Малоінвазивні хірургічні втручання та регенеративні технології лікування асептичного некрозу різної локалізації. Тренд 2026-2027 років.

Тунелізація та декомпресія кісткового осередку асептичного некрозу (в англомовній медицині — Core Decompression) — це малоінвазивна хірургічна операція, яку застосовують для лікування ранніх стадій асептичного некрозу (аваскулярного некрозу), найчастіше - головки стегнової кістки, виростки колінного суглоба, таранна кістка.

Новітні технології у лікуванні асептичного некрозу кісток різної локалізації – тенденції 2026 - 2027 років

Частина друга – фармацевтичні та малоінвазивні органозберігаючі технології лікування асептичного некрозу різної локалізації. Тренд 2026-2027 років

Малоінвазивні хірургічні втручання та регенеративні технології лікування асептичного некрозу різної локалізації

Як ми писали у першій частині, асептичний некроз – це тяжке та підступне ортопедичне захворювання, спричинене ішемічним пошкодженням, що характеризується структурним руйнуванням кістки та втратою функції, що серйозно впливає на якість життя пацієнтів. Наразі основними хірургічними методами лікування, що використовуються в клінічній практиці, є:

1. 1. Тунелізація та декомпресія з кістковою пластикою та застосуванням регенеративних технологій;
2. 3. Ендопротезування суглоба (в залежності від локалізації та стадії);
3. 4. Артродез суглоба (в залежності від локалізації та стадії).

Однак ці методи, зазвичай, мають обмеження, такі як високий травматизм, висока вартість та тривалі післяопераційні періоди відновлення, що накладає значне фізіологічне та економічне навантаження на пацієнтів та бюджет держави.

В останні роки мезенхімальні стовбурові клітини (МСК) продемонстрували великий потенціал у галузі тканинної інженерії завдяки своїм унікальним біологічним властивостям. МСК можуть самовідновлюватися та зазнавати багатонаправленої диференціації в остеобласти, хондроцити та ендотеліальні клітини, а також можуть регулювати локальне мікрооточення та сприяти васкуляризації кісткової тканини шляхом секреції біологічно активних речовин. МСК можуть регулювати локальне мікрооточення та сприяти утворенню нових кровоносних судин, що в свою чергу, сприяє регенерації кісткової тканини шляхом секреції факторів росту, цитокінів та екзосом.

Переваги МСК, такі як легкий доступ до матеріалів, відсутність алергічних реакцій, висока здатність до проліферації in vitro та стабільний потенціал остеогенної диференціації, роблять їх ідеальним матеріалом для лікування асептичного некрозу різної локалізації. Однак лікування остеонекрозу за допомогою МСК стикається з багатьма проблемами. Ось декілька з них:

1. 1. Час виживання та біологічна поведінка локально введених МСК досі незрозумілі;
2. 2. Механізм взаємодії між МСК та клітинами хазяїна ко кінця не з'ясований;
3. 3. Ефективна модуляція мікрооточення некротичних ділянок для регенерації тканин потребує глибокого дослідження.

Існують різні інноваційні стратегії для вирішення цих проблем: підвищення здатності до спрямування та стабілізації МСК in vivo за допомогою генної інженерії; поєднання МСК з біоматеріалами пацієнта (хрящовою та кістковою тканинами), поєднання МСК з синтезованими біоматеріалами такими як гідрогелі, для досягнення точного таргетування та повільного вивільнення; та розробка систем доставки ліків для МСК для підвищення терапевтичної ефективності та комплексного впливу на осередок ішемії.

У даному матеріалі ми спробували розглянути тредни застосування малоінвазивних органозберігаючих операцій у поєднанні з використанням регенеративних технології, що забезпечують нову теоретичну основу та напрямок досліджень для розвитку клінічного лікування асептичного некрозу різної локалізації.

Отже, спочатку розглянемо суть малоінвазивного втручання – тунелізація та декомпресія, а далі розберемо деякі продукти та регенеративні технології, що стали ключовими у 2026 році та мають всі шанси стати золотим стандартом у лікуванні остеонекрозу на ранніх стадіях у наступні роки. 

Розділ 1. Тунелізація та декомпресія з кістковою пластикою та застосуванням регенеративних технологій

ТУНЕЛІЗАЦІЯ ТА ДЕКОМПРЕСІЯ

Що таке тунелізація та декомпресія осередку асептичного некрозу? На яких стадіях і коли слід застосовувати, в чому її переваги та недоліки?

Тунелізація та декомпресія кісткового осередку асептичного некрозу (в англомовній медицині — Core Decompression) — це малоінвазивна хірургічна операція, яку застосовують для лікування ранніх стадій асептичного некрозу (аваскулярного некрозу), найчастіше -  головки стегнової кістки, виростки колінного суглоба, таранна кістка.

Тунелізація та декомпресія кісткового осередку асептичного некрозу головки кульшового суглоба

Асептичний некроз таранної кістки та тунелізація під контролем ЕОП

Суть процедури полягає у просвердлюванні одного або кількох каналів (тунелів) у ділянку кістки, яка відмирає через брак кровопостачання.

Головна мета та механізм дії. Зниження тиску: Некроз викликає сильний набряк всередині кістки. Оскільки кістка тверда, тиск блокує залишки кровотоку. Процедура «скидає» цей внутрішньокістковий тиск.

Стимуляція регенерації: Створення тунелю руйнує склерозований (затверділий) бар'єр навколо некрозу. Це сигналізує організму про необхідність загоєння.

Відновлення кровотоку: Утворені канали дозволяють новим судинам прорости в уражену зону (неоангіогенез), щоб доставити кисень та поживні речовини.

Зменшення болю: Механічне розвантаження кістки та зниження тиску суттєво зменшують або повністю прибирають больовий синдром.

Як проходить операція

Знеболення: в залежності від локалізації пацієнту роблять загальну або спінальну анестезію. Контроль: Хірург виконує всі маніпуляції через точковий прокол шкіри під контролем рентген-апарата (ЕОП).

Формування тунелю: Спеціальним довгим та тонким свердлом або спицею лікар проходить крізь здорову кістку безпосередньо в осередок некрозу.

Додаткові маніпуляції (за потреби): Часто в утворений канал вводять кістковий трансплантат, фактори росту (PRP) або власні стовбурові клітини пацієнта (пунктат кісткового мозку), щоб прискорити відновлення.

Коли метод є ефективним

Показання: Операція дієва на 1-й та початку 2-гої стадіях захворювання, коли кісткова структура збережена.

Протипоказання: Якщо кістка та суглобова поверхня вже почала просідати та деформуватися або приєднався артроз (3-4 стадії), тунелізація не допоможе. У таких випадках показане ендопротезування (заміна суглоба), або, як у складних випадках асептичного некрозу таранної кістки - артродез.

Асептичний некроз та тунелізація під контролем ЕОП

КІСТКОВА ПЛАСТИКА ТА ЗАСТОСУВАННЯ РЕГЕНЕРАТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

КІСТКОВА ПЛАСТИКА

Кісткова пластика (остеопластика) при асептичному некрозі є однією з ключових органозберігаючих операцій, яка дозволяє зупинити руйнування суглоба, відновити пошкоджену кісткову тканину та уникнути передчасного ендопротезування. Цей метод найчастіше застосовується для лікування асептичного некрозу головки стегнової кістки, але також ефективний при ураженні таранної, човноподібної та інших кісток.

Мета та суть процедури

Асептичний некроз виникає через локальне порушення кровопостачання. Кістка всередині «помирає», утворюється дефект (область асептичного некрозу), і під навантаженням суглобова поверхня може просто провалитися.

Асептичний некроз головки стегнової кістки

Під час кісткової пластики хірург видаляє омертвілі ділянки (некротичні маси) і заповнює утворену порожнину трансплантатом. Це вирішує дві основні задачі:

• Механічна підтримка: Трансплантат створює міцну «опору», яка не дає суглобовій поверхні деформуватися чи розплющитися.
• Біологічна стимуляція: Матеріал стимулює проростання нових судин та утворення здорової кістки на місці дефекту.

Види трансплантатів, що використовуються у лікуванні асептичного некрозу різної локалізації:

• Аутотрансплантати (власна кістка): Найкращий матеріал. Зазвичай беруть невелику ділянку з малогомілкової кістки, клубової кістки або виростка стегна (в залежності від локалізації).
  • Васкуляризована пластика: Найскладніший та найефективніший метод, коли кістковий фрагмент пересаджують разом із судинною ніжкою. Хірург під мікроскопом зшиває судини, забезпечуючи негайне відновлення кровотоку в ураженій зоні.
  • Неваскуляризована пластика: Пересадка кісткової стружки або стовпчика без власних судин, що слугує каркасом.
• Алотрансплантати (донорська кістка): Спеціально оброблений та очищений матеріал з кісткового банку. Виключає потребу в додатковій травмі для забору власної кістки пацієнта.
• Синтетичні матеріали: Штучні біодеградабельні замінники кістки (на основі фосфату кальцію чи гідроксіапатиту). Вони з часом розсмоктуються, заміщаючись власною кісткою пацієнта.

Схема мікрохірургічної пересадки кровопостачального (васкуляризованого) кісткового клаптя з дистальної частини променевої кістки при хворобі Кінбека

Коли кісткова пластика є ефективною?

Ефективність операції напряму залежить від стадії захворювання. На жаль, вона не є всесильною:

Сучасні комбіновані методи

Сьогодні класичну кісткову пластику рідко використовують без поєднання з регенеративними технологіями (клітинною терапією):

Тунелізація (декомпресія): Після тунелізації (декомпресії) осередку асептичного некрозу в канал вводять пластичний матеріал, який виготовляють з кісткового трансплантату самого пацієнта. Зазвичай, матеріал беруть з ділянки малогомілкової кістки, клубової кістки або виростка стегна.

Концентрат аспірату кісткового мозку (BMAC-терапія) / PRP терапія: Трансплантат або порожнину додатково насичують концентратом аспірату кісткового мозку пацієнта (багатого на стовбурові клітини) або факторами росту з плазми крові. Як показали дослідження, це в рази прискорює приживлення та перебудову кістки.

Медикаментозна терапія:

Фізіотерапія та реабілітація: після загоєння місця хірургічного доступу локально застосовують фізіотерапевтичні методи (при них ми писали в попередніх матеріалах) для поліпшення мікроциркуляції крові та прискорення регенерації. Реабілітація після такого втручання, зазвичай, тривала (від кількох місяців до пів року) і обов'язково вимагає суворого обмеження осьового навантаження (ходіння на милицях, використання ортезів), щоб дати трансплантату зміцніти та зростися з навколишніми тканинами.

Попередні підсумки

Ефективність кісткової пластики (остеопластики) при лікуванні асептичного некрозу (насамперед головки стегнової кістки) критично залежить від стадії захворювання, на якій проведено операцію. За усередненими клінічними даними ортопедичних досліджень, результати розподіляються наступним чином:

• Добре: 65% - 85% випадків. Спостерігається на ранніх стадіях (Ficat I - II, ARCO I - II) до настання колапсу кістки. Пацієнти відчувають значне зникнення болю та відновлюють рухливість суглоба.
• Задовільно: 15% - 25% випадків. Найчастіше фіксується на перехідних етапах (початковий колапс суглобової поверхні до 2 мм або ARCO IIIa). Анатомічна форма зберігається частково, залишається потреба в періодичному медикаментозному лікуванні.
• Незадовільно: 35% — 65% випадків на пізніх стадіях. Якщо деструкція кістки значна (колапс >2 мм, стадії ARCO IIIb - IV), пластика неефективна і призводить до подальшого руйнування суглоба, що потребує тотального ендопротезування.

Порівняння за типами кісткової пластики

Результати оцінки за шкалою «добре-задовільно-незадовільно» суттєво відрізняються залежно від хірургічної методики:

Ключові фактори впливу на успіх

• Стадія хвороби: Проведення операції до просідання (колапсу) головки кістки гарантує найкращий прогноз.
• Кровопостачання: Пересадка кістки разом із живою судинною ніжкою (васкуляризована пластика) стимулює швидке приживлення та перебудову тканин.
• Вік та супутні фактори: У пацієнтів віком до 40 років результати значно кращі; тривалий прийом кортикостероїдів, часте вживання алкоголю чи куріння суттєво підвищують ризик незадовільного результату

Інші матеріали