Травматологія і Фармакологія

Особливості формування, діагностики та лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій

Чеверда А.І., Гук Ю.М., Зима А.М., Кінча-Поліщук Т.М., Сивак М.Ф. - ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ


Електронна версія фахових видань

Український науково-практичний журнал
"Вісник ортопедії, травматології та протезування"
№ 4 (99) 2018

З люб'язної згоди головного редактора журналу "Вісник ортопедії, травматології та протезування" Директора ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, Заслуженого діяча науки і техніки, Лауреата Державної премії України, академіка НАМН України, професора Гайко Г. В. та засновників видання
ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ОРТОПЕДІВ-ТРАВМАТОЛОГІВ”, ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ТРАВМАТОЛОГІЇ, ХІРУРГІЇ КОЛІНА ТА АРТРОСКОПІЇ”, ДУ “ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ НАМН УКРАЇНИ”

УДК [617.586-007.56::616.711-007.15]:616-02-07-089

ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ, ДІАГНОСТИКИ ТА ЛІКУВАННЯ ВАЛЬГУСНОЇ ДЕФОРМАЦІЇ ГОМІЛКОВОСТОПНОГО СУГЛОБА У ХВОРИХ ІЗ НАСЛІДКАМИ ВІДКРИТИХ ФОРМ СПІНАЛЬНИХ ДИЗРАФІЙ
Чеверда А.І., Гук Ю.М., Зима А.М., Кінча-Поліщук Т.М., Сивак М.Ф.
ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ

Резюме. Актуальність. Покращити діагностику та удосконалити методи хірургічного лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій.

Матеріали і методи обстеження. В основу роботи покладено аналіз результатів діагностики та хірургічного лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба у 14 пацієнтів із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій, що перебували на лікуванні в клініці травматології та ортопедії дитячого віку ДУ “ІТО НАМНУ” в період із 2010 по 2018 рік. Усі пацієнти обстежені клінічно та рентгенологічно. При рентгенологічному обстеженні визначали ступінь вкорочення малогомілкової кістки, формування клиновидної деформації дистального епіфіза великогомілкової кістки та кута нахилу таранної кістки в межах гомілковостопного суглоба. Для визначення ступеня вкорочення малогомілкової кістки використовували класифікацію Malhotra et al. (1984), при оцінці формування клиновидної деформації дистального епіфіза великогомілкової кістки використовували класифікацію, запропоновану Shapiro, Simon and Glimcher (1979).

Результати та їх обговорення. У результаті проведеного аналізу клініко-рентгенологічного обстеження хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій встановлено сильний прямий кореляційний зв’язок між показником частоти формування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба та плоско-вальгусною чи п’ятко-вальгусною деформацією стоп (r=0,99; p˂0,05): вальгусна деформація гомілковостопного суглоба супроводжується вальгусним відхиленням стопи. Розроблені показання до хірургічного лікування залежно від віку дитини, ступеня вальгусної деформації гомілковостопного суглоба, який визначався рівнем вкорочення малогомілкової кістки та ступенем клиновидної деформації дистального епіфіза великогомілкової кістки.

Висновки. Хірургічна корекція є єдиним способом лікування вальгусної деформації гомілковостопних суглобів, що дає стійкий клінічний ефект.

Ключові слова: спінальні дизрафії, вальгусна деформація гомілковостопного суглоба, вкорочення малогомілкової кістки, деформація дистального епіфіза великогомілкової кістки, хірургічне лікування, тимчасове блокування зони росту.

Вступ

У більшості дітей із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій у тому чи іншому ступені порушується чи втрачається функція м’язів гомілки, що клінічно проявляється дисбалансом м’язів гомілки або відсутністю будь-яких активних рухів у ділянці гомілковостопного суглоба та супроводжується деформацією стоп. Перераховані вище фактори в поєднанні з неправильним статичним навантаженням, структурною перебудовою денервованих м’язів призводять до розвитку кісткових змін та формування осьових деформацій гомілковостопного суглоба, а саме ротаційних деформацій великоі малогомілкової кісток та вальгусного відхилення щілини гомілковостопного суглоба [1, 9].

Відомо, що правильний ріст кісток гомілки стимулюється динамічними силами м’язової активності і статичним навантаженням маси тіла та має свої особливості в різні вікові періоди росту дитини. У здорових новонароджених дистальний відділ велико- і малогомілкової кісток є ротованим назовні по відношенню до їх проксимального відділу. Так, у процесі нормального фізіологічного росту дитини зовнішня ротація кісток гомілки збільшується, з приблизно 40 зовнішньої ротації при народженні, до 100 у віці 1 року, і 140 у віці 10 років. Певні особливості спостерігаються у формуванні дистального метаепіфіза кісток гомілки. На підставі проведених досліджень [4, 5], було встановлено, що впродовж перших 4-5 років дитини дистальна зона росту малогомілкової кістки знаходиться приблизно на рівні верхівки таранної кістки. Після 5-річного віку спостерігається її зміщення на 3 мм дистальніше зазначеного рівня.

Встановлено, що у частини дітей із млявим парезом нижніх кінцівок у процесі росту відбувається вкорочення малогомілкової кістки. Ступінь її вкорочення залежить від глибини паралічу м’язів, що починається від малогомілкової кістки, особливо m. soleus. Ступінь відносного вкорочення погіршується в основному приблизно на 1,6 мм/рік [4, 5]. Зменшення довжини малогомілкової кістки призводить до надмірного зовнішнього скручування великогомілкової кістки з формуванням зовнішньої торсії великогомілкової кістки, зміщення проксимально зовнішнього виростка призводить до нестабільності гомілковостопного суглоба. На додаток, нерівномірний розподіл сил тіла на площину гомілковостопного суглоба сповільнює ріст зовнішнього краю дистального епіфіза великогомілкової кістки, формуючи клиновидний епіфіз і косе розміщення таранної кістки.

У 1975 році Hollingsworth [6] була описана тріада симптомів, що характерна для вальгусної деформації гомілковостопного суглоба: вкорочення малогомілкової кістки, формування клиновидної форми дистального епіфіза великогомілкової кістки, нахил таранної кістки в межах гомілковостопного суглоба. Дещо пізніше (1984) Malhotra et al. [7] класифікував ступінь вкорочення малогомілкової кістки та клиновидної деформації дистального епіфіза великогомілкової кістки, розрахував кут нахилу таранної кістки в межах гомілковостопного суглоба.

Таким чином, на підставі вище перерахованого було встановлено, що поєднання ротаційної деформації кісток гомілки та вальгусної деформації гомілковостопного суглоба виникає внаслідок порушення статичного навантаження в умовах дисбалансу чи втрати функції м’язів гомілки, що призводить до перевантаження внутрішнього відділу стоп і гомілковостопних суглобів та в умовах порушеної чутливості шкірних покривів призводить до підвищеного ризику формування трофічних виразок у цій ділянці, має прогресуючий характер.

Мета – покращити діагностику та удосконалити методи хірургічного лікування деформації гомілковостопного суглоба у хворих із наслідками відкритих форм спінальних дизрафій.

Матеріали і методи

В основу роботи покладений аналіз результатів діагностики та хірургічного лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба у 14 пацієнтів із наслідками відкрити форм спінальних дизрафій, що перебували на лікуванні в клініці травматології та ортопедії дитячого віку ДУ “ІТО НАМНУ” в період із 2010 по 2018 рік.

Усі пацієнти обстежені клінічно та рентгенологічно. Розподіл хворих на функціональні клінічні групи проводився відповідно до визначення рівня нейросегментарного ураження спинного мозку згідно з класифікацією Sharrard’s (1964) у модифікації Bartonek et al. (1999) [2, 3]. Рентгенологічне обстеження хворих проводилось на апараті “Multix-UP”. Рентгенографія гомілковостопних суглобів виконувалась у передньо-задній та боковій проекціях на плівках розміром 18×24 і 24×30 см. На рис. 1 представлена нормальна рентгеноанатомія гомілковостопного суглоба.

Рис. 1. Нормальна рентгенанатомія гомілковостопного суглоба в передньо-задній проекції: а) вісь великогомілкової кістки; b) вершина (купол) таранної кістки; c) рівень зони росту малогомілкової кістки

Рис. 1. Нормальна рентгенанатомія гомілковостопного суглоба в передньо-задній проекції: а) вісь великогомілкової кістки; b) вершина (купол) таранної кістки; c) рівень зони росту малогомілкової кістки

При рентгенологічному обстеженні визначали ступінь вкорочення малогомілкової кістки, формування клиновидної деформації дистального епіфіза великогомілкової кістки та кута нахилу таранної кістки в межах гомілковостопного суглоба.

Для визначення ступеня вкорочення малогомілкової кістки використовували класифікацію Malhotra et al. (1984) [7]:

Рис. 2. Класифікація вальгусної деформації гомілковостопного суглоба за Malhotra et al.

Рис. 2. Класифікація вальгусної деформації гомілковостопного суглоба за Malhotra et al.: 0 стадія – анатомічно нормальне положення гомілковостопного суглоба, 1-3 – ступені, що відображають прогресування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба, ступінь вкорочення малогомілкової кістки та формування клиновидного дистального епіфіза великогомілкової кістки (описано в тексті вище)

0 ступінь – дистальна зона росту малогомілкової кістки знаходиться на рівні верхівки купола таранної кістки;

1 ступінь – дистальна зона росту малогомілкової кістки знаходиться на рівні дистального епіфіза великогомілкової кістки;

2 ступінь – дистальна зона росту малогомілкової та великогомілкової кісток знаходяться на одному рівні;

3 ступінь – дистальна зона росту знаходиться вище рівня зони росту великогомілкової кістки зі сформованим трикутним дистальним епіфізом великогомілкової кістки та затримкою формування окостеніння його латеральної частини.

При оцінці формування клиновидної деформації дистального епіфіза великогомілкової кістки використовували класифікацію, запропоновану Shapiro, Simon and Glimcher 1979 [8]. Ступінь клиновидної деформації оцінювалася від 0 до 3:

0 ступінь – дистальна поверхня епіфіза великогомілкової кістки паралельна до дистальної зони росту великогомілкової кістки;

1 ступінь – коли формування клиновидного дистального епіфіза великогомілкової кістки починається від центральної частини і назовні, але зовнішній край епіфіза добре відокремлюється від зони росту;

2 ступінь – коли дистальна поверхня епіфіза нахилена до дистальної зони росту великогомілкової кістки;

3 ступінь – коли дистальна поверхня епіфіза великогомілкової кістки нахилена до ділянки зовнішньої 1/3 дистальної зони росту великогомілкової кістки.

Розрахунок кута нахилу таранної кістки в межах гомілковостопного суглоба виконували наступним чином: це кут між перпендикуляром до вертикальної вісі великогомілкової кістки та поверхнею дистального епіфіза великогомілкової кістки. У нормі дистальна поверхня епіфіза великогомілкової кістки і верхівка таранної кістки знаходяться під прямим кутом до вертикальної вісі великогомілкової кістки.

На рис. 2 схематично представлена класифікація ступеня деформації гомілковостопного суглоба у хворих із наслідками спінальних дизрафій за Malhotra et al.

Результати та їх обговорення

Вальгусна деформація го мілковостопних суглобів спостерігалася у 14 пацієнтів і у всіх випадках супроводжувалася зовнішньо-ротаційною деформацією кісток гомілки та плоско-вальгусною чи п’ятко-вальгусною деформацією стоп. У таблиці 1 представлений розподіл хворих із вальгусною деформацією гомілковостопних суглобів залежно від функціональної клінічної групи та зв’язок із плоско-вальгусною та п’ятко-вальгусною деформацією стоп.

 

Таблиця 1. Розподіл хворих із вальгусною деформацією гомілковостопних суглобів, плоско-вальгусною та п’ятко-вальгусною деформацією стоп залежно від функціональної клінічної групи

Розподіл хворих із вальгусною деформацією гомілковостопних суглобів, плоско-вальгусною та п’ятко-вальгусною деформацією стоп залежно від функціональної клінічної групи

На підставі проведеного аналізу встановлено, що найбільш часто вальгусна деформація гомілковостопного суглоба спостерігалася у хворих ІІІ клінічної групи. Провівши статистичний аналіз отриманих результатів із застосуванням відношення шансів (OR), ми встановили, що спостерігається підвищений ризик формування вальгусної деформації гомілковостопних суглобів у хворих ІІІ функціональної клінічної групи в порівнянні з іншими функціональними клінічними групами (OR=5,97; [SE 0,72÷49,8]).

При проведенні кореляційного аналізу із застосуванням парних коефіцієнтів кореляції Пірсона був встановлений сильний прямий кореляційний зв’язок між показником частоти формування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба та плоско-вальгусною і п’ятко-вальгусною деформацією стоп (r=0,99; p˂0,05): вальгусна деформація гомілковостопного суглоба супроводжується вальгусним відхиленням стопи.

На рис. 3 представлена діаграма залежності частоти вальгусної деформації гомілковостопного суглоба та вальгусних відхилень стопи в залежності від рівня нейросегментарного ураження спинного мозку (функціональної клінічної групи).

На рис. 4 представлений клінічний приклад ротаційної деформації кісток гомілки, вальгусної деформації гомілковостопного суглоба та плосковальгусної деформації стоп.

На нашу думку, єдиним методом лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба є хірургічне втручання. Вибір методу хірургічного лікування залежить від віку пацієнта, а саме збереження функціонування дистальних зон росту малогомілкової та великогомілкової кісток – від ступеня вальгусної деформації гомілковостопного суглоба за Malhotra et al.

Нами було запропоновано два способи корекції вальгусної деформації гомілковостопного суглоба:

- тимчасове блокування зони росту дистального відділу великогомілкової кістки по внутрішній поверхні;

- коригувальна клиновидна вкорочуюча надкісточкова остеотомія великогомілкової кістки, МОС гвинтами.

Рис. 3. Діаграма залежності частоти вальгусної деформації гомілковостопного суглоба та вальгусних відхилень стопи від рівня нейросегментарного ураження спинного мозку

Рис. 3. Діаграма залежності частоти вальгусної деформації гомілковостопного суглоба та вальгусних відхилень стопи від рівня нейросегментарного ураження спинного мозку

Клінічний приклад хворого ІІІ функціональної клінічної групи із зовнішньо-торсійною деформацією кісток гомілки, вальгусною деформацією гомілковостопного суглоба та плоско-вальгусною деформацією стоп

а) в) г)

Клінічний приклад хворого ІІІ функціональної клінічної групи із зовнішньо-торсійною деформацією кісток гомілки, вальгусною деформацією гомілковостопного суглоба та плоско-вальгусною деформацією стоп

д) е)

Клінічний приклад хворого ІІІ функціональної клінічної групи із зовнішньо-торсійною деформацією кісток гомілки, вальгусною деформацією гомілковостопного суглоба та плоско-вальгусною деформацією стоп

є) ж)

Рис. 4. Клінічний приклад хворого ІІІ функціональної клінічної групи із зовнішньо-торсійною деформацією кісток гомілки, вальгусною деформацією гомілковостопного суглоба та плоско-вальгусною деформацією стоп: а), б) вигляд гомілок спереду (лініями позначені положення надколінків, зовнішньої та внутрішньої кісточок); в), г) вигляд стоп та гомілков остопних суглобів при навантаженні; д) рентгенограми кісток обох гомілок у задній проекції; е) рентгенограма гомілковостопних суглобів у передньо-задній проекції при навантаженні; є) рентгенограма стоп у передньо-задній проекції при навантаженні; ж) рентгенограми стоп у боковій проекції при навантаженні

Рис. 5. Алгоритм лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба

Рис. 5. Алгоритм лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба

Показаннями до тимчасового блокування дистальної зони росту великогомілкової кістки по внутрішній поверхні були: вік пацієнта до 11-12 років, збереження функціонування дистальних зон росту малогомілкової та великогомілкової кісток, 1 та 2 ступінь деформації гомілковостопного суглоба за Malhotra et al.

Показаннями до надкісточкової клиновидної вкорочуючої остеотомії великогомілкової кістки були: вік пацієнта старше 12 років, 3 ступінь вальгусної деформації гомілковостопного суглоба за Malhotra et al. у дітей молодших вікових груп.

При поєднанні вальгусної деформації гомілковостопного суглоба з ротаційною (внутрішньою чи зовнішньою ротацією) деформацією кісток гомілки зазначені вище хірургічні втручання комбінуються з усуненням ротаційного компонента та додатковою остеотомією малогомілкової кістки (усувається можливість нестабільності гомілковостопного суглоба).

На рис. 5 представлений алгоритм лікування вальгусної деформації гомілковостопного суглоба у хворих із наслідками спінальних дизрафій.

Під нашим спостереження знаходилося 14 хворих із вальгусною деформацією гомілковостопного суглоба, яка у 10 поєднувалася з зовнішньо-ротаційною деформацією кісток гомілки.

Усього було прооперовано 7 пацієнтів, яким виконано 11 хірургічних втручань. З них блокування зон росту виконано у однієї дитини віком 5 років на двох стопах та 2 ступенем деформації гомілковостопного суглоба за Malhotra et al. Одному хворому у віці до 12 років та 3 ступенем деформації гомілковостопного суглоба за Malhotra et al. без ротаційної деформації кісток гомілки виконано надкісточкову вкорочуючу клиновидну остеотомію великогомілкової кістки. Трьом дітям такої ж вікової групи та ступенем деформації гомілковостопного суглоба в поєднанні з ротаційною деформацією кісток гомілки виконано надкісточкову вкорочуючу клиновидну деротаційну остеотомію великогомілкової кістки разом із косою остеотомією малогомілкової кістки на межі с/3 та н/3 з обох сторін. У віковій групі старше 12 років одній дитині виконано ізольовану надкісточкову клиновидну вкорочуючу остеотомію великогомілкової кістки та одній дитині – у поєднанні з усуненням ротаційного компоненту кісток гомілки. Термін спостереження склав від 6 місяців до 3 років.

На рис. 6 представлений клінічний приклад застосування тимчасового блокування дистальної зони росту великогомілкової кістки в лікуванні вальгусної деформації гомілковостопного суглоба.

На рис. 7 представлений клінічний приклад виконання клиновидної надкісточкової вкорочуючої деротаційної остеотомії великогомілкової кістки з косою остеотомією малогомілкової кістки на межі с/3 та н/3.

Рис. 6. Клінічний приклад хірургічного лікування вальгусної деформації обох гомілковостопних суглобів та зовнішньоротаційної деформації кісток правої гомілки

а) б) в)

Рис. 6. Клінічний приклад хірургічного лікування вальгусної деформації обох гомілковостопних суглобів та зовнішньоротаційної деформації кісток правої гомілки

г) д) е) є)

Рис. 6. Клінічний приклад хірургічного лікування вальгусної деформації обох гомілковостопних суглобів та зовнішньоротаційної деформації кісток правої гомілки: а) фото гомілок хворого (позначками вказані надколінки та внутрішні кісточки великогомілкових кісток; б) передньо-задня проекція кісток гомілки – наявні вальгусна деформація обох гомілковостопних суглобів та перекриття зовнішньої кісточки дистальним метаепіфізом великогомілкової кістки; в) фотовідбиток рентгенограми обох гомілковостопних суглобів – наявна вальгусна деформація обох гомілковостопних суглобів: справа 1 ступінь за Malhotra et al., зліва – 2 ступінь; г) фотовідбитки рентгенограм лівої гомілки в передньо-задній та боковій проекціях після виконання хірургічного втручання – тимчасове блокування дистальної зони росту великогомілкової кістки лівої гомілки; д) фотовідбитки рентгенограми правої гомілки в передньо-задній та боковій проекціях після виконання хірургічного втручання – тимчасово блокування дистальної зони росту великогомілкової кістки лівої гомілки та деротаційної остеотомії кісток гомілки; е) фотовідбитки рентгенограм обох гомілок у передньо-задній проекції через 8 місяців після хірургічного лікування – спостерігається розходження гвинтів у ділянці дистального метаепіфіза кісток обох гомілок, задовільні ознаки зрощення в ділянці остеотомії кісток гомілки; є) фотовідбитки рентгенограм обох гомілок у боковій проекції через 8 місяців після хірургічного лікування – задовільні ознаки зрощення в ділянці остеотомії кісток гомілки

Таким чином, хірургічна корекція є єдиним способом лікування вальгусної деформації гомілковостопних суглобів, що дає стійкий клінічний ефект. Методом вибору при лікуванні цієї деформації у дітей молодшої вікової групи (до 12 років) з 1 та 2 ступенем деформації за Malhotra et al. є тимчасове блокування дистальної зони росту великогомілкової кістки по внутрішній поверхні. При лікуванні дітей старшої вікової групи та дітей з будь-яким ступенем деформації гомілковостопного суглоба і дітей молодшої вікової групи та 3 ступенем деформації показане виконання надкісточкової вкорочуючої остеотомії великогомілкової кістки з фіксацією гвинтами ділянки внутрішньої кісточки.

Рис. 7. Клінічний приклад застосування девальгизуючої надкісточкової вкорочуючої деротаційної остеотомії великогомілкової кістки при лікуванні вальгусної деформації обох гомілковостопних суглобів із зовнішньо-ротаційною деформацією кісток гомілки дитині у віці 13 років

а) б) в)

Рис. 7. Клінічний приклад застосування девальгизуючої надкісточкової вкорочуючої деротаційної остеотомії великогомілкової кістки при лікуванні вальгусної деформації обох гомілковостопних суглобів із зовнішньо-ротаційною деформацією кісток гомілки дитині у віці 13 років

г) д) е) є)

Рис. 7. Клінічний приклад застосування девальгизуючої надкісточкової вкорочуючої деротаційної остеотомії великогомілкової кістки при лікуванні вальгусної деформації обох гомілковостопних суглобів із зовнішньо-ротаційною деформацією кісток гомілки дитині у віці 13 років: а) фото обох гомілок спереду – надколінки (вказані контурами) ротовані до середини по відношенню до зовнішньої та внутрішньої кісточок (вказані контурами); б) фото обох гомілок спереду – внутрішні кісточки великогомілкових кісток (вказані контурами) ротовані назовні по відношенню до наколінників (вказані контурами); в) фотовідбиток рентгенограми обох гомілковостопних суглобів – наявна вальгусна деформація обох гомілковостопних суглобів: справа 2 ступінь за Malhotra et al., зліва – 3 ступінь; г) фотовідбитки рентгенограм обох гомілковостопних суглобів у передньо-задній проекції через 1 місяць після виконання хірургічного втручання; д) фотовідбитки рентгенограми обох гомілковостопних суглобів у боковій проекції через 1 місяць після виконання хірургічного втручання; е) фотовідбитки рентгенограм обох гомілковостопних суглобів у передньо-задній проекції через 8 місяців після хірургічного лікування – утримується стійке нейтральне положення гомілковостопного суглоба, зони росту закриті; є) фотовідбитки рентгенограм обох гомілковостопних суглобів у боковій проекції через 8 місяців після хірургічного лікування

Висновки

1. Хірургічна корекція є єдиним ефективним способом лікування вальгусної деформації гомілковостопних суглобів.

2. Методом вибору при лікуванні цієї деформації у дітей молодшої вікової групи (до 12 років), І-ІІ степенем вкорочення малогомілкової кістки за Malhotra et al. та І-ІІ ступенем клиновидної деформації дистального епіфіза великогомілкової кістки за Shapiro, Simon and Glimcher, є тимчасове блокування дистальної зони росту великогомілкової кістки по внутрішній поверхні.

3. При лікуванні дітей старшої вікової групи та будь-яким ступенем деформації гомілковостопного суглоба й у дітей молодшої вікової групи та ІІІ ступенем деформації, показане виконання надкісточкової вкорочуючої остеотомії великогомілкової кістки.

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів під час підготовки статті.

Література

1. Abraham E. Supramalleolar osteotomy for ankle valgus in myelomeningocele / E. Abraham, J.P. Lubicky, M.N. Songer [et al.] // J. Pediatr. Orthop. – 1996. – Vol. 16. – P. 774–781.

2. Bartonek A. Ambulation in patients with myelomeningocele: a 12-year follow-up / A. Bartonek, H. Saraste, L. Samuelsson, M. Skoog // J. Ped. Orthop. – 1999. – Vol. 19. – P. 202–206.

3. Bartonek A. Factors influencing ambulation in myelomeningocele: a cross-sectional study / A. Bartonek, H. Saraste // Dev. Med. Child Neurol. – 2001. – Vol. 43. – P. 253–260.

4. Dias L.S. Valgus deformity of the ankle joint: pathogenesis of fibular shortening/ L.S. Dias // J. Ped. Orthop. – 1985. – Vol. 5 (2). – P. 176.

5. Dias L.S. Ankle valgus in children with myelomeningocele / L.S. Dias // Dev. Med. Child. Neurol. – 1978. – Vol. 20. – P. 627–633. 6. Hollingsworth R.P. An X-ray study of valgus ankles in spina bi- fida children with valgus flat foot deformity/ R.P. Hollingsworth // Proc. Roval Soc. Med. – 1975. – Vol. 68 (8). – P. 481.

7. Malhotra D. Valgus defo rmity of the ankle in children with spina bifida aperta / D. Malhotra, R. Puri, R. Owen // J. Bone Jt. Surg. – 1984. – Vol. 66-B. – P. 381–385.

8. Shapiro F. Hereditary multiple exostoses. Anthropometric, roentgenographic, and clinical aspects / F. Shapiro, S. Simon, M.J. Glimcher // J. Bone Joint Surg. – 1979. – Vol. 61-A. – P. 815–824. 9. Swaroop V.T. Orthopaedic management of spina bifida – part II: foot and ankle deformities / V.T. Swaroop, L. Dias // J. Child. Orthop. – 2011. – Vol. 5. – Р. 403–414.


Інші матеріали

Партнери проекту

Клініки, відділення, лабораторії, санаторно-курортні комплекси, що беруть активну участь у проекті і є нашими партнерами

Відділ Діагностики ДУ «ІТО НАМНУ»
Діагностика

Сучасне обладнання. Європейська якість. Щорічно проходять обстеження більше 10000 пацієнтів, виконується більше 15000 досліджень.

Відділення захворювань суглобів у дорослих ДУ «ІТО НАМНУ»
Лікування травм і захворювань суглобів

Артроскопія, ендопротезування, остеосинтез

Клініка реабілітації ДУ «ІТО НАМНУ»
Реабілітація

Консервативне лікування ортопедичних захворювань та повний комплекс фізичної реабілітації

ChM – ХМ Київ
ChM – Ваш надійний партнер

Поставка виробів медичного призначення, інструментів та імплантів для Ортопедії, Травматології, Нейрохірургії, Хірургії

Відділення реабілітації хворих після травм та операцій опорно-рухового апарату КС «Жовтень»
Профільний санаторій

Реабілітація хворих після операцій опорно-рухового апарату

SPINEX
Центр сучасної хірургії

клініка повного циклу, створена з урахуванням успішного досвіду світової медицини