Обґрунтування вибору тактики оперативного лікування у постраждалих з переломами проксимального відділу стегна, як компонента полісистемних пошкоджень
Гур`єв С. О., Танасієнко П. В. - ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України»
Електронна версія
Журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу"
Номер № 1-2 (15-16) 2019
З люб'язної згоди президента ВГО "Українська асоціація травматології та остеосинтезу" і головного редактора щоквартального науково-практичного журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу" проф. Калашнікова Андрія Валерійовича.
Науково-практична конференція з міжнародною участю
«Актуальні питання травматології та остеосинтезу»
18 – 19 квітня 2019 р. м. Вінниця
Матеріали конференції (тези)
[616.718.44-001.5-06:616-001-031.13]-089.15
ОБҐРУНТУВАННЯ ВИБОРУ ТАКТИКИ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ В ПОСТРАЖДАЛИХ З ПЕРЕЛОМАМИ ПРОКСИМАЛЬНОГО ВІДДІЛУ СТЕГНА ЯК КОМПОНЕНТА ПОЛІСИСТЕМНИХ ПОШКОДЖЕНЬ
Гур`єв С. О., Танасієнко П. В.
ДЗ «Український науково-практичний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф МОЗ України»
В останні роки зберігається стійка тенденція до обтяження травматичних пошкоджень, більшість з яких набуває множинний, поєднаний та комбінований характер з пРисутнім синдромом взаємного обтяження. Як правило, вертлюгові переломи стегна при політравмі є багатоуламкові, зі значною кількістю кісткових фрагментів різної величини і конфігурації, а також пошкодженнями м'яких тканин. Результати лікування вертлюгових переломів стегна при політравмі в порівнянні з переломами інших локалізацій, аналогічними по тяжкості, здебільшого відзначається уповільнена консолідація, незрощення та інфекційні ускладнення.
Для виконання нашого дослідження ми проаналізували результати лікування 75 постраждалих з вертлюговими переломами стегна при політравмі, що знаходились на лікуванні у Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги в період з 2015 по 2018 роки. Чоловіків було 59 (78,7%), жінок – відповідно 26 (21,3%). Середній вік постраждалих становив 38,2±1,1 років.
У 13 (17,3%) постраждалих було виявлено переломи шийки стегнової кістки. Цим пацієнтам було виконано остеосинтез 3 канульованими гвинтами по методиці АО. У переважній більшості це особи молодого працездатного віку. Серед ускладнень у 7,7% була виявлена міграція гвинтів. У 23 (30,7%) постраждалих було проведено остеосинтез Г-подібною пластиною за методикою АО. Серед ускладнень були виявлені в 4,3% випадків перелом пластини та у 8,6% псевдоартроз вертлюгової ділянки. 15 (20,0%) постраждалих було оперовано пластиною з кутовою сТабільністю (LCP). Серед постраждалих цієї групи основним раннім ускладненням було нагноєння м’яких тканин. Це ускладнення було виявлено в 13,3% пацієнтів. У 21 (28,0%) постраждалого було проведено малоінвазивних остеосинтез системою PFN. 2 (2,7%) постраждалих з медіальним варусним переломом стегна похилого віку були оперовані з допомогою тотального цементного ендопротезування. Оцінка результатів лікування хворих з переломами стегнових кісток проводиться за методикою Любошіца-Маттіса-Шварцберга в модифікації В.І. Шевцова. Результат лікування визначався в середньо-строковий період, який становив 6-12 місяців після лікування. Найкращі результати були виявлені в постраждалих з викоРистаною малоінвазивною методикою PFN, коли добрі результати становили 85,7% випадків, задовільні 14,3%, а незадовільних виявлено не було.
Таким чином, викоРистання малоінвазивною методики PFN є найпріоритетнішою методикою при переломах вертлюгової ділянки в постраждалих з полісистемними пошкодженнями.