Травматологія і Фармакологія

Основні напрямки і здобутки наукових та діагностичних досліджень відділу патоморфології Інституту травматології та ортопедії НАМН України

Григоровський В.В ., Бруско А.Т. - ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ


Електронна версія
Український науково-практичний журнал
"Вісник ортопедії, травматології та протезування"
№ 1 (100) 2019

З люб'язної згоди головного редактора журналу "Вісник ортопедії, травматології та протезування" Директора ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, Заслуженого діяча науки і техніки, Лауреата Державної премії України, академіка НАМН України, професора Гайко Г. В. та засновників видання
ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ОРТОПЕДІВ-ТРАВМАТОЛОГІВ”, ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ТРАВМАТОЛОГІЇ, ХІРУРГІЇ КОЛІНА ТА АРТРОСКОПІЇ”, ДУ “ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ НАМН УКРАЇНИ”

УДК [617-001+617.3]:061.62(477)(091)

ОСНОВНІ НАПРЯМКИ І ЗДОБУТКИ НАУКОВИХ ТА ДІАГНОСТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ ВІДДІЛУ ПАТОМОРФОЛОГІЇ ІНСТИТУТУ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ НАМН УКРАЇНИ
Григоровський В.В ., Бруско А.Т.
ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ

Резюме. Статтю присвячено висвітленню історії створення, розвитку, науковим та практичним здобуткам колективу відділу патоморфології ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”. Розглянуто основні напрямки наукових досліджень співробітників впродовж всього терміну існування відділу, їхні досягнення в галузі теоретичних питань травматології та ортопедії, а також практичної патоморфологічної діагностики захворювань органів та тканин опорно-рухової системи.

Серед теоретичних та клініко-лабораторних дисциплін, які створюють наукове підґрунтя травматології та ортопедії, патоморфологія займає чільне місце, бо сприяє одержанню важливої інформації про патологічні зміни, що лежать в основі уражень органів та тканин опорно-рухової системи, та зрештою – про нозологічну сутність окремих захворювань. При багатьох захворюваннях та пошкодженнях, що є найбільш небезпечними для життя та здоров’я, патоморфологічні дослідження в наш час є обов’язковими, а висновок патоморфолога стає вирішальним у визначенні тактики лікування та прогнозу перебігу захворювання. Стан дослідницьких та діагностичних можливостей, на наше переконання, є тим базисом, на якому будується випереджальний розвиток, сьогоденні та подальші успіхи клінічних дисциплін, включаючи ортопедію та травматологію, хірургію, дитячу хірургію, онкологію тощо [1]. Патоморфологія, хоча сама по собі не вирішує проблем практичної, клінічної медицини (це є, насамперед, завданням клінічних дисциплін), проте найсуттєвішим чином сприяє вирішенню цих проблем, що доводить весь шлях, який за десятки років пройшла патоморфологія опорно-рухової системи в історії великого науково-практичного закладу ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”. Необхідність розвитку теоретичних досліджень, спрямованих на визначення патогенетичних чинників розвитку захворювань опорно-рухової системи, травм та їх наслідків, наукове обґрунтування ефективних методів профілактики і комплексного лікування на підставі результатів цих досліджень зумовили необхідність створення в Інституті відповідного структурного підрозділу – лабораторії патоморфології, діяльність якої відповідала б науковим вимогам часу, сприяла вирішенню актуальних проблем та визначала перспективні напрямки розвитку ортопедії та травматології. Рік заснування лабораторії патоморфології в Українському НДІ ортопедії і травматології – 1934, її першим керівником був лікар Г.Л. Ємець (1888-1973), який працював у Інституті в 1934-1941 рр. та 1948-1967 рр. У 1967-1990 рр. лабораторію патоморфології очолював доктор медичних наук, професор В.І. Стецула, а з 1990-го по 2016 р. – доктор медичних наук, професор А.Т. Бруско. З 2019 р. завідувачем відділу патоморфології є доктор медичних наук, професор, лікар-патолог вищої категорії В.В. Григоровський (працює у відділі патоморфології з 1974 року).

Основними напрямками наукових досліджень лабораторії патоморфології довоєнної доби було моделювання експериментального туберкульозу, вивчення репаративного остеогенезу та стану тканин суглоба при захворюваннях, що вимагали реконструктивно- відновного лікування. Найбільш суттєвим досягненням цього періоду було встановлення ролі сенсибілізації організму тварини у відтворенні типових форм кістково-суглобового туберкульозу, що відповідає патології людини (Г.Л. Ємець). Виявлені на той час дані щодо реакції гіперчутливості організму до мікобактерій, які спостерігаються у хворих на первинний туберкульоз і призводять до циркуляції мікобактерій в організмі та утворення осередків специфічного туберкульозного запалення в кістках, суттєво розширили існуючі уявлення про патогенез цього тяжкого захворювання.

Професору М.О. Воробйову, який очолював експериментально-лабораторний відділ Інституту, належать класичні роботи з вивчення особливостей репаративного остеогенезу залежно від локалізації, віку та тяжкості перелому, що не втратили актуальності і дотепер. Ним була запропонована модель дірчастого дефекту кістки тварини, за якого відсутній негативний вплив нестабільності кісткових уламків на репаративну регенерацію, та виділено чотири різновиди регенерації кісткової тканини. Внаслідок виконаних професором М.О. Воробйовим досліджень стали широко відомими відмінності перебігу репаративної регенерації кістки та її морфологічних проявів у разі різної локалізації пошкодження, ступеня співставлення та стабільності уламків. Так, при пошкодженні кістки з наступним збереженням стабільності (дірчастий дефект, неповна остеотомія) регенерати, що порівняно швидко заповнюють дефект, побудовані з остеоїду та ретикулофіброзної кісткової тканини, далі піддаються перебудові. У разі неповного співставлення уламків та нестабільної їх фіксації регенерати мають більш складну будову: крім остеоїду та незрілої кісткової тканини, містять ділянки незрілої хрящової тканини, що повільно піддаються енхондральній осифікації. Якщо має місце перелом в області метафіза кістки, що росте, формування кісткової мозолі включає ділянки, де перебіг осифікації хрящового компонента мозолі відбувається за типом енхондрального остеогенезу.

У результаті експериментальних морфологічних, біомеханічних та клінічних досліджень Г.Л. Ємця, М.О. Воробйова, І.Л. Зайченка було висунуто такі вимоги до остеосинтезу: фіксатор за міцністю не повинен поступатися міцності кістки, бути нетравматичним, забезпечувати стабільну фіксацію кісткових фрагментів для їхнього зрощення, що давало змогу розпочинати ранню функцію ураженої кінцівки. Результати цих робіт покладені в основу клінічних розробок з проблем остеосинтезу, які здійснювались в Інституті впродовж наступних десятиліть.

Морфологічними дослідженнями впливу на репаративний остеогенез окремих факторів доведено, що після обробки суглобових поверхонь хімічними речовинами відбувається пригнічення регенерації кісткової тканини, утворюється некротичний шар, який поступово заміщується фіброзною або хрящовою тканинами, що сприяє відновленню функції суглоба. Це було суттєвим досягненням тогочасної відновної ортопедії.

На початку 1960-х рр. в експерименті широко вивчали особливості репаративного остеогенезу при переломах кісток в умовах застосування консервованих при температурі –25°С ауто-, ало- та ксеногенної кісткової тканини як пластичного матеріалу. У ході морфологічних досліджень було встановлено, що оптимальні строки збереження кісткового матеріалу становлять 2-3 місяці консервування. У розробці та обґрунтуванні низки методів та технологій остеосинтезу брали участь В.І. Стецула, А.Т. Бруско, Е.В. Біняшевський та інші. За результатами досліджень даної проблеми, спираючись на експериментально-теоретичні досягнення лабораторії та дані власних теоретичних розробок, була видана монографія І.В. Шумади, В.І. Стецули та В.Г. Гонгальського, що залишається одним із небагатьох посібників, які дотепер не втратили своєї актуальності [2].

Прихід у 1967 р. на посаду керівника лабораторії патоморфології доктора медичних наук, професора В.І. Стецули – відомого спеціаліста у галузі морфології та фізіології опорно-рухової системи в нормі і патології, розробника системного підходу стосовно наукових досліджень у травматології та ортопедії – якісно вплинув на рівень проведення наукових досліджень. Провідну роль у патогенезі захворювань, ускладнень і наслідків травм кісток і суглобів він надавав порушенням внутрішньокісткового кровопостачання [3].

З 1967 р. колектив лабораторії основну увагу приділяв вивченню розладів реґіонарного та внутрішньокісткового кровопостачання в нормі, при переломах та інших патологічних станах та експериментальному моделюванні патологічних процесів у кістках та суглобах: гематогенному і травматичному остеомієліті, остеоартрозі, інфарктах кісткової тканини діафізу та суглобових кінців кісток тощо. В експериментальних дослідженнях використовували також функціональні показники стану внутрішньокісткового кровопостачання в нормі, при переломах та моделюванні інших патологічних процесів опорно-рухової системи (А.Т. Бруско, М.Ф. Мороз, В.В. Григоровський, В.А. Боєр) [4].

В.І. Стецула з точки зору теорії складних біологічних систем розглядав репаративну реакцію кістки як наслідок гострих розладів мікроциркуляції та пов’язаного з цим порушення циркуляторно-метаболічної відповідності. Визначено, що розлади мікроциркуляції призводять до некрозу тканин кістки, відновлення та активізація мікроциркуляції – до проліферації остеогенних клітин, їх диференціації та відновлення циркуляторно-метаболічної відповідності. Подібні зміни у вигляді порушення та відновлення відповідності кровопостачання та метаболізму спостерігаються і при перебудові кістки, хоча перебіг їх менш інтенсивний [5]. Розроблені теоретичні підходи до аналізу процесів репаративної регенерації покладені в основу численних досліджень співробітників відділу патоморфології Інституту, що виконувались впродовж наступних десятиліть.

Велику роль у проведенні комплексних наукових досліджень та підвищенні їх ефективності відіграло створення при лабораторії в 1974 р. групи фізіологів та біохіміків, до складу якої входили кандидати медичних наук Т.А. Куценко, А.Є. Шамрай, В.А. Боєр та Є.А. Хільченко, молодші наукові співробітники В.В. Григоровський, Г.Ю. Лібова, Т.М. Скородід, В.О. Зоріна та інші. При застосуванні комплексу клінічних, патофізіологічних, біохімічних, гематологічних, радіометричних, реологічних, гістологічних, ангіоморфологічних та інших методів дослідження вдалося вперше встановити, що в механізмі ішемічного ураження тканин провідна роль належить блокаді мікроциркуляторного русла через мікротромбоутворення внаслідок підвищення в перші години рециркуляції тромбопластичної активності тканин, депресії тканинних факторів фібринолізу, появи в крові фібриногену Б та продуктів деградації фібрину. На цьому фоні відбувається порушення метаболізму ішемізованих тканин кінцівки, розлади генерації енергії, що проявляються різкими змінами аеробного шляху окислення, пригніченням окислювального фосфорилювання та активацією пентозо-фосфатного циклу в клітинах кісткового мозку. Встановлено, що зумовлена гострою ішемією незворотна блокада мікроциркуляторного русла при підшкірному введенні тваринам суспензії патогенного золотистого гемолітичного стафілококу ускладнюється розвитком інфекційного запалення тканин кістки.

Окрім цих основних наукових напрямів, у лабораторії патоморфології в 1960-ті та на початку 1970-х рр. виконувались дослідження морфогенезу ревматоїдного артриту (В.І. Стецула, М.Ф. Мороз) та експериментальне обґрунтування реконструктивно-відновних операцій у хворих на ревматоїдний артрит. Важливу роль відіграла розроблена Є.Т. Скляренком та В.І. Стецулою клініко-рентгено-морфологічна класифікація стадій ревматоїдного артриту, якою користуються фахівці ревмоортопеди дотепер. Уявлення про стадійність ревматоїдного ураження тканин суглобів дозволило встановити показання до консервативного та хірургічного лікування хворих з даною патологією, що мало позитивний вплив на його результати та сприяло розвитку біологічної артропластики в Україні (Є.Т. Скляренко, Г.Ф. Мартиненко, Є.П. Пашков та інші), яка до впровадження ендопротезування була основним методом відновлення функції суглобів. В експерименті показано, що в основі прогресування дистрофічних, деструктивних та склеротичних процесів у тканинах суглоба після артропластики лежить вторинна травматизація суглобових поверхонь, що раніше було не очевидним (А.Т. Бруско).

На підставі результатів комплексних досліджень, що виконувались у 1973-1989 рр. (В.І. Стецула, М.Ф. Мороз, А.Т. Бруско) з вивчення рентгено-морфологічних аспектів дистрофічно-деструктивних уражень суглобів в експерименті та клініці було обґрунтовано системну концепцію патогенезу асептичного некрозу, кістоподібної перебудови та остеоартрозу, розкрито умови та механізми їх виникнення і прогресування. Розроблено клініко-рентгено-морфологічну класифікацію основних форм дистрофічно-деструктивних уражень суглобів з урахуванням фаз їх перебігу та обґрунтовано диференційований підхід до лікування [6].

З середини 1970-х рр. в Інституті розгорнуто вивчення впливу різних умов функціонального навантаження та перевантаження на структурно-функціональну організацію кісток та суглобового хряща. Проведено комплексні клініко-рентгенологічні, біомеханічні та морфологічні дослідження з використанням моделі Мюллера функціонального перевантаження ліктьової кістки собаки шляхом резекції ділянки діафіза променевої [7]. Вперше встановлено механізми та з достатньою повнотою розкрито морфологічну сутність фізіологічної та патологічної перебудови кісток, нерозривний зв’язок цих процесів з умовами внутрішньокісткового кровопостачання. Відкрито новий фізіологічний механізм, що регулює кровопостачання кісткової тканини в різних умовах функціонального навантаження, а саме гідродинамічні ефекти пружних деформацій, які є необхідним фактором мікроциркуляторного забезпечення нормальної трофіки та стійкого збереження структурно-функціональної організації та росту кісток [8].

Численними дослідженнями співробітників лабораторії встановлено, що в основі компенсації посттравматичних розладів кровопостачання лежить перерозподільний механізм рециркуляції, який здійснюється у ранні, та реваскуляризації – у пізні строки посттравматичних розладів кровопостачання. Вдосконалено та впроваджено в експериментальну та клінічну практику інструментальні методи вимірювання внутрішньокісткового тиску, запропонована гемодинамічна функціональна проба при його вимірюванні та методика визначення електричного опору тканин опорно-рухової системи в різних умовах патології (В.А. Боєр, В.В. Григоровський, А.Т. Бруско, І.В. Ліскіна) [9]. У ці роки опубліковано перший в СРСР огляд літератури “Внутрішньокістковий тиск та його клінічне значення” (В.І. Стецула, В.А. Боєр та ін., 1979) [10]. З нових позицій розглянута сутність адаптаційних та компенсаторних процесів в опорно-руховій системі (А.Т. Бруско) [11], продовжено вивчення патоморфологічних аспектів травматичного та гематогенного остеомієліту (В.І. Стецула, Я.С. Лезвинський, 1989; В.В. Григоровський, Ю.Г. Гунько) [12]. Зокрема встановлено, що травма довгої кістки з перетином судин басейну головної живильної артерії призводить до необоротного вимкнення мікроциркуляції у кістковій тканині та кістковому мозку та формування поширеного травматичного інфаркту кістки. Внаслідок докладних фізіологічних, біохімічних та морфометричних експериментальних досліджень вперше прослідковано динаміку порушення та відновлення кровопостачання тканин діафіза як у разі перебігу цих ушкоджень в асептичних умовах, так і в умовах інфікування патогенними мікроорганізмами, тобто в динаміці травматичного остеомієліту [13]. На основі патоморфологічних досліджень розшифровано сутність термінологічних понять, що застосовуються в патології інфекційно-запальних уражень кісток, та опубліковано багатоаспектну класифікацію остеомієліту, яка за повнотою не має аналогів [14].

У 2000-2018 рр. співробітники відділу продовжували вивчення морфологічних особливостей патологічних змін в органах та тканинах опорно-рухової системи при різноманітних функціональних станах, захворюваннях та патологічних процесах в ортопедо-травматологічній клініці, зокрема при дисциркуляторних, запальних, дистрофічно-деструктивних, пухлинних та пухлиноподібних ураженнях, з розробкою та впровадженням у практику патоморфологічних досліджень кількісних та напівкількісних методів аналізу гістоструктур органів та тканин, що загалом посилило їх відповідність принципам доказової медицини. У межах виконання планових, дисертаційних тем та ініціативних розробок виконано низку комплексних клініко-морфологічних досліджень аналітичного спрямування, що дозволило встановити раніше не відомі залежності між морфологічними, клінічними та клініко-лабораторними показниками. Результати цих робіт сприяють покращенню діагностики ортопедичних захворювань та прогнозуванню уражень тканин патологічних осередків за відомими клінічними та лабораторними показниками. Зокрема одержано такі важливі здобутки:

- внаслідок патоморфологічних досліджень резектатів тканин осередків BCG-остеомієліту довгих кісток у дітей раннього віку встановлено, що ознаки специфічного ураження кісткового мозку та кісткової тканини значно варіюють за ступенем вираженості, практично відповідають ураженням тканин при звичайній туберкульозній інфекції і можуть персистувати навіть після хірургічного втручання та консервативного протитуберкульозного лікування. Подібні кількісно-морфологічні дослідження тканин кісток дітей, хворих на BCG-остеомієліт, було проведено вперше та дозволило встановити їх стійкий деструктивний характер, що обумовлює необхідність застосування в клініці комбінованих методів лікування [15];

- на основі вивчення патоморфологічних змін осередків первинних та рецидивних аневризмальних кіст кісток (АКК) було встановлено відмінності частоти випадків різного ступеня вираженості морфологічних показників у групах та підгрупах порівняння: первинні – рецидивні АКК, неюкстафізарні – юкстафізарні АКК, кісти, що у подальшому дали або не дали рецидиви після хірургічного лікування, а також кореляційні зв’язки між окремими патоморфологічними показниками ураження. Ці дослідження осередків АКК дозволили прогнозувати їх перебіг та краще планувати вибір методів лікування: пункційно-медикаментозного або хірургічного [16];

- за даними клініко-патоморфологічного дослідження біоптатів тканин кульшового суглоба при захворюваннях, що ускладнилися синдромом феморо-ацетабулярного конфлікту, було виявлено ознаки дисциркуляторних, хронічних дистрофічно-деструктивних та запальних процесів у тканинах головки, шийки стегна, кульшової западини та суглобової капсули. Градаційно-частотний та кореляційний аналіз зв’язків між окремими морфологічними показниками, що характеризують стан тканин кульшового суглоба у хворих на деякі нозології, вперше дозволив виявити пари корелюючих показників та встановити характеристики цих зв’язків - ці дані сприяють більш точній діагностиці та прогнозуванню патологічних змін у тканинах кульшового суглоба [17];

- у пацієнтів, хворих на недосконалий остеогенез, в умовах лікування антирезорбентами параметри кореляції показників рівня пептидів P1NP і-CrossLaps, з одного боку, і деяких гістоморфометричних показників спонгіози, з іншого, виявляли залежності з абсолютними значеннями коефіцієнта кореляції в діапазоні 0,3-0,5. Також встановлено, що після системної терапії середні пара метри “кісткового об’єму” в іліобіоптатах наростають, а показники “остеоїдної поверхні” і “остеокластичного індексу” у хворих на недосконалий остеогенез І типу знижуються, що слід розцінювати як тенденцію до покращення структурно-функціонального стану кісткової тканини. Отримані дані є доказовими аргументами на користь призначення бісфосфонатів з метою покращення властивостей спонгіози у хворих на недосконалий остеогенез [18];

- поглиблене патогістологічне дослідження фрагментів теносиновіальної гігантоклітинної пухлини дифузного типу (пігментного віллонодулярного синовіїту) дозволило уточнити низку пухлин та інших захворювань, з якими слід проводити диференційну діагностику цієї пухлини. Сформульовано перелік гістологічних ознак, які в сукупності свідчать про малігнізацію теносиновіальної гігантоклітинної пухлини; найважливішими з них є явний клітинний атипізм та висока мітотична активність атипових клітин – визначені дані сприятимуть покращенню клініко-морфологічної діагностики цього захворювання [19];

- за результатами клініко-морфологічного дослідження човноподібної кістки у хворих з посттравматичним псевдоартрозом кистьового суглоба встановлено, що в спонгіозі човноподібної кістки виникають остеонекрози різних розмірів, частоти трапляння яких у біопсійно-гістологічному матеріалі є співвимірними. Визначено також, що клінічні та морфологічні показники стану тканин кистьового суглоба виявляють між собою кореляційний зв’язок різної сили та ступеня вірогідності – ці дані важливі для прогнозування стану структур кистьового суглоба за клінічними показниками при оцінці ступеня його ураження [20].

Наукові співробітники відділу патоморфології Інституту проходили тривале стажування у провідних закладах Європи. Так, у 1979 р. А.Т. Бруско здійснив поїздку до м. Женеви (Швейцарія), де вивчав особливості патоморфологічних досліджень органів опорно-рухової системи в лабораторії відомого спеціаліста R. Lagier. У 1982 р. молодший науковий співробітник В.В. Григоровський проходив стажування у лабораторії пухлин опорно-рухової системи відділу патологічної анатомії Всесоюзного онкологічного наукового центру (м. Москва), де на той час працював відомий в СРСР знавець патології пухлин кісток, проф. Ю.М. Соловйов. У 2000 р. за стипендією Німецької служби академічного обміну (DAAD) провідний науковий співробітник, лікар-патолог В.В. Григоровський здійснював двомісячне стажування в Інституті патології Університету Людвіга-Максиміліана (м. Мюнхен, Німеччина). За оцінкою науковця, професійне спілкування з такими відомими фахівцями в галузі патології опорно-рухової системи, як директор Інституту Udo Löhrs та професор Andreas Nerlich, відіграло значну роль у становленні сучасних уявлень та підходів до досліджень та аналізу гістоструктур, зокрема онкопатології кісток та суглобів у відділі патоморфології ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”.

В останні роки у відділі патоморфології ДУ “ІТО НАМНУ” сталися деякі зрушення в оновленні приміщень, матеріальної та методичної бази лабораторії. У червні 2010 р. відбулося перебазування співробітників та виробничих потужностей у нове приміщення на 7-му поверсі Поліклінічного корпусу Інституту по Чеховському пр., 7. Були обладнані просторі зручні приміщення для наукових співробітників та лікарів, лаборантська, комп’ютерна кімната морфометричного аналізу, кімната персоналу, архів. У нових приміщеннях встановлене та запущене в дію нове обладнання для гістологічної обробки тканин опорно-рухової системи – як для виконання наукових тем, так і для клініко-діагностичних досліджень: карусельний гістопроцесор, станція для заливання тканин у парафінові блоки на стандартних пластикових касетах, заморожувальний мікротом з фреоновим охолодженням столика для виготовлення гістотопографічних зрізів з великих щільних фрагментів, зокрема суглобових кінців кісток людини, новий сучасний автоматичний ротаційний мікротом для парафінових зрізів. Ці удосконалення дозволяють витримати значне виробниче навантаження, яке зумовлене щорічним, особливо в останні роки, зростанням хірургічної активності в клініках Інституту: понад 8000 хірургічних операцій на рік та понад тисячу випадків біопсійно-діагностичних досліджень (понад 6000 гістологічних блоків) та сотні об’єктів для виконання планових наукових досліджень.

Практична діяльність відділу патоморфології полягає в наданні консультативно-методичної допомоги у проведенні теоретичних та експериментальних досліджень, забезпеченні діагностики різноманітних патологічних процесів органів опорно-рухової системи для різнопрофільних ортопедо-травматичних відділень ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”. В останні роки більшу частину біопсійно-діагностичних досліджень виконує лікар-патолог А.В. Григоровська, яка спеціалізується на вивченні морфологічної діагностики патології опорно-рухової системи. Консультантом з патогістологічної діагностики хірургічної патології опорно-рухової системи вже понад 25 років є проф. В.В. Григоровський.

Колектив відділу патоморфології ДУ “ІТО НАМНУ” продовжує плідно працювати над виконанням складних аналітичних та пошукових досліджень у кількох галузях теоретичної патології та патологічної морфології опорно-рухової системи та завданнями поточної діагностичної роботи. На початок 2019 р. співробітники відділу беруть участь у виконанні клініко-морфологічних та експериментальних досліджень за фрагментами трьох перехідних планових тем Інституту, зокрема:

“Розробити тактику хірургічного лікування хворих з посттравматичним остеомієлітом кісток гомілки в залежності від ступеня вираженості трофічних порушень” (тема клініки кістково-гнійної хірургії ДУ “ІТО НАМНУ”, строки виконання 2017-2019 рр.);

“Вивчити патогенетичний механізм виникнення деформацій нижніх кінцівок у хворих на ревматоїдний артрит, розробити нові та удосконалити існуючі методи їх профілактики і лікування” (тема клініки захворювань суглобів у дорослих ДУ “ІТО НАМНУ”, строки виконання 2018-2020 рр.);

“Вивчити ефективність використання аутологічної плазми, багатої факторами росту, в лікуванні травм опорно-рухового апарату у спортсменів (клініко-експериментальне дослідження)” (тема клініки спортивної та балетної травми ДУ “ІТО НАМНУ”, строки виконання 2017-2019 рр.).

100-річчя ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” співробітники відділу патоморфології зустрічають з планами щодо удосконалення робочих процесів та готовністю і надалі перебувати на передових теоретичних рубежах української ортопедо-травматологічної науки, здобутки якої знані та оцінені не тільки в Україні, але й за її межами.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів під час підготовки статті.

Література

1. Григоровский В.В. Методо логические и методические проблемы патологической анатомии опорно-двигательной системы на современном этапе / В.В. Григоровский // Ортопед. травматол. – 2002. – № 4. – С. 155–160.

2. Шумада И.В. Остеосинтез костными гомо- и гетеро фиксаторами при переломах / И.В. Шумада, В.И. Стецула, В.И. Гонгальский. – Киев : Здоров’я, 1975. – 140 с.

3. Стецула В.И. Чрескостный остеосинтез в травматологии / В.И. Стецула, А.А. Девятов. – Киев : Здоров’я, 1987. – 199 с.

4. Григоровский В.В. Динамика внутрикостного кровообращения при очаговом некрозе бедренной кости в эксперименте / В.В. Григоровский, В.А. Боер // Ортопед. травматол. – 1980. – № 1. – С. 31–33.

5. Стецула В.И. Системные представления о реальной сложности заживления переломов / В.И. Стецула // Ортопед. травматол. – 1993. – № 2. – С. 57–61.

6. Стецула В.И. Системная концепция патогенеза дегенеративно-дистрофических поражений суставов / В.И . Стецула, Н.Ф. Мороз // Диагностика и лечение дегенеративно-дистрофических поражений суставов ; Под ред. И.В. Шумады. – Киев : Здоров’я, 1990. – С. 6–55.

7. Стецула В.И. Биологическое значение упругих деформаций кости / Стецула В.И., Бруско А.Т. // Биомеханика. – Рига, 1975. – С. 78–83.

8. Бруско А.Т. Функциональная перестройка костей и ее клиническое значение / А.Т. Бруско, Г.В. Гайко. – Луганск : Б.и, 2005. – 211 с.

9. Григоровский В.В. Показатели внутрикостной гемодинамики и топография нарушений кровоснабжения длинной кости в ранний период после открытого перелома (экспериментальное исследование) / В.В. Григоровский, В.А. Боер // Ортопедия, травматология и протезирование (Харьков). – 1995. – № 3. – С. 51–56.

10. Внутрикостное дав ление и его клиническое значение: обзор литературы / В.И. Стецула, В.А. Боер, С.П. Мудрый, Т.Г. Горбаченко // Новости медицины и мед. техники. – 1979. – № 6. – С. 1–24.

11. Бруско А.Т. Изменения в скелете при воздействии нагрузки / А.Т. Бруско // Травматология и ортопедия. Руководство для врачей ; Под ред. Ю.Г. Шапошникова. – М. : Медицина, 1997. – Т. 3. – С. 547–553.

12. Григоровский В.В. Вопросы терминологии и номенклатуры неспецифического остеомиелита в свете современных представлений о его патологической анатомии и патогенезе / В.В. Григоровский // Ортопед. травматол. – 1998. – № 4. – С. 103–110. 13. Григоровский В.В. Острые травматические ишемические поражения костей: патогенез, морфогенез, дифференциальная диагностика / В.В. Григоровский // Журнал АМН України. – 2008. – № 1. – С. 116 –133.

14. Григоровский В. В. Аспекты патоморфологии и номенклатуры в современной классификации неспецифических остеомиелитов / В.В. Григоровский // Ортопед. травматол. – 2013. – № 3. – С. 77–87.

15. Григоровський В. В. Туберкульозний остеомієліт кісток кінцівок у дітей: патологічні зміни в осередках ураження та їх кореляція з клінічними даними / В.В. Григоровський, М.П. Грицай, В.М. Цокало // Журнал НАМН України. – 2010. – № 4. – С. 651–666.

16. Григоровський В.В. Частотні відмінності та кореляційні залежності морфологічних показників стану тканин аневризмальних кіст кісток / В.В. Григоровський, Ю.М. Гук, А.В. Рославцев // Ортопед. травматол. – 2012. – № 3. – С. 59–70.

17. Григоровский В.В. Патогистологические изменения в тканях тазобедренных суставов и клинико-морфологические корреляции при заболеваниях, осложненных синдромом фемороацетабулярного конфликта / В.В. Григоровский, В.В. Филипчук, М.С. Кабаций // Вестн. травматологии и ортопедии им. Н.Н. Приорова. – 2014. – № 2. – С. 64–73.

18. Статистические характеристики и корреляции гистоморфометрических, клинических и биохимических показателей при системной терапии у больных несовершенным остеогене- зом / В.В. Григоровский, А.Н. Зима, Ю.Н. Гук [та ін.] // Патологія. – 2015. – № 1. – С. 56–64.

19. Григоровский В.В. Гистологическое строение, клеточный состав и клинико-морфологическая дифференциальная диагностика синовиальной гигантоклеточной опухоли диффузного типа / В.В. Григоровский, В.П. Сильченко, А.В. Григоровская // Онкология. – 2015. – Т. 17, № 2. – С. 119–128.

20. Григоровский В.В. Гистопатология тканей кистевого сустава и некоторые клинико-морфологические корреляции у больных с последствиями переломов ладьевидной кости / В.В. Григоровский, С.С. Страфун, С.В. Тимошенко // Журнал клинической и экспериментальной (“Гений ортопедии”). – 2017. – Т. 23, № 1. – С. 30–37.


Інші матеріали

Партнери проекту

Клініки, відділення, лабораторії, санаторно-курортні комплекси, що беруть активну участь у проекті і є нашими партнерами

Відділ Діагностики ДУ «ІТО НАМНУ»
Діагностика

Сучасне обладнання. Європейська якість. Щорічно проходять обстеження більше 10000 пацієнтів, виконується більше 15000 досліджень.

Відділення захворювань суглобів у дорослих ДУ «ІТО НАМНУ»
Лікування травм і захворювань суглобів

Артроскопія, ендопротезування, остеосинтез

Клініка реабілітації ДУ «ІТО НАМНУ»
Реабілітація

Консервативне лікування ортопедичних захворювань та повний комплекс фізичної реабілітації

ChM – ХМ Київ
ChM – Ваш надійний партнер

Поставка виробів медичного призначення, інструментів та імплантів для Ортопедії, Травматології, Нейрохірургії, Хірургії

Відділення реабілітації хворих після травм та операцій опорно-рухового апарату КС «Жовтень»
Профільний санаторій

Реабілітація хворих після операцій опорно-рухового апарату

SPINEX
Центр сучасної хірургії

клініка повного циклу, створена з урахуванням успішного досвіду світової медицини