Імплантати з полілактидів та їх біосумісність із кістковою тканиною
Макаров В. Б. - ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1 МОЗ України», м. Дніпро
Електронна версія
Журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу"
Номер № 1-2 (15-16) 2019
З люб'язної згоди президента ВГО "Українська асоціація травматології та остеосинтезу" і головного редактора щоквартального науково-практичного журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу" проф. Калашнікова Андрія Валерійовича.
2019.jpg)
Науково-практична конференція з міжнародною участю
«Актуальні питання травматології та остеосинтезу»
18 – 19 квітня 2019 р. м. Вінниця
Матеріали конференції (тези)
УДК 616-001.46 : 54.03 : 615.46
ІМПЛАНТАТИ З ПОЛІЛАКТИДІВ ТА ЇХ БІОСУМІСНІСТЬ ІЗ КІСТКОВОЮ ТКАНИНОЮ
Макаров В. Б.
ДЗ «Спеціалізована багатопрофільна лікарня № 1, МОЗ України», м. Дніпро
Полілактиди є ідеальним біоматеріалом для створення кісткових імплантатів в умовах друкування на 3D-принтері, особливо імплантатів складної форми й різних розмірів. Залежно від умов виготовлення та складу вони мають різні терміни біодеградації та перебудови прилеглої кістки, тому існує потреба в експериментальних дослідженнях.
Мета – дослідити біосумісність з кістковою тканиною композиту на основі L- і D-форм лактиду та визначити особливості його біодеградації в умовах імплантації в різні ділянки кістки.
Матеріал та методи. Досліджено в експерименті на 40 білих щурах 6-місячного віку полілактид Ingeo ™ Biopolymer 4032D, який являє собою продукт полімеризації L- і D-форм лактиду (співвідношення від 24:1 до 32:1). Імплантати у вигляді гвинтів були створені за допомогою персонального 3D-принтера «Ultimaker3» (технологія друку методом наплавлення, товщина шару 0,1-0,2 мм). Виготовлені гвинти з біополімеру імплантували в дірчастий дефект метадіафізарного відділу (2×3 мм) та середню частину діафіза (2×2 мм) стегнової кістки щурів. Тварин виводили з експерименту на 15, 30, 90, 180 та 270 добу. Дослідження стану кістки в ділянці імплантації проведено гістологічними методами з визначенням індексу остеоінтеграції.
Результати. На всі терміни дослідження імплантати в обох ділянках стегнової кістки зберігали форму, щільно розташовувалися в ложі. На ранній термін (15 доба) ознак запального процесу навколо імплантатів не виявлено. У ділянках контакту з кістковими трабекулами або кістковим мозком визначено формування незрілої кісткової тканини, що оточувала імплантат. На 30 та 60 добу в діафізарному дефекті в кістково-мозковому каналі імплантат знаходився в оточенні вузького шару зрілої кісткової тканини. У метадіафізарному дефекті площа кістковою тканини в ділянках губчастої кістки навколо імплантата була більша порівняно з попереднім терміном. Відмінностей у формуванні кісткової тканини на 180 та 270 добу навколо імплантатів не виявлено, що свідчить про завершеність процесу перебудови кістки. Особливістю дослідженого біоматеріалу був високий індекс остеоінтеграції, визначений вже на ранній термін дослідження (15 доба), який становив у разі метадіафізарної та діафізарної імплантації полілактиду (46,6±1,1) та (40,2±1,8) %, відповідно. На фінальний термін дослідження (270 діб) індекс остеоінтеграції був статистично значущо більший порівняно з 15 добою в 2,2 та 2,3 раза (відповідно (97,1±6,2) та (94,3 ± 5,1) %, р<0,001). Різниці в індексі остеоінтеграції імплантатів між метадіафізарними та діафізарними дефектами на досліджені терміни не встановлено, що надає можливість викоРистати цій біоматеріал у ділянках компактної та губчастої кісток.
Висновки. Доведено, що досліджений біоматеріал є біосумісним, має високі остеоінтегративні якості, не активізує запалення в оточуючих м’яких тканинах та кістковому мозку, не викликає деструктивні зміни кістки в ділянках імплантації. На кінцевий термін дослідження (270 доба) імплантати з полілактиду зберігали форму, деградації біоматеріалу не встановлено, що дозволяє викоРистати його для імплантації на тривалий термін.
