняття спортом або тяжку фізичну працю.
Особливої уваги потребує новий біль у паху чи кульшовому суглобі після:
- перелому або вивиху стегна;
- курсу високих доз кортикостероїдів;
- тяжкого перебіку COVID-19;
- трансплантації органів;
- лікування системного червоного вовчака;
- появи аналогічного захворювання в іншому суглобі.
Остеонекроз часто буває двобічним, тому за наявності характерного ураження одного кульшового суглоба лікар може розглянути обстеження другого, навіть якщо він ще не болить.
Сучасна діагностика
Рентгенографія: важлива, але недостатня на початку хвороби
Рентгенографія залишається доступним першим дослідженням. Вона може показати:
- зони ущільнення або розрідження кістки;
- субхондральну лінію перелому;
- сплощення (колапс) головки стегнової кістки;
- вторинний артроз.
Проте на ранній стадії рентгенівський знімок може бути без патологічних змін.
МРТ – золотий стандарт раннього виявлення
Магнітно-резонансна томографія здатна виявити остеонекроз до появи видимих змін на рентгенограмі. Вона показує розташування і розмір некротичної ділянки, набряк кісткового мозку, випіт у суглобі. Для виявлення можливого остеонекрозу іншого суглобу ЗАВЖДИ призначають досолідження обох суглобів. Адже, за даними клінічних оглядів Central Park Advanced Imaging та Orthobullets, двобічний некроз трапляється у 40–80% усіх пацієнтів із нетравматичним АНГСК.
Систематичний огляд, підготовлений для міжнародних рекомендацій ARCO, показав для МРТ об’єднану чутливість близько 91% і специфічність близько 96%. Для звичайної рентгенографії відповідні оцінки були значно нижчими – приблизно 50% і 61%. Автори водночас зазначили низьку або дуже низьку якість частини доказів через ретроспективний дизайн досліджень. PPmc
Міжнародна клінічна настанова ARCO 2026 року рекомендує МРТ як основний метод діагностики нетравматичного остеонекрозу головки стегнової кістки. SSciencedirect
Практичний висновок простий: нормальний рентген не виключає раннього остеонекрозу. Якщо є характерний біль і хочаби 2 фактори (захворювання крові, прийом гормонів, прийом алкоголю тощо) ризику, доцільність МРТ потрібно обговорити з лікарем.
Комп’ютерна томографія
КТ добре показує структуру кістки та субхондральні переломи. Вона може бути особливо корисною, коли потрібно визначити, чи вже почалося механічне руйнування головки стегна. Сучасні рекомендації віддають перевагу КТ або МРТ перед звичайною рентгенографією для виявлення субхондрального перелому. CCdn-links
Лабораторні аналізи
Специфічного аналізу крові, який підтверджує асептичний некроз, не існує. Лабораторні дослідження можуть допомогти знайти супутні фактори:
- порушення ліпідного обміну;
- цукровий діабет;
- захворювання крові;
- аутоімунні порушення;
- зміни системи згортання;
- ознаки інфекційного процесу, якщо діагноз викликає сумніви.
Чому рання діагностика принципово важлива?
Основний критерій перебігу хвороби – це не просто наявність болю, а наявність або відсутність колапсу головки стегнової кістки.
До колапсу лікар може розглядати органозберігаючі методи консервативного або малоінвазивного лікування:
- контроль навантаження;
- лікування основного захворювання;
- корекцію факторів ризику;
- декомпресію головки стегнової кістки (тунелізація);
- декомпресію з додаванням концентрату клітин кісткового мозку (стовбурові клітини);
- кісткову пластику;
- окремі реконструктивні операції зі збереженням суглобу.
Після значного колапсу (3-4 стадії) та розвитку вторинного артрозу ефективність таких втручань суттєво зменшується, та наближаєтья до нульової, і єдиним методом відновлення функції часто стає тотальне ендопротезування кульшового суглоба.
Настанова ARCO 2026 року допускає виконання декомпресії на доколапсних стадіях I–II. Додавання концентрату кісткового мозку може зменшувати ризик колапсу порівняно з декомпресією без нього, але впевненість у доказах поки що дуже низька. PPmc
Незважаючи на відсутність великого масиву даних щодо викочистання комплексу – декомпресія + стовурові клітини, вже існує декілька публікацій на цю тему: Відсоток вдалого лікування ранніх стадій асептичного некрозу (I–II стадії) шляхом поєднання декомпресії та введення стовбурових клітин (BMAC — концентрату кісткового мозку) становить від 75% до 85% протягом перших 2–5 років спостереження. Додавання стовбурових клітин знижує ризик необхідності подальшого ендопротезування (заміни суглоба) на 50–60% порівняно з проведенням самої лише класичної декомпресії. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC5906108/ https://kumj.com.np/issue/93/72-76.pdf
Але, слід зауважити, що не існує універсальної таблетки, яка гарантовано відновлює загиблу ділянку кістки. Рішення залежить від віку пацієнта, причини хвороби, розміру та розташування вогнища, стадії, наявності болю і стану суглобового хряща.
Прогноз на найближчі роки
1. Кількість пізно виявлених постковідних випадків поступово зменшуватиметься
Найбільша хвиля тяжких COVID-19-госпіталізацій і широкого застосування високих доз стероїдів припала на попередні роки. Тому кількість нових випадків, безпосередньо пов’язаних із лікуванням пандемічних хвиль 2020–2022 років, імовірно, поступово скорочуватиметься.
Однак частина людей могла тривалий час жити з безсимптомним або малосимптомним остеонекрозом. Тому окремі діагнози ще встановлюватимуться із запізненням.
2. Загальна проблема асептичного некрозу не зникне
Кортикостероїди й надалі застосовуватимуться при аутоімунних, онкологічних, гематологічних і тяжких запальних захворюваннях. Зростання поширеності ожиріння, діабету та порушень ліпідного обміну також може підтримувати високий рівень ризику.
3. МРТ виявлятиме більше ранніх форм
Зростання доступності МРТ та настороженості лікарів може створити враження збільшення захворюваності, хоча частково це буде наслідком кращого виявлення.
4. Зростатиме роль персоналізованого прогнозування
Майбутні моделі ризику, ймовірно, поєднуватимуть:
- сумарну і пікову дозу стероїдів;
- тривалість лікування;
- дані про алкоголь і куріння;
- рівень ліпідів;
- показники згортання крові;
- супутні захворювання;
- генетичні маркери;
- кількісні характеристики вогнища на МРТ.
5. Органозберігаючі методи розвиватимуться, але потребують якісніших доказів
Клітинні технології, концентрат кісткового мозку, біоматеріали та навігаційні методи декомпресії виглядають перспективно. Проте реклама деяких «регенеративних» процедур нерідко випереджає доказову базу. Потрібні великі рандомізовані дослідження зі стандартизованим стадіюванням і тривалим спостереженням.
Ці прогнози є обґрунтованою інтерпретацією сучасних тенденцій, а не гарантованим сценарієм.
Як можна зменшити захворюваність
Повністю запобігти всім випадкам неможливо: травми, гематологічні та аутоімунні хвороби усунути не завжди можна. Проте частину ризиків реально зменшити.
Що варто робити
1. Використовувати системні стероїди лише за чінкими показаннями
Кортикостероїди не слід демонізувати: у багатьох ситуаціях вони рятують життя і запобігають тяжким ускладненням. Але лікар має використовувати найнижчу ефективну дозу і найкоротший достатній курс, якщо це дозволяє основне захворювання.
Пацієнт повинен знати:
- назву препарату;
- добову дозу;
- тривалість курсу;
- кількість повторних курсів;
- орієнтовну сумарну дозу.
Ця інформація може бути важливою через місяці або роки.
2. Зменшувати вживання алкоголю
Особливо важливо обмежити або припинити вживання алкоголю людям, які отримують системні кортикостероїди, мають порушення ліпідного обміну чи вже перенесли остеонекроз.
3. Відмовитися від куріння
Куріння погіршує стан судин і відновлення тканин. Воно також може негативно впливати на результати ортопедичних операцій.
4. Контролювати метаболічні фактори
Доцільно контролювати:
- рівень глюкози;
- артеріальний тиск;
- холестерин і тригліцериди;
- масу тіла;
- фізичну активність відповідно до стану здоров’я.
Це не гарантує профілактики остеонекрозу, але зменшує сукупне судинне навантаження.
5. Не ігнорувати біль після стероїдної терапії та наявності факторів ризику
Новий біль у паху, сідниці, стегні чи коліні після значного курсу стероїдів - привід звернутися до лікаря. Особливо якщо він триває понад кілька тижнів, посилюється під час ходьби або супроводжується кульгавістю, болем у спокої не проходить після відпочинку, повертається після прийому знеболюючих.
6. Обстежувати другий кульшовий суглоб за рекомендацією лікаря
Якщо остеонекроз виявлений з одного боку, другий суглоб також може бути уражений безсимптомно.
7. Створювати реєстри пацієнтів
На рівні системи охорони здоров’я потрібні національні реєстри остеонекрозу з єдиними критеріями:
- причина захворювання;
- доза стероїдів у преднізолон-еквіваленті;
- стадія ARCO;
- розмір осередків патологічних змін на МРТ;
- наявність COVID-19 (інші вірусні та системні патології);
- метод лікування;
- довгостроковий результат.
Без таких реєстрів ми й надалі матимемо багато повідомлень про окремі випадки, але мало достовірної статистики.
Чого краще не робити
Не приймати дексаметазон або інші стероїди самостійно
Стероїди не є універсальним засобом від вірусної інфекції, болю, слабкості чи «запалення». Самолікування може призвести до гіперглікемії, інфекційних ускладнень, виразкової хвороби, психічних реакцій, остеопорозу та остеонекрозу.
Не припиняти тривалу стероїдну терапію раптово
Якщо людина довго приймає системні кортикостероїди, різка відміна може спричинити небезпечну надниркову недостатність. Зменшувати дозу потрібно тільки за розробленою лікарем схемою з урахуванням дози та термінів прийому препаратів.
Не заспокоюватися лише через нормальний рентген
При ранньому остеонекрозі рентгенографія може бути нормальною. Якщо біль зберігається, а фактори ризику значущі, необхідно повторно звернутися до лікаря й обговорити МРТ.
Не «розходжувати» виражений біль
Інтенсивне навантаження не відновлює кровопостачання загиблої кістки. Якщо вже є субхондральний перелом, надмірна активність може прискорити механічне руйнування головки стегна та розвиток раннього артрозу.
Водночас повна тривала нерухомість також небажана через ризик атрофії м’язів і тромбозів. Режим навантаження має визначати лікар або фізичний терапевт відповідно до стадії хвороби.
Не покладатися лише на добавки та «судинні крапельниці»
Вітаміни, біологічно активні добавки, хондропротектори або неспецифічні «судинні» препарати не повинні замінювати МРТ, стадіювання захворювання та консультацію ортопеда.
Не погоджуватися на дорогу «регенеративну» процедуру без уточнення доказів, стадії хвороби та супутніх захворювань
Перед лікуванням варто запитати:
- яка точна стадія захворювання;
- чи є колапс;
- який розмір некротичного вогнища;
- чи має метод підтримку клінічних рекомендацій;
- які є альтернативи;
- яка ймовірність ендопротезування в майбутньому;
- чи опубліковані результати саме для пацієнтів із такою стадією.
Коли звертатися по медичну допомогу
Планова консультація ортопеда-травматолога потрібна, якщо:
- біль у паху або стегні триває понад 2–4 тижні;
- з’явилася кульгавість;
- стало складно взуватися, сідати в автомобіль або підійматися сходами;
- біль виник після курсу системних стероїдів;
- раніше був перелом шийки стегна або вивих кульшового суглоба;
- вже діагностовано остеонекроз іншого суглоба.
Негайна допомога потрібна при раптовому сильному болю після травми, неможливості стати на ногу, вираженому набряку, лихоманці або різкому погіршенні стану - такі симптоми можуть бути пов’язані не лише з остеонекрозом, а й із переломом, інфекцією або іншою невідкладною патологією.
Висновок
Десятиліття 2016–2026 років змінило наше розуміння асептичного некрозу. До пандемії основними темами були травми, алкоголь, тривала стероїдна терапія та системні захворювання. Після 2020 року до них додалася велика група пацієнтів, які перенесли тяжкий COVID-19 і отримували кортикостероїди.
Однак головний науковий висновок полягає не в тому, що COVID-19 нібито став єдиною новою причиною остеонекрозу. Наявні дані вказують на складну взаємодію інфекції, тяжкості хвороби, порушень мікроциркуляції, гіпоксії, стероїдної терапії та індивідуальних факторів.
Статистика справді змушує замислитися, але ще більше змушує замислитися її неповнота. Ми маємо сотні опублікованих постковідних випадків, проте досі не маємо надійного глобального показника захворюваності – за деревами ми не бачимо лісу.
Найефективніша стратегія на сьогодні складається з таких компонентів:
- обґрунтоване застосування кортикостероїдів;
- зменшення модифікованих факторів ризику;
- уважне ставлення до ранніх симптомів;
- МРТ до того, як відбудеться колапс головки стегнової кістки;
- Органозберігаючий комплексниі підхід, який вже зарекомендував себе на ранніх стадіях лікування.
Асептичний некроз - не завжди захворювання, якому можна запобігти. Але це хвороба, наслідки якої часто залежать від того, наскільки рано її запідозрили.
Джерела
- Cheng E.Y. et al. Nontraumatic Osteonecrosis of the Femoral Head: An International Evidence-Based Clinical Practice Guideline. The Journal of Bone and Joint Surgery, 2026. PPubmed PPubmed
- Diagnosis and Treatment of Nontraumatic Osteonecrosis of the Femoral Head: A Systematic Review and Meta-Analyses for the ARCO Clinical Practice Guideline Development Workgroup. Medical Sciences, 2026. PPmc PPmc
- Azadvari M. et al. Avascular necrosis of the femur following COVID-19: an updated systematic review. Archives of Orthopaedic and Trauma Surgery, 2026. LLink LLink
- Sequeira S.B. et al. Risk Factors, Pathogenesis, Diagnosis, and Treatment Options for COVID-Associated Osteonecrosis: A Systematic Review. The Journal of Arthroplasty, 2025. PPubmed PPubmed
- Seong J. et al. Osteonecrosis of the femoral head in post-COVID-19 patients: a retrospective comparative study. Journal of Orthopaedic Surgery and Research, 2025. PPubmed PPubmed
- The pandemic is gone but its consequences are here to stay: avascular necrosis following corticosteroids administration for severe COVID-19. Journal of Orthopaedic Surgery and Research, 2024. LLink LLink
- Osteonecrosis Related to Steroid and Alcohol Use-An Update on Pathogenesis. 2023. PPmc PPmc
- Updating Osteonecrosis of the Femoral Head. 2023. PPmc PPmc
- ARCO Consensus on the Pathogenesis of Non-traumatic Osteonecrosis of the Femoral Head. Journal of Korean Medical Science, 2021. PPmc PPmc
- Risk factors and pathogenesis of steroid-induced osteonecrosis of femoral head: a scoping review. 2021. PPmc PPmc
- Guidelines for clinical diagnosis and treatment of osteonecrosis of the femoral head in adults - 2019 version. PPmc PPmc
- World Health Organization. WHO updates clinical care guidance with corticosteroid recommendations. 2 September 2020. WWho WWho