Травматологія і Фармакологія

Диференційована тактика оперативного лікування хворих на остеоартроз колінних суглобів

Гайко Г.В., Осадчук Т.І., Калашніков А.В., Підгаєцький В.М. ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ


Електронна версія
Український науково-практичний журнал
"Вісник ортопедії, травматології та протезування"
№ 1 (100) 2019

З люб'язної згоди головного редактора журналу "Вісник ортопедії, травматології та протезування" Директора ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, Заслуженого діяча науки і техніки, Лауреата Державної премії України, академіка НАМН України, професора Гайко Г. В. та засновників видання
ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ОРТОПЕДІВ-ТРАВМАТОЛОГІВ”, ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ТРАВМАТОЛОГІЇ, ХІРУРГІЇ КОЛІНА ТА АРТРОСКОПІЇ”, ДУ “ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ НАМН УКРАЇНИ”

УДК 616.728.3 – 009.12–002

ДИФЕРЕНЦІЙОВАНА ТАКТИКА ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ НА ОСТЕОАРТРОЗ КОЛІННИХ СУГЛОБІВ
Гайко Г.В., Осадчук Т.І., Калашніков А.В., Підгаєцький В.М.
ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ

Резюме. На основі вивчення результатів лікування 383 хворих на гонартроз розроблена диференційна тактика оперативного лікування таких хворих. Визначені показання до виконання надгорбкової корегувальної остеотомії великогомілкової кістки, надвиросткової остеотомії стегнової кістки, унікондилярного ендопротезування колінного суглоба, тотального ендопротезування без та із збереженням передньої хрестоподібної зв’язки, застосування тібіального подовжувача при тотальному ендопротезуванні, ендопротезування за допомогою цільнозв’язаного протезу. Використання розробленого підходу до оперативного лікування дозволило отримати 65% хороших та 35% задовільних результатів у хворих на остеоартроз колінних суглобів в терміни від 2 до 9 років.

Ключові слова: колінний суглоб, гонартроз, корегувальна остеотомія, ендопротезування.

Вступ

Остеоартроз – найбільш поширене захворювання суглобів, частота розвитку якого неухильно зростає, що робить проблему його діагностики та лікування однією з найважливіших в артрології. На думку більшості науковців, деформуючий артроз – це поліетиологічне, дегенеративно-дистрофічне ураження суглобів, яке проявляється болем, деформацією і порушенням їх функції [1, 2, 6]. Деформуючий артроз у 20-30% хворих призводить до втрати працездатності та інвалідності, переважно через обмеження рухів [3]. Розповсюдженість остеоартрозу серед всього населення складає 6,43%, а серед осіб віком старше 45 років сягає 13,9% [4, 7]. Слід зазначити, що за останні десятиліття кількість хворих на остеоартроз збільшилась і складає близько 70% усіх форм суглобової патології. В Україні розповсюдженість захворюваності на остеоартроз складає майже 500 осіб на 100 тисяч населення [7]. Найчастіше патологічний процес уражує суглоби “навантаження” (кульшові та колінні). Це свідчить про вагоме значення біомеханічного фактора у виникненні остеоартрозу, який найбільш чітко проявляється в умовах анатомо-функціональної невідповідності нижньої кінцівки [1]. Частота остеоартрозу колінного суглоба (гонартрозу) досягає 24-68% усіх дегенеративно-дистрофічних уражень суглобів. Найбільш тяжкі клінічні прояви характерні для гонартрозу з порушеннями осі кінцівки [10, 11, 12]. Незважаючи на велику кількість робіт, присвячених оперативному лікуванню хворих на остеоартроз колінного суглоба, загально визнаних принципів хірургічної тактики немає. Найбільш поширеними оперативними втручаннями у хворих на гонартроз з осьовими деформаціями є навколосуглобова остеотомія і ендопротезування колінного суглоба [5, 8, 9, 14]. Але на теперішній час питання, у яких випадках виконувати навколосуглобову остеотомію, а у яких – ендопротезування, є відкритим та дискутабельним. Також актуальним залишається питання диференційованого підходу до вибору виду ендопротеза залежно від тяжкості ураження колінного суглоба.

Мета дослідження – покращити ефективність хірургічного лікування хворих з остеоартрозом колінного суглоба шляхом розробки і диференційованого вибору оптимальних методик оперативних втручань.

Матеріали і методи

Основу роботи складали результати дослідження 383 хворих на остеоартроз колінного суглоба, яким проведено лікування в умовах клініки ортопедії та травматології дорослих ДУ “Інституту травматології та ортопедії АМН України”. Було прооперовано 391 колінний суглоб у 383 хворих. Більшість хворих складали жінки – 81,7%, відповідно, чоловіки – 18,3%.

При визначенні вибору оперативного втручання у хворих на гонартроз ми враховували наступні ознаки:

  1. 1) рентгенографічна стадія остеоартрозу (ОА);
  2. 2) вік пацієнта;
  3. 3) обсяг рухів у колінному суглобі;
  4. 4) наявність деформації у фронтальній площині.
  5. 5) наявність асептичного некрозу одного з виростків стегнової кістки;
  6. 6) величина дефекта кісткової тканини медіального або латерального виростка великогомілкової кістки;
  7. 7) величина згинальної контрактури;
  8. 8) наявність неспроможності бокових стабілізаторів колінного суглоба.

Залежно від наявних ознак ми запропонували виконувати хворим наступні оперативні втручання: надгорбкову корегувальну остеотомію в/гомілкової кістки, надвиросткову остеотомію стегнової кістки, унікондилярне ендопротезування, тотальне ендопротезування як зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки, так і без, тотальне ендопротезування колінного суглоба із застосуванням тібіального подовжувача та ендопротезування цільнозв’язаним протезом типу хінч (таб. 1).

Таблиця 1 Розподіл хворих за видом оперативного лікування

Таблиця 1 Розподіл хворих за видом оперативного лікування

При варусних деформаціях колінного суглоба до 10°, які зумовлені порушенням осі великогомілкової кістки, у хворих віком до 60 років при задовільному об’ємі рухів виконували надгорбкову корегувальну остеотомію великогомілкової кістки з використанням аутотрансплантатів з крила клубової кістки.

При деформаціях ділянки колінного суглоба у хворих віком до 60 років при задовільному об’ємі рухів, зумовлених порушенням осі стегнової кістки, що проявлялись зміною базофеморального кута, ми виконували надвиросткову корегувальну остеотомію стегнової кістки із застосуванням стабільно-функціонального МОС.

У випадках, коли гонартроз ускладнювався асептичним некрозом медіального виростку стегнової кістки, у пацієнтів, вік яких не перевищував 60 років, ми виконували унікондилярне протезування колінного суглоба.

Оперативне втручання у хворих з ІV стадією гонартрозу: коли згинальна контрактура в колінному суглобі не перевищувала 15º, ми виконували тотальне ендопротезування зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки, у випадках, коли згинальна контрактура перевищувала 15º, виконували ендопротезування без збереження ЗХЗ з використанням екстрамедулярної техніки та цементної фіксації компонентів.

Під час деяких оперативних втручань ми зіткнулись з труднощами, які були пов’язані зі значною варусною деформацією (до 20º) та великим дефектом медіального виростка великогомілкової кістки. Для відновлення осі кінцівки, щоб запобігти виконанню великої резекції проксимального відділу великогомілкової кістки, що значно послаблює капсульно-зв’язковий апарат колінного суглоба та призводить до його дестабілізації, ми виконували резекцію по поверхні тібіального шаблону на рівні дефекту, котрий в чотирьох випадках заповнювали аутотрансплантатом та в одному випадку кістковим цементом, якщо дефект не перевищував 5 мм. Це дало можливість обійтись мінімальним вилученням кісткової тканини виростків великогомілкової кістки та досягнути хороших результатів відновлення функції суглоба без використання подовжувача тібіального компонента.

У випадках, коли розміри дефекту перевищували 10 мм, ми застосовували тібіальний подовжувач. Заміну суглобової поверхні надколінка виконували тільки у випадках значного остеопорозу.

У випадках повної неспроможності бокових стабілізаторів колінного суглоба хворим виконували ендопротезування колінного суглоба цільнозв’язаним протезом типу хінч.

Принциповими вимогами до тотального ендопротезування колінних суглобів було відновлення біомеханічної осі кінцівки та біомеханічно правильна імплантація компонентів.

У ранній післяопераційний період застосовували адекватне медикаментозне знеболювання, профілактику інфекційних ускладнень шляхом призначення антибіотиків широкого спектру дії строком на 5-7 діб; введення низькомолекулярних гепаринів протягом першого тижня після втручання. Активно-пасивні рухи в суглобі починали через 1-2 доби після операції. Пацієнтам після ендопротезування рекомендували ходу за допомогою милиць з навантаженням на оперовану кінцівку з силою 25% від маси тіла на 3-4 добу, а через два місяці хворі переходили на повне навантаження оперованої кінцівки. Після корегувальних остеотомій хворим дозволяли навантаження оперованої кінцівки при наявності рентгенологічних ознак зрощення уламків.

Результати та їх обговорення

Спостереження прооперованих хворих тривало від 1 до 9 років після оперативного втручання. З метою оцінки результатів лікування нами була розроблена система бальної оцінки функціонального стану колінного суглоба (таб. 2).

Таблиця 2 Система бальної оцінки результатів лікування хворих на гонартроз, що розроблена клінікою

Таблиця 1 Розподіл хворих за видом оперативного лікування

В її основу покладені стандарти оцінки якості лікування ушкоджень та захворювань органів руху та опору, викладені в Наказі МОЗ України № 41 від 30.03.1994 р. “Про регламентацію ортопедо-травматологічної служби в Україні”, що ґрунтуються на визначенні критеріїв працездатності. Ця система була доповнена альгофункціональним індексом Лекена [13] (таб. 3). Для оцінки результатів лікування було враховано 7 ознак (критеріїв), кожну з яких оцінювали у балах – 3, 2 або 1. У даній системі враховані наступні критерії: суб’єктивна оцінка хворим стану колінного суглоба, біль, об’єм рухів, опороспроможність, згинальна контрактура, накульгування, деформація колінного суглоба у фронтальній площині.

Хорошими результатами вважали суму балів 21-17, за показником індексу Лекена від 1 до 5 балів; задовільними – 17-10, за показником індексу Лекена від 6 до 8 балів; незадовільними – £ 9, за показником індексу Лекена ³ 9.

Серед хворих, яким виконували навколосуглобові остеотомії, результати оперативного лікування були проаналізовані у 67 пацієнтів на ОАКС. Жінки складали 75% (50 осіб), чоловіки 25% (17 осіб), середній вік жінок складав 57±1,5 років, чоловіків – 55±1,5 років. При варусних деформаціях колінного суглоба, які зумовлені порушенням осі великогомілкової кістки, що проявлялось зменшенням базотібіального кута, 59 хворим виконали надгорбкову корегувальну остеотомію великогомілкової кістки. При деформаціях ділянки колінного суглоба зумовлених порушенням осі великогомілкової кістки, що проявлялись зміною базофеморального кута, 8 хворим виконали надвиросткову резекційну коригувальну остеотомію стегнової кістки. Хороші результати отримані в 72% (48 осіб), задовільні – в 28% (19 осіб). Результати навколосуглобових коригувальних остеотомій у хворих на гонартроз з осьовими деформаціями представлені в таблиці 4.

Таблиця 3 Альгофункціональний індекс Лекена для гонартрозу

Таблиця 3 Альгофункціональний індекс Лекена для гонартрозу

Результати ендопротезування колінного суглоба проаналізовані у 324 хворих. При ендопротезуванні колінного суглоба системою без збереження задньої хрестоподібної зв’язки хороший результат отримано у 84%, задовільний у 16% із 113 пацієнтів. При ендопротезуванні колінного суглоба зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки хороший результат отримано у 54%, задовільний у 46% із 183 хворих на гонартроз. Це пояснюється, на нашу думку, недооцінкою згинальної контрактури колінного суглоба на етапі вибору системи ендопротезування (таб. 5).

При застосуванні тібіального подовжувача при ендопротезуванні колінного суглоба хороший результат отримано у 84% пацієнтів при використанні системи LPS, та у 54% хворих при використанні CR. Це пояснюється більшими можливостями для корекції варусної деформації та згинальної контрактури при застосуванні системи LPS (таб. 6).

При застосуванні тібіального подовжувача при ендопротезуванні колінного суглоба хороший результат отримано у 100% пацієнтів, а також у всіх випадках ендопротезування цільнозв’язаним протезом отримані хороші результати.

Загалом хороші результати отримані в 65% (210 осіб) ендопротезувань. Пацієнти почували себе добре, не відчували болю, не накульгували, об’єм рухів відновлено в межах норми, деформація суглоба відсутня, вісь кінцівки правильна, суглоб стабільний. Рентгенологічно – положення компонентів ендопротеза правильне, ознак нестабільності не виявлено. Задовільні результати отримані в 35% (114 осіб), пацієнти почували себе добре, не відчували болю, зберігалось помірне накульгування, обмеження об’єму рухів не більше 80°, деформація суглоба відсутня, вісь кінцівки правильна, суглоб стабільний. Рентгенологічно – положення компонентів ендопротезу правильне, ознак нестабільності не виявлено. Незадовільних результатів не отримано.

Таблиця 4 Аналіз ефективності навколосуглобових корегувальних остеотомій при лікуванні хворих на остеоартроз колінного суглоба

Таблиця 4 Аналіз ефективності навколосуглобових корегувальних остеотомій при лікуванні хворих на остеоартроз колінного суглоба

Таблиця 5 Ендопротезування колінного суглоба зі збереженням (CR) та без збереження (LPS) задньої хрестоподібної зв’язки

Таблиця 5 Ендопротезування колінного суглоба зі збереженням (CR) та без збереження (LPS) задньої хрестоподібної зв’язки

Таблиця 6 Використання тібіального подовжувача при ендопротезуванні колінного суглоба зі збереженням (CR) та без збереження (LPS) задньої хрестоподібної зв’язки

Таблиця 6 Використання тібіального подовжувача при ендопротезуванні колінного суглоба зі збереженням (CR) та без збереження (LPS) задньої хрестоподібної зв’язки

Висновки

1. При варусних деформаціях колінного суглоба до 10°, які зумовлені порушенням осі великогомілкової кістки у хворих віком до 60 років та задовільному об’ємі рухів, доцільно виконувати надгорбкову корегувальну остеотомію великогомілкової кістки.

2. При деформаціях ділянки колінного суглоба до 15°, що зумовлені порушенням осі стегнової кістки, які проявлялись зміною базофеморального кута у хворих віком до 60 років та задовільному об’ємі рухів, доцільно виконувати надвиросткову корегувальну остеотомію стегнової кістки.

3. У хворих віком до 60 років з остеоартрозом колінного суглоба ІІ-ІІІ стадії з наявністю асептичного некрозу медіального виростку стегнової кістки доцільно виконувати унікондилярне ендопротезування.

4. У пацієнтів з гонартрозом IV стадії, у яких згинальна контрактура в колінному суглобі не перевищує 15°, доцільно виконувати тотальне ендопротезування колінного суглоба зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки. За наявності згинальної контрактури в колінному суглобі більше 15° або наявності сагітальної нестабільності доцільно імплантувати ендопротез без збереження задньої хрестоподібної зв’язки.

5. За наявності дефекту одного з виростків в/гомілкової кістки до 5 мм доцільно робити заміщення дефекту кістковим цементом. За наявності дефекту одного з виростків в/гомілкової кістки більше 5 мм доцільним є заміщення дефекту кістковою пластикою. Якщо наявний дефект медіального або латерального виростка великогомілкової кістки є більшим, ніж 10 мм, доцільне застосування кісткової пластики та використання ендопротеза з тібіальним подовжувачем.

6. У пацієнтів з гонартрозом зі значним пошкодженням зв’язкового апарату колінного суглоба, а саме при наявності повної неспроможності бокових стабілізаторів, доцільно виконувати тотальне ендопротезування цільнозв’язаним ендопротезом.

7. Розроблений диференційований підхід до оперативного лікування хворих на остеоартроз колінних суглобів дозволив отримати 65% хороших та 35% задовільних результатів.

Клінічні приклади

Хвора Г., 1955 р. н., історія хвороби № 44…, поступила в клініку з приводу: двостороннього деформуючого гонартрозу III ст. Варусна деформація колінних суглобів. Згинальні контрактури колінних суглобів (рис. 1а).

Рис. 1. Рентгенограми хворої Г.: а) до операції; б) через місяць після операції

Рис. 1. Рентгенограми хворої Г.: а) до операції; б) через місяць після операції

Пацієнтка скаржилась на біль в ділянці колінних суглобів при навантаженні, більше справа впродовж останніх 7 років, накульгування, варусну деформацію правого колінного суглоба 12° (феморо-тібіальний кут правої н/кінцівки = 192°), обмеження об’єму рухів в суглобі: згинання до 90°, розгинання – 175°.

З анамнезу захворювання відомо, що протягом останніх років хвора приймала нестероїдні протизапальні засоби, отримувала внутрішньсуглобово бетаметазон та комплексний гомеопатичний препарат “Цель Т”. Протягом останнього року хвора відмітила ризьке погіршення стану. Хворій була виконана надгорбкова екстензійно-вальгизуюча корегувальна остеотомія правої в/гомілкової кісти з кістковою аутопластикою утвореного дефекту з крила клубової кістки, МОС Т-подібною пластиною (рис. 1б). Через два роки пластину було вилучено. Хвора скарг не пред’являє. Рухи в колінному суглобі: розгинання 180°, згинання 90°. Феморо-тібіальний кут правої нижньої кінцівки дорівнює 176°. Результат лікування оцінено як хороший (функціональна оцінка стану колінного суглоба – 19 балів).

Хвора М., 1954 р. н., історія хвороби № 455…, поступила в клініку з приводу: лівостороннього диспластичного гонартрозу II ст., вальгусної деформації лівого колінного суглоба (рис. 2а).

Рис. 2. Рентгенограми хворої М.: а) до операції; б) через тиждень після операції; в) через 2,5 роки після операції

Рис. 2. Рентгенограми хворої М.: а) до операції; б) через тиждень після операції; в) через 2,5 роки після операції

Двосторонній диспластичний коксартроз зліва III ст., справа I ст. Стан після тотального ендопротезування лівого кульшового суглоба. Пацієнтка скаржилась на біль в ділянці лівого колінного суглоба при навантаженні впродовж останніх 5 років, накульгування, пересувалась за допомогою палички. При огляді – вальгусна деформація правого колінного суглоба 14° (феморо-тібіальний кут правої н/кінцівки дорівнює 166°), обмеження об’єму рухів в суглобі: згинання до 80°, розгинання – 180°. З анамнезу захворювання відомо, що протягом останніх років хвора приймала нестероїдні протизапальні засоби, за останній рік відмітила різке погіршення. Хворій була виконана надвиросткова резекційна варизуюча остеотомія лівої стегнової кістки з МОС L-подібною пластиною 95°. Через 2,5 роки після операції хвора скарг не пред’являє, рухається без додаткової опори (рис. 2б, в). Пластину було вилучено через 3 роки. Рухи в колінному суглобі: розгинання 180°, згинання 90°. Феморо-тібіальний кут правої н/кінцівки дорівнює 180°. Результат лікування оцінено як хороший (функціональна оцінка стану колінного суглоба – 19 балів).

Хвора Х., 53 роки, діагноз: деформуючий артроз лівого колінного суглоба ІІІ ст., варусна деформація лівого колінного суглоба, асептичний некроз медіального виростка лівої стегнової кістки, больовий синдром. Пацієнтка скаржилась на постійний біль в області лівого колінного суглоба. Проведено унікондилярне ендопротезування лівого колінного суглоба (рис. 3, 4). Через рік пацієнтка рухається без додаткової опори, біль в області правого колінного суглоба відсутня. Рухи в колінному суглобі: розгинання 180°, згинання 70°. Феморо-тібіальний кут правої н/кінцівки дорівнює 175°. Результат лікування оцінено як хороший (функціональна оцінка стану колінного суглоба – 20 балів).

Рис. 3. Рентгенограма. Хвора Х., 53 р.

Рис. 3. Рентгенограма. Хвора Х., 53 р.

Рис. 4. Рентгенограма колінного суглоба з монокондилярним ендопротезом. Хвора Х., 53 р.

Рис. 4. Рентгенограма колінного суглоба з монокондилярним ендопротезом. Хвора Х., 53 р.

Хвора Р., 72 роки, діагноз: остеоартроз правого колінного суглобу IV ст. за класифікацією Kellgren та Lawrence, варусна деформація суглоба, виражений больовий синдром. Пацієнтка скаржилась на постійний біль в ділянці правого колінного суглоба, пересувалась за допомогою палички. Проведено тотальне ендопротезування правого колінного суглоба системою зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки (рис. 5, 6). Через три роки пацієнтка рухається без додаткової опори з незначним накульгуванням, біль в області правого колінного суглоба відсутній. Рухи в колінному суглобі: розгинання 180°, згинання 80°. Феморо-тібіальний кут правої н/кінцівки дорівнює 175°. Результат лікування оцінено як хороший (функціональна оцінка стану колінного суглоба – 19 балів).

Рис. 5. Рентгенограма. Хвора Р., 72 р.

Рис. 5. Рентгенограма. Хвора Р., 72 р.

Рис. 6. Рентгенограма колінного суглоба з ендопротезом. Хвора Р., 72 р.

Рис. 6. Рентгенограма колінного суглоба з ендопротезом. Хвора Р., 72 р.

 

Хвора Н., 68 років, діагноз: остеоартроз лівого колінного суглоба IV ст., варусна деформація суглоба, згинальна контрактура лівого колінного суглоба 15°. Пацієнтка скаржилась на постійний біль в області лівого колінного суглоба, що різко посилюється при навантаженні, накульгування, пересувалась за допомогою палички. Проведено тотальне ендопротезування лівого колінного суглоба ендопротезом без збереження задньої хрестоподібної зв’язки (рис. 7, 8).

Рис. 7. Рентгенограма. Хвора Н., 68 р.

Рис. 7. Рентгенограма. Хвора Н., 68 р.

Рис. 8. Рентгенограма колінного суглоба з ендопротезом. Хвора Н., 68 р.

Рис. 8. Рентгенограма колінного суглоба з ендопротезом. Хвора Н., 68 р.

Через два роки пацієнтка рухається без додаткової опори з незначним накульгуванням, біль в області лівого колінного суглоба відсутня. Рухи в колінному суглобі: розгинання 180°, згинання 80°. Феморо-тібіальний кут правої н/кінцівки дорівнює 175°. Результат лікування оцінено як хороший (функціональна оцінка стану колінного суглоба – 18 балів).

Хвора К., 67 років, діагноз: двосторонній деформуючий гонартроз IV ст., варусна деформація колінних суглобів. Пацієнтка скаржилась на постійний біль в ділянці колінних суглобів, що різко посилювався при навантаженні, накульгування, пересувалась за допомогою милиць. Проведено тотальне ендопротезування колінних суглобів без збереження задньої хрестоподібної зв’язки. На правій кінцівці виконана резекція в/гомілкової кістки на рівні нижнього краю дефекту та встановлена тібіальна вставка великого розміру (21 мм). На лівій кінцівці виконана резекція в/гомілкової кістки на рівні верхнього краю дефекту, який, в свою чергу, заповнений кістковим цементом, та встановлена тібіальна вставка мінімального розміру (9 мм) (рис. 9, 10, 11, 12). Через два роки пацієнтка рухається без додаткової опори з незначним накульгуванням, болі в ділянці лівого колінного суглоба відсутні. Рухи в колінному суглобі: розгинання 180°, згинання 90°. Феморо-тібіальний кут дорівнює 175°. Результат лікування оцінено як добрий (функціональна оцінка стану колінних суглобів – 17 балів).

Рис. 9. Рентгенограма пряма колінних суглобів. Хвора К., 67 р.

Рис. 9. Рентгенограма пряма колінних суглобів. Хвора К., 67 р.

Рис. 10. Рентгенограма бокова колінних суглобів. Хвора К., 67 р.

Рис. 10. Рентгенограма бокова колінних суглобів. Хвора К., 67 р.

Рис. 11. Рентгенограма правого колінного суглоба після ендопротезування. Хвора К., 67 р.

Рис. 11. Рентгенограма правого колінного суглоба після ендопротезування. Хвора К., 67 р.

Рис. 12. Рентгенограма лівого колінного суглоба після ендопротезування. Хвора К., 67 р.

Рис. 12. Рентгенограма лівого колінного суглоба після ендопротезування. Хвора К., 67 р.

Хвора Д., 71 рік, діагноз: остеоартроз лівого колінного суглобу IV ст. за класифікацією Kellgren та Lawrence (1957), посттравматичний дефект медіального виростку великогомілкової кістки, варусна деформація суглоба, виражений больовий синдром. Хворіє 17 років. Пацієнтка скаржилась на постійний біль в області лівого колінного суглоба, що різко посилювався при навантаженні, накульгування, пересувалась за допомогою милиць. Проведено тотальне ендопротезування лівого колінного суглоба із застосуванням подовженого тібіального компоненту системою зі збереженням задньої хрестоподібної зв’язки (рис. 13, 14). Через чотири роки після операції пацієнтка рухається без додаткової опори з незначним накульгуванням, біль в області лівого колінного суглоба відсутня. Рухи в колінних суглобах: розгинання 180°, згинання 90°. Феморо-тібіальний кут дорівнює 175°. Результат лікування оцінено як хороший (функціональна оцінка стану колінних суглобів – 18 балів).

Рис 13. Рентгенограма. Хвора Д., 71 р.

Рис 13. Рентгенограма. Хвора Д., 71 р.

Рис. 14. Рентгенограма колінного суглоба після ендопротезування. Хвора Д., 71 р.

Рис. 14. Рентгенограма колінного суглоба після ендопротезування. Хвора Д., 71 р.

Хвора Т., 67 р., діагноз: лівосторонній посттравматичний гонартроз IV ст., варусна деформація лівого колінного суглоба, фронтальна нестабільність: повна неспроможність бокових стабілізаторів. Пацієнтка скаржилась на постійний біль в ділянці лівого колінного суглоба, котрий посилюється при навантаженні, накульгування, пересувалась за допомогою милиць. Проведено тотальне ендопротезування лівого колінного суглоба цільнозв’язаним ендопротезом типу хінч (рис. 15, 16). Через два роки пацієнтка рухається без додаткової опори з незначним накульгуванням, біль в області лівого колінного суглоба відсутня. Рухи в колінному суглобі: розгинання 180°, згинання 90°. Феморо-тібіальний кут дорівнює 175°. Результат лікування оцінено як хороший (функціональна оцінка стану колінних суглобів – 17 балів).

Рис. 15. Рентгенограма. Хвора Т., 67 р.

Рис. 15. Рентгенограма. Хвора Т., 67 р.

Рис. 16. Рентгенограма після ендопротезування. Хвора Т., 67 р.

Рис. 16. Рентгенограма після ендопротезування. Хвора Т., 67 р.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів під час підготовки статті.

Література

  1. 1. Біомеханічне обґрунтування застосування тібіального подовжувача ендопротеза колінного суглоба в залежності від дефекту виростків великогомілкової кістки / Г.В. Гайко, Т.І. Осадчук, І.А. Лазарев, О.В. Калашніков // Літопис травматології та ортопедії. – 2018. – № 3-4. – С. 25–27.
  2. 2. Выбор оперативного метода лечение больных с остеоартрозом коленных суставов на поздних стадиях заболевания / Г.В. Гайко, Т.И. Осадчук, В.М. Подгаецкий [и др.] (Москва, 14-16 мая 2012 г.) // SICOT. – 17 обуч. курс : тез. – С. 35. 3. Диференційний підхід до ендопротезування колінного суглоба у хворих на гонартроз залежно від тяжкості ураження / Г.В. Гайко, Т.І. Осадчук, В.Б. Заєць [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2017. – № 2. – С. 59–66.
  3. 4. Залежність показника мінеральної щільності кісткової тканини від стадії захворювання у хворих на остеоартроз колінних суглобів / Т.І. Осадчук, В.Б. Заєць, О.В. Калашніков [та ін.] // Боль. Суставы. Позвоночник. – 2017. – № 4 (7). – С. 204.
  4. 5. Метаболічні порушення сполучної тканини (хрящової) у хворих на остеоартроз колінного суглоба / С. Магомедов, Т.І. Осадчук, Т.А. Козуб // Лабораторна діагностика. – 2016. – № 4. – С. 11–14.
  5. 6. Навколосуглобові коригувальні остеотомії у поєднанні з артроскопією колінного суглоба при лікуванні хворих на гонартроз / Г.В. Гайко, Т.І. Осадчук, В.Б. Заєць [та ін.] // Вісник ортопедії, травматології та протезування. – 2017. – № 1. – С.21–25.
  6. 7. Сравнительный анализ регистров эндопротезирования коленного сустава (обзор л-ры) / Р.М. Тихилов, Н.Н. Корнилов, Т.А. Куляба [и др.] // Травматология и ортопеди я России. – 2014. – № 2. – С. 112–121.
  7. 8. Современные тенденции ортопедии: артропластика коленного сустава / Р.М. Тихилов, Н.Н. Корнилов, Т.А. Куляба [и др.] // Травматология и ортопедия России. – 2012. – № 2. – С. 5–15.
  8. 9. Хірургічне лікування хворих на гонартроз (огляд літератури, I частина) / Г.В. Гайко, В.Б. Заєць, О.В. Калашніков // Вісник ортопедії, травматології та прогресування. – 2016. – № 4. – С. 62–65.
  9. 10. Increased long-term survival of posterior cruciateretaining versus posterior cruciate-stabilizing total knee replacement / M.P. Abdel, M.E. Morrey, M.R. Jansen, B.F. Morrey // Bone Joint Surg. Am. – 2011. – Vol. 93. – P. 2072–2078.
  10. 11. Our Experience Of Application Of The Correcting Osteotomy / O. Suilyma, G. Gayko, T. Osadchuk [et al.] // Patients With Knee Joints. – Osteoarthrosis Poster Presentation has presented paper 45635 entitled at the 37th SICOT Orthopaedic World Congress held on 8-10 September 2016 in Rome, Italy.
  11. 12. Lee J.K. Management of tibial bone defects with metal augmentation in primary total knee replacement: A minimum five-year review / J.K. Lee, C.H. Choi // J. Bone Joint Surg. Br. – 2011. – Vol. 93 (11). – P. 1493–1496.
  12. 13. Lequesne M.G. The algofunctional indices for hip and knee osteoarthritis / M.G. Lequesne // J. Rheumat. – 1997. – Vol. 24. – P. 779–781.
  13. 14. Semi condylar prosthesing in comple x treatment of gonarthrosis / G. Gayko, T. Osadchuk, A. Kalashnikov // Abstracts 18th European Congress of trauma and Emergency Surgery May 7-9, 2017, Bucharest, Romania. – Bucharest, 20 17. – P. 221.

Інші матеріали

Партнери проекту

Клініки, відділення, лабораторії, санаторно-курортні комплекси, що беруть активну участь у проекті і є нашими партнерами

Відділ Діагностики ДУ «ІТО НАМНУ»
Діагностика

Сучасне обладнання. Європейська якість. Щорічно проходять обстеження більше 10000 пацієнтів, виконується більше 15000 досліджень.

Відділення захворювань суглобів у дорослих ДУ «ІТО НАМНУ»
Лікування травм і захворювань суглобів

Артроскопія, ендопротезування, остеосинтез

Клініка реабілітації ДУ «ІТО НАМНУ»
Реабілітація

Консервативне лікування ортопедичних захворювань та повний комплекс фізичної реабілітації

ChM – ХМ Київ
ChM – Ваш надійний партнер

Поставка виробів медичного призначення, інструментів та імплантів для Ортопедії, Травматології, Нейрохірургії, Хірургії

Відділення реабілітації хворих після травм та операцій опорно-рухового апарату КС «Жовтень»
Профільний санаторій

Реабілітація хворих після операцій опорно-рухового апарату

SPINEX
Центр сучасної хірургії

клініка повного циклу, створена з урахуванням успішного досвіду світової медицини