Оцінка якості життя хворих після артроскопічного лікування з приводу фемороацетабулярного конфлікту

Луцишин В. Г., Калашніков А. В., Майко В. М., Романов М. О. - Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця, ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ, Вінницька міська клінічна лікарня №1, м. Вінниця

Електронна версія
Журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу"
Номер № 1-2 (15-16) 2019

З люб'язної згоди президента ВГО "Українська асоціація травматології та остеосинтезу" і головного редактора щоквартального науково-практичного журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу" проф. Калашнікова Андрія Валерійовича.

УДК: 616.728.16-07-08

ОЦІНКА ЯКОСТІ ЖИТТЯ ХВОРИХ ПІСЛЯ АРТРОСКОПІЧНОГО ЛІКУВАННЯ З ПРИВОДУ ФЕМОРОАЦЕТАБУЛЯРНОГО КОНФЛІКТУ
Луцишин В. Г.¹, Калашніков А. В. ², Майко В. М. ¹, Романов М. О. ³,
1 - Вінницька обласна клінічна лікарня ім. М. І. Пирогова, м. Вінниця;
2 - ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ;
3 - Вінницька міська клінічна лікарня №1, м. Вінниця

Резюме. В межах даного дослідження виконано оцінка якості життя хворих після хірургічного лікування з приводу фемороацетабулярного конфлікту за артроскопічною методикою з використанням адаптованої шкали SF-36. Аналіз даних дозволив отримати показники фізичного та психічного здоров’я пацієнтів, з визначенням загального рівня якості життя та залежність цього показника від методики післяопераційного знеболення. Аналіз даних показав, що проведення адекватної знеболюючої терапії дозволяєзменшити активність запального процесу в суглобах, покращити практично всі показники якості життя та розширити можливості ранньої мобілізації хворих.

Вступ. Протягом останніх десятиліть для дослідження стану хворих з хронічними захворюваннями, що вимагають тривалого лікування, визначають такий показник, як оцінка якості життя. Дослідження якості життя дозволяє визначити вплив захворювання на стан фізичного, психічного та соціального здоров’я та дозволяє отримати додаткову інформацію щодо ефективності проведення лікування.

Коксартроз – це хронічне прогресуюче дегенеративно-дистрофічне захворювання кісток та суглобів, що є основною причиною болю, порушення ходи та інвалідності осіб середнього та похилого віку. За даними світової літератури, близько 10-12% від усього населення земної кулі страждають на остеоартроз кульшових суглобів [1,2,7,8]. Серед основних причин тимчасової непрацездатності у світі захворювання опорно-рухового апарату займають друге місце, а серед причин інвалідності та смертності – третє. За даними вітчизняної літератури, захворювання кульшового суглобу являється причиною інвалідності у кожного десятого хворого в Україні [3].

Незважаючи на досягнення доказової медицини, розвиток нових стратегій профілактики, діагностики та лікування остеоартрозу кульшових суглобів, спостерігається швидке його прогресування [4].

При цьому, вже на початкових стадіях коксартрозу відмічається поступове зниження якості життя хворих, зниження рухів у суглобі, що з часом призводить до інвалідності [5,6].

Згідно з класифікацією МКХ-10, виділяють первинний (ідіопатичний) та вторинний коксартроз. Багато дослідників вважають, що основною причиною розвитку первинного (ідіопатичного) коксартрозу та збільшення світової тенденції омолодження хворих на остеоартроз кульшових суглобів пов’язане з фемороацетабулярним конфліктом [10,11,12,13].

Фемороацетабулярний конфлікт – це патомеханічний стан, який проявляється болем у людей молодого та середнього віку, в основі якого лежить невідповідність форми та розмірів між голівкою-шийкою стегнової кістки та кульшовою западиною. Внаслідок цієї морфологічної невідповідності відбувається хронічна травматизація суглобової губи та поява початкових проявів коксартрозу [9-13]. Рання діагностика та лікування фемороацетабулярного конфлікту являється запорукою збереження високої якості життя пацієнтів.

Мета роботи. Оцінити якість життя хворих з фемороацебулярним конфліктом та початковими стадіями остеоартрозу кульшового суглобу після артроскопічного лікування залежно від технології контролю гострого післяопераційного болю.

Матеріали та методи. Якість життя було оцінено в 105 хворих (65 чоловіків, 40 жінок) із початковими стадіями коксартрозу та фемороацетабулярного конфлікту, які лікувалися в умовах стаціонару травматологічного відділення Вінницької обласної клінічної лікарні ім. М. І. Пирогова протягом 2000 – 2015 років. Тривалість захворювання складала в середньому 13,26±8,5 місяці, а вікова категорія – від 22 до 72 років (середній вік хворих – 42,21±10,99 років). До включення в дослідження всі хворі підписали добровільну інформовану згоду на участь в дослідженні. Всім хворим під спинномозковою анестезією та внутрішньовенною седацією пропофолом була виконана артроскопія кульшового суглоба. Для оперативного втручання використовувалися передній, передньо-латеральний, задньо-латеральний та середній передньо-латеральні портали для введення ведення інструментів (Рис. 1).

Рис. 1 Маркування кісткових орієнтирів та артроскопічних порталів: SIAS – spina iliaca anterior superior, A – передній портал, AL – передньо-латеральний портал, PL – задньо-латеральний портал, MAL – середній передньо-латеральний портал

Під час оперативного втручання всім хворим була виконана артроскопічна парціальна резекція ацетабулярної губи та/або остеохондропластика голівки стегнової кістки та/або остеохондропластика краю ацетабулярної западини (Рис. 2)

Рис. 2 Остеохондропластика голівки стегнової кістки

Середній термін перебування хворих у стаціонарі складав 7,23±1,15 днів.

В післяопераційному періоді, в залежності від схеми знеболення, було виділено дві групи лікування. Першій групі (група порівняння, n=47) з метою післяопераційного знеболення медикаменти призначали за наступною схемою: декскетопрефен 50 мг внутрішньовенно 2 – 3 рази на добу, парацетамол 1000 мг внутрішньовенно крапельно 2 – 3 рази на добу, наркотичні анальгетики (за показами). Пацієнти ж другої групи (основна група, n=58) отримували аналогічну терапію з додатковим призначенням місцевої аналгезії, при якій в порожнину кульшового суглоба за допомогою епідурального катетера вводили місцевий анестетик Ропівакаїн 0,2% розчин в об’ємі 10-15 мл кожні 6 годин болюсно. Місцева аналгезія проводилася протягом 2 діб. Наприкінці другої доби, перед видаленням катетера, до місцевого анестетика додавали 2% стабілізований розчин гіалуронату натрію 40 мг.

Групи пацієнтів були співставні за віком, статтю, індексом маситіла, стадіями коксартрозу та видами виконаного оперативного втручання (р>0,05).

Для оцінки результатів дослідження використовували наступні критерії: інтенсивність больового синдрому в післяопераційному періоді за візуально-аналоговою шкалою (ВАШ), терміни мобілізації та початку реабілітації хворих, якість життя хворих на момент виписки із стаціонару.

Якість життя хворих оцінювали за стандартизованим опитувальником SF-36 (The MOS 36-item Short Form Health Survey) – створеним шляхом відбору 36 питань з дослідження Medical Outcomes Study [14].

Опитувальник SF-36 містить 36 запитань, які оцінюють 8 основних аспектів здоров’я: фізичні функції, рольове фізичне функціонування, рольове емоційне функціонування, оцінка болю, соціальне функціонування, психічне здоров’я, життєздатність, загальне благополуччя. Додатково вираховуються сумарні показники фізичного (Physical Component Summary – PCS) та психологічного (Mental Component Summary – MCS) здоров’я. Рівень фізичного здоров’я вираховують за наступними показниками – фізичні функції, рольові фізичні функції, оцінка болю та загальне благополуччя. Для визначення рівня психічного здоров’я вираховують рольове емоційне функціонування, життєздатність, соціальне функціонування та психічне здоров’я.

Методами варіаційної статистики виконано обробку всіх кількісних даних. Кількісні параметри у Табицях представлені у вигляді M±σ (середнє значення ± середнє квадратичне відхилення). Для порівняння двох груп незалежних сукупностей використовували метод Манна-Уітні, для якісних використовували двосторонній критерій Фішера. Проводили кореляційний аналіз Спірмена. Статистично значущими вважали відмінності при ймовірності похибки менше 5% (р<0,05). Статистична обробка даних виконувалася у статистичному пакеті SPSS 20 (©SPSS Inc.).

Результати та їх обговорення. В результаті проведеного дослідження встановлено достовірно нижчу частоту розвитку вираженого больового синдрому в післяопераційному періоді (ВАШ ≥7 балів) в основній групі хворих відносно пацієнтів групи порівняння (1,7% проти 23,4% відповідно; р<0,05).

Виразність післяопераційного больового синдрому в обстежених хворих впродовж перебування у стаціонарі наведена на Рис. 3.

Рис. 2 Остеохондропластика голівки стегнової кістки

Рис. 3 Інтенсивність болю за ВАШ у пацієнтів після артроскопічних операцій з приводу початкових стадій коксартрозу в основній групі (n=58) та групі порівняння (n=47)

Якість життя хворих залежно від післяопераційного знеболення оцінювався перед випискою зі стаціонару. Відмічено, що хворі групи порівняння характеризувалися достовірно нижчими значеннями практично за всіма показниками опитувальника SF-36 (р<0,05), зокрема: у них знижувалося фізичне функціонування, що потенційно створює проблеми при виконанні щоденних обов’язків після виписування пацієнта зі стаціонару. Крім того, сумарні показники фізичного (Physical Component Summary, PCS) та психологічного (Mental Component Summary, MCS) здоров’я у пацієнтів основної групи були на 33,4% і 7,1% вищі значень групи порівняння, відповідно (р<0,05).

У пацієнтів групи порівняння було встановлено нижчі показники загального благополуччя та більший виражений больовий синдром. Крім того, у даній групі відмічено більш пізні терміни мобілізації хворих, що пов’язане з більшою тривалістю та силою післяопераційного больового синдрому (5,63±2,84 діб проти 1,56±0,27 в основній групі, р<0,05). Ймовірно саме з наведеними вище факторами були пов’язані й більш низькі показники рольового фізичного функціонування, що проявляються вираженими соціальними проблемами, які виникають, в першу чергу, в побуті. Крім того, у хворих даної групи був помітно знижений і емоційний стан (рольове емоційне функціонування), що, як правило, істотно заважає виконанню звичної роботи або іншої звичайної повсякденної діяльності (Рис. 4).

Рис. 4 Показники якості життя хворих після артроскопічних операцій з приводу початкових стадій коксартрозу в основній групі (n=58) та групі порівняння (n=47)

Емоційний стан (рольове емоційне функціонування) пацієнтів достовірно корелював з тривалістю перебування аналізованих хворих в стаціонарі (r=0,51, p=0,018), яка в основній групі була на 34,8% нижчою за групу порівняння (6,23±3,23 і 8,4±5,91 діб, відповідно; р=0,028).Залежність якості життя від виразності больового синдрому й строків початку реабілітації після артроскопічного втручання (як показано у Таблиці 1) свідчить про негативний вплив вираженого больового синдрому та тривалого обмеження рухів у кульшовому суглобі на фізичне, психічне та емоційне функціонування пацієнтів.

Таблиця 1. Залежність якості життя від ефективності контролю гострого післяопераційного болю

Примітки: ^* – р<0,05; PF (Physical Functioning) – фізичні функції, RP (Role Physical) – рольове фізичне функціонування, ВР (Bodily Pain) – оцінка болю, GH (General Health) – оцінка загального благополуччя, VT (Vitality) – життєздатність, SF (Social Functioning) – соціальне функціонування, RE (Role Emotional) – рольове емоційне функціонування, МН (Mental Health) – психологічне здоров’я, PCS (Physical Component Summary) – рівень фізичного здоров’я, MCS (Mental Component Summary) – рівень психологічного здоров’я.

Таким чином, отримані дані свідчать про необхідність проведення якісного знеболення у післяопераційному періоді, що дозволяє зменшити активність запального процесу в суглобах та дозволяє проводити більш ранню мобілізацію хворих, що врешті призведе до істотного поліпшення показників якості життя та зростання функціональних можливостей пацієнтів.

Висновки

1.Зниження показників якості життя хворих з фемороацетабулярним конфліктом асоціюється з наявністю вираженого больового синдрому та більш пізнім початком реабілітаційних заходів у післяопераційному періоді, що свідчить про необхідність пошуку нових можливостей для забезпечення адекватного знеболення з метою покращення якості життя пацієнтів.

2.Проведення місцевої аналгезії в ранньому післяопераційному періоді після артроскопічних операцій з приводу фемороацетабулярного конфлікту та початкових стадій коксартрозу забезпечує, в середньому, на 14,9%, вищу якість життя пацієнтів у порівнянні з пацієнтами без застосування місцевої аналгезії.

3. Методика оцінки показників якості життя дозволяє не тільки оцінити характер впливу коксартрозу на життєдіяльність пацієнтів, але й може бути використана як один із критеріїв оцінки ефективності призначеного лікування.

Література

1. Imaging prevalence of femoroacetabular impingement in symptomatic patients, athletes, and asymptomatic individuals: A systematic review / V. V. Mascarenhas, P. Rego, P. Dantas et al // Eur. J. Radiol. – 2016. – Vol. 85, № 1. – Р. 73-95. Doi: 10.1016/j.ejrad.2015.10.016.

2. Prevalence of Femoroacetabular Impingement Imaging Findings in Asymptomatic Volunteers: A Systematic Review / J. M. Frank, J. D. Harris, B. J. Erickson et al.// Arthroscopy. – 2015. – Vol. 31, № 6. – Р. 1199-1204. doi: 10.1016/j.arthro.2014.11.042.

3. Аналіз стану травматологічно-ортопедичної допомоги населенню України в 2006-2007 рр. Довідник / Гайко Г.В., Корж М.О., Калашніков А.В., Герасименко С.І., Полішко В.П. – К: Видавнича компанія «Воля», 2008. – 134 с.

4. Стан і структура первинної інвалідності при захворюваннях суглобів / Д. О. Яременко, О. Г. Шевченко, І. В. Голубова та ін. // Літопис травматол. та ортопед. – 2008. – № 1–2. – С. 133-135.

5. Health-related quality of life in total hip and total knee arthroplasty. A qualitative and systematic review of the literature / O. Ethgen, O. Bruyère, F. Richy et al. // J. Bone Joint Surg. Am. – 2004. – Vol. 86-A, № 5. – Р. 963-974. PMID: 15118039.

6. Murphy, N. J., Eyles, J. P., & Hunter, D. J. (2016). Hip Osteoarthritis: Etiopathogenesis and Implications for Management. Advances in therapy, 33(11), 1921-1946.

7. Lespasio, M. J., Sultan, A. A., Piuzzi, N. S., Khlopas, A., Husni, M. E., Muschler, G. F., & Mont, M. A. (2018). Hip Osteoarthritis: A Primer. The Permanente journal, 22, 17-084.

8. Filbay, S. R., Kemp, J. L., Ackerman, I. N., & Crossley, K. M. (2016). Quality of life impairments after hip arthroscopy in people with hip chondropathy. Journal of hip preservation surgery, 3(2), 154-64. doi:10.1093/jhps/hnw005

9. Zhang, C., Li, L., Forster, B. B., Kopec, J. A., Ratzlaff, C., Halai, L., Cibere, J., … Esdaile, J. M. (2015). Femoroacetabular impingement and osteoarthritis of the hip. Canadian family physician Medecin de famille canadien, 61(12), 1055-60.

10. Debridement of the adult hip /S.B. Murphy, M. Tannast, Y.J. Kim et al. / Clin. Orthop. Relat. Res. -2004. - Vol.429. - P.178-181.

11. Femoroacetabular impingement caused by a femoral osseous head-neck bump deformity: clinical, radiological, and experimental results /M. Jager, A. Wild, B. Westhoff, R. Krauspe /J. Orthop. Sci. - 2004. - Vol.9. - P.256-263.

12. Femoroacetabular impingement: a cause for osteoarthritis of the hip / R. Ganz, J. Parvizi, M. Beck et al. // Clin. Orthop. Relat. Res. - 2003. - Vol.417. - P.1-9.

13. Magnetic resonance imaging in orthopedics and sports medicine /Stoller D.W., Li A.E., Lichtman D.M.,Brody G.A. - 3rd Edition. Philadelphia: Lippincott Williams & Wilkins, 2007. - P.1049.

14. 14. Ware J. The MOS 36-item short-form healthy survey (SF-36) / J. Ware, C. Sherbourne // Medical Care. – 1992. – Vol. 30, № 6. – P. 473-483. PMID: 1593914.

Інші матеріали