Порівняльний аналіз результатів оперативного лікування діафізарних переломів стегнової та великогомілкової кісток
Калашніков А. В., Ставінський Ю. О., Літун Ю. М. - ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ
Електронна версія
Журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу"
Номер № 1-2 (15-16) 2019
З люб'язної згоди президента ВГО "Українська асоціація травматології та остеосинтезу" і головного редактора щоквартального науково-практичного журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу" проф. Калашнікова Андрія Валерійовича.
2019.jpg)
Науково-практична конференція з міжнародною участю
«Актуальні питання травматології та остеосинтезу»
18 – 19 квітня 2019 р. м. Вінниця
Матеріали конференції (тези)
[616.718.45+616.718.55]-001.5:616-089.168
ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ОПЕРАТИВНОГО ЛІКУВАННЯ ДІАФІЗАРНИХ ПЕРЕЛОМІВ СТЕГНОВОЇ ТА ВЕЛИКОГОМІЛКОВОЇ КІСТОК
Калашніков А. В., Ставінський Ю. О., Літун Ю. М.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», м. Київ
Вступ. Вибір методу лікування переломів кісток нижніх кінцівок є одним з найважливіших, оскільки від цього залежить не тільки час зрощення перелому, але і відновлення функції кінцівки та працездатності постраждалих.
Мета. Покращити результати лікування постраждалих з позасуглобовими переломами кісток стегна та гомілки за рахунок диференційованого застосування блокуючого інтрамедулярного остеосинтезу.
Матеріали і методи. У роботі проаналізовані результати лікування 127 постраждалих із переломами стегнової та кісток гомілки. Залежно від методу лікування пацієнти умовно були розподілені на дві групи.
Усім пацієнтам дослідної групи (n=68) були виконані оперативні втручання − БІОС канюльованими металевими стержнями. Усім постраждалим контрольної групи
були виконані наступні оперативні втручання: МОС пластинами та гвинтами − 51, МОС АЗФ − всього 8 пацієнтам.
Результати та їх обговорення. Виявлена різниця в перебігу репаративного остеогенезу в контрольній та дослідній групах після застосування накісткового остеосинтезу пластинами DCP та після БІОС полягала, насамперед, у швидкості відновлення кровопостачання ураженої кінцівки, нормалізації її судинного тонусу та венозного відтоку. На наш погляд, це було обумовлено можливістю більш раннього осьового навантаження оперованої кінцівки після БІОС та включенням т.з. «мʼязової помпи» тобто, активним скороченням мʼязів та полегшенням венозного відтоку. Крім того, відсутність травматизації мʼяких тканин у місці перелому при БІОС створила можливість більш раннього та повного відновлення функції мʼязів ураженої кінцівки. Тому лікування хворих за допомогою БІОС створює більш оптимальні умови для репаративного остеогенезу в порівнянні із застосуванням накісткового остеосинтезу.
Висновки
1. Розроблений клініко-діагностичний алгоритм застосування БІОС дає змогу диференційованого підходу до лікування постраждалих в залежності від тяжкості перелому, рівня перелому, наявності остеопорозу, супутніх ушкоджень внутрішніх органів.
2. При застосуванні БІОС відновлення кровопостачання в ушкодженій кінцівці настає в більш ранні терміни після травми та його компенсація є більш повною порівняно до викоРистання накісткового остеосинтезу.
3. Застосування розробленої технології лікування пацієнтів із переломами стегнової та великогомілкової кісток за допомогою БІОС дозволило покращити ефективність лікування на 20,3 %.
