Експериментальне обгрунтування остеосинтезу малогомілкової кістки при переломах кісток гомілки

Калашніков А. В., Літун Ю. М., Малик В. Д., Ставінський Ю. О. - ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ

Електронна версія
Журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу"
Номер № 1-2 (15-16) 2019

З люб'язної згоди президента ВГО "Українська асоціація травматології та остеосинтезу" і головного редактора щоквартального науково-практичного журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу" проф. Калашнікова Андрія Валерійовича.

Науково-практична конференція з міжнародною участю

«Актуальні питання травматології та остеосинтезу»

18 – 19 квітня 2019 р. м. Вінниця
Матеріали конференції (тези)

УДК616.718.5/.6-001.5:616.718.6-089.15

ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ОБГРУНТУВАННЯ ОСТЕОСИНТЕЗУ МАЛОГОМІЛКОВОЇ КІСТКИ ПРИ ПЕРЕЛОМАХ КІСТОК ГОМІЛКИ

Калашніков А. В., Літун Ю. М., Малик В. Д.¹, Ставінський Ю. О.

ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ
1 - Полтавська обласна клінічна лікарня імені М.В. Скліфосовського, м. Полтава

Вступ. Переломи кісток гомілки в Україні займають 2-ге місце серед переломів довгих кісток кінцівок і зустрічаються в 36% випадків. У 47% випадків ці переломи є діафізарними. Тривала тимчасова непрацездатність, інвалідність, високі матеріальні ви-трати на лікування пацієнтів з уповільненою консолідацією, рефрактурами і несправжніми суглобами - ось тільки деякі аспекти з цілого комплексу проблем медико-соціальної реабілітації таких постраждалих.

За останніх 10 років у літературі значно збільшилась кількість дискусійних публікацій щодо необхідності фіксації малогомілкової кістки при переломах кісток гомілки.

Мета. Базуючись на результатах біомеханічного дослідження та математичного моделювання визначити показання до фіксації малогомілкової кістки (МГК) при діафізарних переломах кісток гомілки.

Матеріали та методи. Досліджено 8 свіжозаморожених препаратів нижніх кінцівок (гомілка-стопа). Для випробувань використовували універсальну випробувальну машину TIRAtest-2151. Реалізована програма осьових статичних та циклічних навантажень при зміні положення стопи (нейтральне, дорзальна екстензія, плантарна флексія, інверсія, еверсія) та модельованих ушкодженнях МГК (остеотомія та резекція на рівні середньої та нижньої її третин) за умови стабільної фіксації великогомілкової кістки (ВГК - неушкоджена).

Проведено математичне моделювання різних варіантів фіксації діафізарних переломів кісток гомілки. Для цього була розроблена математична модель, яка складалася з таких елементів:ВГК, міжкістковамембрана, МГК,надп’яткова кістка,суглобовийхрящ.

При досліджені моделювали діафізарні переломи обох кісток гомілки в трьох варіантах площі контакту відламків по лінії перелому 50%, 25% і 0%. Фіксацію переломів моделювали в двох варіантах: фіксація тільки відламків ВГК, фіксація відламків обох кісток гомілки.

Результати. Зі збільшенням навантаження жорсткість усіх дослідних об’єктів зростала. Це пояснюється тим, що неушкоджена МГК при навантаженні утримує комплекс гомілка-стопа у «розведеному, підпружиненому» стані. При незначних навантаженнях така система має меншу жорсткість, а зі збільшенням сили ефект дії МГК припиняється, основне навантаження несе ВГК, що призводить до збільшення жорсткості всієї системи. Також зміна положення стопи та модельовані ушкодження суттєво не впливали на загальну жорсткість системи гомілка-стопа як при статичних, так і при циклічних навантаженнях.

Дані математичного моделювання вказують на те, що остеосинтез обох кісток гомілки невикликає суттєвих змін пружно-деформованогостану, у порівнянні з остеосинтезом тільки ВГК, при всіх варіантах навантаження кінцівки. Але важливо, що додаткова фіксація МГК дозволяє зменшити величину переміщеньїї відламків, значно зменшити напруження в фіксаторі ВГК.

Висновки

1. Остеосинтез обох кісток гомілки не викликає суттєвих змін пружно-деформованого стану цих кісток, у порівнянні з остеосинтезом тільки великогомілкової кістки, при всіх варіантах навантаження кінцівки;

* Але важливо, що додаткова фіксація малогомілкової кістки дозволяє зменшити величину переміщень її відламків, значно зменшити напруження в фіксаторі великогомілкової кістки.

2. Як результат комплексного дослідження показано, що при нестабільних переломах кісток гомілки (42 В3, С1, С2, С3) фіксацію малогомілкової кістки рекомендовано проводити як у середній, так і в нижній третині.

3. При стабільних переломах великогомілкової кістки фіксацію малогомілкової достатньо проводити лише в нижній третині

Інші матеріали