Застосування профілактичного та лікувального металоостеосинтезу у пацієнтів із хворобою Брайцева-Ліхтенштейна
Гук Ю. М., Зима А. М., Чеверда А. І., Кінчая-Поліщук Т. А., Сивак М. Ф., Скуратов О. Ю. ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Київ
Електронна версія
Журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу"
Номер № 1-2 (15-16) 2019
З люб'язної згоди президента ВГО "Українська асоціація травматології та остеосинтезу" і головного редактора щоквартального науково-практичного журналу "Проблеми травматології та остеосинтезу" проф. Калашнікова Андрія Валерійовича.
2019.jpg)
Науково-практична конференція з міжнародною участю
«Актуальні питання травматології та остеосинтезу»
18 – 19 квітня 2019 р. м. Вінниця
Матеріали конференції (тези)
УДК: 616.71-007.235-089.8
ЗАСТОСУВАННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОГО ТА ЛІКУВАЛЬНОГО МЕТАЛООСТЕОСИНТЕЗУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХВОРОБОЮ БРАЙЦЕВА-ЛІХТЕНШТЕЙНА
Гук Ю. М., Зима А. М., Чеверда А. І., Кінчая-Поліщук Т. А., Сивак М. Ф., Скуратов О. Ю.
ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України», Київ
Мета роботи - удосконалити метод хірургічної лікування та профілактики патологічних переломів і вісьових деформацій кісток нижніх кінцівок у хворих з фіброзною дисплазією (ФД) шляхом застосування блокованого інтрамедулярного стержня.
Матеріали та методи. За період з 1992 по 2013 рр. в клініці травматології та ортопедії дитячого віку ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» знаходилися на лікуванні 30 пацієнтів з патологічними переломами кісток нижніх кінцівок та їх наслідками (деформаціями) при фіброзній дисплазії (15 чоловічої та 15 жіночої статі). Вік хворих становив від 5 до 18 років. З моноосальною 19 хворих, з поліосальною формою захворювання – 11. Загальна кількість переломів у цих хворих – 54; з них стегнової кістки – 37 (68,5%) (з локалізацією в проксимальному відділі та шийці у 70,3%); кісток гомілки – 17 (31,5%).
Результати та обговорення. Проведений нами ретроспективний аналіз результатів хірургічного лікування патологічних переломів та деформацій кісток при ФД із застосуванням традиційних методик накісткового остеосинтезу свідчить про недостатню їх ефективність. Найбільша кількість незадовільних результатів лікування була пов’язана з прорізуванням пластин та гвинтів, міграцією металофіксаторів, рецидивами деформації за межами металоконструкцій. На нашу думку, дані ускладнення були наслідком несТабільної фіксації уламків в структурно «неповноцінній» кістковій тканині та недосконалістю металоконструкцій. Методикою блокованого інтрамедулярного остеосинтезу (БІОС) проліковано 17 хворих (21 сегмент). Лікувальний БІОС був виконаний на 16 сегментах у хворих з різноманітними деформаціями довгих кісток нижніх кінцівок (8 стегнових кісток, 8 великогомілкових кісток); профілактичний БІОС – на 5 сегментах (4 стегнові кістки, одна великогомілкова кістка) при загрозі патологічного перелому. Повторних переломів та рецидивів деформації після БІОС не було в жодному випадку, в 2 випадках (5,9%) відмічалася міграція блокуючих гвинтів.
Висновок. Особливостями клінічного перебігу хвороби Брайцева-Ліхтенштейна є наявність патологічних переломів та багатоплощинних деформацій довгих кісток нижніх кінцівок на тлі системних порушень опорно-рухового апарату, що є показанням до застосування реконструктивно-профілактичних втручань із викоРистанням інтрамедулярних блокованих стержнів. Застосування інтрамедулярних блокованих конструкцій при металоостеосинтезі в хірургії фіброзної дисплазії має приорітетне значення та дозволяє досягати сТабільну фіксацію уламків, адекватну консолідацію, попереджати розвиток повторних патологічних переломів та вісьових деформацій нижніх кінцівок.
Ключові слова: фіброзна дисплазія, патологічний перелом, інтрамедулярний блокований остеосинтез.
