Аналіз ефективності лікування діафізарних переломів великогомілкової кістки при різних видах остеосинтезу
Калашніков А. В., Вдовіченко К. В., Ставінський Ю. О. - ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ
Електронна версія
Журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу"
Номер № 1-2 (15-16) 2019
З люб'язної згоди президента ВГО "Українська асоціація травматології та остеосинтезу" і головного редактора щоквартального науково-практичного журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу" проф. Калашнікова Андрія Валерійовича.
Науково-практична конференція з міжнародною участю
«Актуальні питання травматології та остеосинтезу»
18 – 19 квітня 2019 р. м. Вінниця
Матеріали конференції (тези)
616.718.55-001.5-089.168
АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ЛІКУВАННЯ ДІАФІЗАРНИХ ПЕРЕЛОМІВ ВЕЛИКОГОМІЛКОВОЇ КІСТКИ ПРИ РІЗНИХ ВИДАХ ОСТЕОСИНТЕЗУ
Калашніков А. В., Вдовіченко К. В., Ставінський Ю. О.
ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ
Завдання: проаналізувати результати лікування 125 хворих з діафізарними переломами великогомілкової кістки з метою оцінки ефективності застосування малоінвазивних технологій остеосинтезу (блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу і пластин з кутовою сТабільністю).
Матеріал роботи – 125 хворих з діафізарними переломами великогомілкової кістки.
До І групи (дослідної) увійшло 78 хворих із закритими (Іагрупа) і відкритими (Ів група) діафізарними переломами великогомілкової кістки. Серед хворих було 55 чоловіків (70,5 %) та 23 жінок (29,5 %). Середній вік хворих складав 40,01 ± 15,70 років.
До ІІ групи (порівняльної)увійшли 47 хворих із закритими (ІІа група) і відкритими (ІІв група) діафізарними переломами великогомілкової кістки. Серед хворих було 28 чоловіків (59,6 %) та 19 жінок (40,4 %). Середній вік хворих складав 42,78 ± 18,70 років.
Тяжкість пошкоджень оцінювали за класифікацією АО, Gustilo – Andersоn.
Хворим (Іа групи) з закритими діафізарними переломами виконано БІОС канульованими металевими стержнями 27 пацієнтам, остеосинтез LCP пластинами 26 пацієнтам.
Хворим (Ів групи) з відкритими діафізарними переломами, після первинної фіксації в АЗФ, виконано БІОС 17 пацієнтам, остеосинтез LCP пластинами 8 пацієнтам.
Хворим (ІІа групи) з закритими діафізарними переломами застосовували накісткові пластини (DCP) пластини у 20 пацієнтів, апарати зовнішньої фіксації (АЗФ) у 13 пацієнтів.
Хворим (ІІв групи) з відкритими діафізарними переломами застосовували АЗФ у 14 пацієнтів у весь період лікування.
Результати лікування вивчені в строки від 6 міс. до 5 років після операції.
У хворих І групи добрі результати отримані в 74 (95%) хворих; задовільні − у 4 (5%) у зв`язку із порушенням функції прилеглих суглобів.
У хворих ІІ групи добрі результати отримані в 31 (66%) хворих; задовільні – 10 (21%), незадовільні – у 6 (13%).
Загальний термін непрацездатності у хворих дослідної групи склав від 8,2 до 25,4 тижнів (в середньому, 15,6±3,3 тижнів). У хворих порівняльної групи загальний термін непрацездатності складав від 15,7 до 37,5 тижнів (в середньому, 24,4±4,7 тижнів).
Заключення. Застосування БІОС, LCP пластин дозволяє скоротити період медичної реабілітації на 8−10 тижнів порівняно із традиційними методами лікування (накістковий остеосинтез DCP пластини, АЗФ), а також дозволяє скоротити термін перебування хворого в стаціонарі, у середньому на 3,5 доби..
Висновки
1. Диференційоване застосування БІОС, LCP пластин у 78 хворих І групи призвело до анатомо-функціонального відновлення кінцівки в оптимальні терміни в 95 % пацієнтів.
2. Застосування БІОС, LCP пластин дозволило підвищити ефективність лікування, а саме: збільшити на 30% кількість добрих результатів порівняно з традиційними методами лікування (накістковий остеосинтез, АЗФ).
3. Двоетапна тактика лікування відкритих переломів пацієнтів Ів групи дозволила отримати в усіх хворих позитивні результати, що скоротило загальні строки лікування і дозволило відновити їх працездатність.
4. Застосування сучасних малоінвазивних технологій остеосинтезу дозволяє зменшити термін перебування хворого в стаціонарі, у середньому на 3,5 доби.