Травматологія і Фармакологія

Результати лікування хворих із неповним розривом сухожилка надостьового м’яза

Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М. - ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ


Електронна версія
Український науково-практичний журнал
"Вісник ортопедії, травматології та протезування"
№ 3 (98) 2018

З люб'язної згоди головного редактора журналу "Вісник ортопедії, травматології та протезування" Директора ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, Заслуженого діяча науки і техніки, Лауреата Державної премії України, академіка НАМН України, професора Гайко Г. В. та засновників видання
ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ ОРТОПЕДІВ-ТРАВМАТОЛОГІВ”, ВГО “УКРАЇНСЬКА АСОЦІАЦІЯ СПОРТИВНОЇ ТРАВМАТОЛОГІЇ, ХІРУРГІЇ КОЛІНА ТА АРТРОСКОПІЇ”, ДУ “ІНСТИТУТ ТРАВМАТОЛОГІЇ ТА ОРТОПЕДІЇ НАМН УКРАЇНИ”

УДК 616.747.12-018.38-001.1-089.168

РЕЗУЛЬТАТИ ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ ІЗ НЕПОВНИМ РОЗРИВОМ СУХОЖИЛКА НАДОСТЬОВОГО М’ЯЗА
Страфун С. С., Страфун О. С., Богдан С. В., Аббасов С. М.
ДУ “Інститут травматології та ортопедії НАМН України”, м. Київ

Резюме. Мета дослідження. Порівняти результати консервативного та оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза.

Матеріали і методи. Виконано обстеження та лікування 130 хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза, які мали повний або практично повний об’єм рухів у плечовому суглобі. Консервативне лікування включало: місцеву та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи. Хворі, яким виконувалось оперативн е втручання, були розподілені на три підгрупи: Б1 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічний) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); Б2 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та черезсухожильний шов сухожилка надостьового м’яза; Б3 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (тобто в тій зоні, де сухожилок був частково ушкоджений, утворювали повношаровий розрив із подальшим його ушиванням).

Результати. Після проведеного консервативного лікування (група А) середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score значно покращилися через 6 міс. від початку лікування, однак вже через рік були у незначній мірі вище від початкових (р<0,05). Найкращий результат отримано в групі, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (група Б3). Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після операції (р<0,05). За шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування відсоток відмінних та хороших результатів був більшим у хворих, яким виконувалось оперативне втручання (групи Б1, Б2, Б3), однак і хворі, які проходили консервативне лікування, мали відмінні та хороші результати. Це ще раз доводить, що метод консервативного лікування має місце в терапії хворих із частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. За шкалою Constant у хворих, яким проводилось консервативне лікування (група А), незадовільний результат спостерігався в 2,3% випадків, у хворих, яким виконано дебрідмент, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса (група Б1), – у 3,05% випадків. У хворих, яким виконувався шов сухожилка надостьового м’яза (групи Б2 та Б3), незадовільних результатів виявлено не було, однак при статистичній обробці даних виявили (р˃0,05) (через невелику кількість досліджуваних). Пацієнтам молодого віку ми рекомендуємо оперативне втручання зі швом сухожилка надостьового м’яза після його до вершення (група Б3) або дебрідмент суглоба з субакроміальною декомпресією (група Б1). Віковим хворим рекомендуємо консервативне лікування або оперативне втручання з черезсухожильним швом сухожилка надостьового м’яза (група Б2).

Висновки. Найкращий результат отримано в групі Б3, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення. Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після оперативного лікування (р<0,05).

Ключові слова: плечовий суглоб, сухожилок надостьового м’яза, частковий розрив.

Вступ

Часткові ушкодження сухожилка надостьового м’яза є доволі частою патологією плеча (до 13% в популяції), проте у великій кількості випадків такий діагноз не встановлюється [1, 7] і, відповідно, правильне лікування не призначається. Часто даний тип ушкоджень викликає порушення функції та больовий синдром у плечовому суглобі, що погіршує якість життя пацієнтів та поступово веде до повного розриву сухожилка надостьового м’яза [1, 2, 8].

За даними літератури, від 14 до 28% хворих із травмою сухожилків ротаторної манжети плеча (РМП) мають незадовільні результати лікування і в подальшому потребують реверсивного протезування плечового суглоба [1, 6]. Більшість авторів застосовує консервативне лікування [1,2,4], отримує покращення функції плечового суглоба, зменшення больового синдрому. Часто лікарі пропонують своїм пацієнтам із частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза оперативне втручання, однак, не отримавши відмінних результатів, на які всі сподіваються, починають схилятися до консервативного лікування [5, 7, 8]. Немає чіткої тактики щодо сухожилка довгої голівки біцепса та субакроміального простору. Деякі автори вказують, що збільшення суакроміального простору призупиняє прогресування розриву сухожилка надостьового м’яза, однак ці дослідження не доведені статистично [2, 4, 7].

Навіть Е.А. Codman, засновник хірургії плечового суглоба, вважав, що дебрідмент плечового суглоба та субакроміальна декомпресія ведуть до регенерації часткових розривів ротаторної манжети плеча [2], однак при повторних артроскопіях дані результати не завжди підтверджувались.

За останні 5-7 років змінилися як інструментарій для виконання операцій на плечовому суглобі, так і фіксатори, що застосовуються під час таких операцій. Тому і результати хірургічних втручань на плечовому суглобі значно покращилися, що дало нам також можливість поліпшити результати лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза.

На основі доступних літературних даних ми дійшли висновку, що результати лікування часткових розривів сухожилка надостьового м’яза залишають багато запитань. Особливої уваги потребують професійні спортсмени та пацієнти, робота яких пов’язана з підйомом верхніх кінцівок вище голови, оскільки саме у таких осіб існує високий ризик прогресування розриву сухожилка надостьового м’яза [2, 4, 6].

Мета дослідження – порівняти результати консервативного та оперативного лікування хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза.

Матеріали і методи

На базі відділу реконструктивно-відновної хірургії верхньої кінцівки Державної установи “Інститут травматології та ортопедії НАМН України” за період з 2013 по 2018 рік виконано обстеження та лікування 130 хворих із частковими ушкодженнями сухожилка надостьового м’яза, які мали повний або практично повний об’єм рухів у плечовому суглобі. Вік пацієнтів складав від 23 до 65 років (середній вік 39,6±18,1 років), чоловіків було 75 (57,69%), жінок – 55 (42,31%). Середній термін від появи суб’єктивних ознак часткового ушкодження сухожилка надостьового м’яза до початку лікування 90±35,1 діб.

Усі хворі були розподілені на дві групи: група А – консервативне лікування, група Б – оперативне лікування.

Консервативне лікування включало: місцеву та загальну (НПЗП) протизапальну терапію, місцеві ін’єкції гомеопатичних протизапальних препаратів № 5 1 раз на 3-4 доби та фізіотерапевтичні методи.

Хворі, яким виконувалось оперативне втручання, були розподілені на три підгрупи: Б1 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса на рівні проксимальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (артроскопічний) або тенодез на рівні дистальної третини міжгорбкової борозни плечової кістки (субпекторальний тенодез); Б2 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та черезсухожильний шов сухожилка надостьового м’яза; Б3 – дебрідмент суглоба, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (тобто в тій зоні, де сухожилок був частково ушкоджений, утворювали повношаровий розрив із подальшим його ушиванням).

Ми навмисно виключили з дослідження хворих, які мали інші ушкодження плечового суглоба (ушкодження суглобової губи, деформуючий артроз, ушкодження з в’язок, які утримують сухожилок довгої голівки біцепса, тощо), що дозволило створити статистично однорідні групи.

Усім хворим проводили стандартне клінічне, рентгенологічне та МРТ-обстеження. Клінічне обстеження проводилось стандартним способом із проведенням спеціальних тестів: O’Brian slap тест, тести Neer, Hawkins, Jobe [7].

Рентгенологічне обстеження проводилось у задній, аксилярній, боковій проекціях та з виведенням акроміального виростка лопатки. Враховувались взаємовідношення суглобових кінців, субакроміальна дистанція, наявність кальцинатів, крайових кісткових розростань та морфологічний тип акроміального відростка за Bighliani. Стандартна магнітно-резонансна томографія виконувалась на апаратах із силою магнітного поля 1,5 Тесла в сагітальній, коронарній та фронтальній проекціях. Дослідження анатомічних структур плечового суглоба проводили в Т1, Т2, Pd та Pdfatsat режимах.

Інтраопераційна діагностика проводилась за допомогою артроскопа діаметром 4,5 мм із нахилом оптики 30°. Огляд суглоба виконувався за допомогою стандартної техніки 21 точки [7].

Оцінку функції плечового суглоба проводили за шкалами Oxford Shoulder Score та Constant Shoulder Score через 6 та 12 міс. після операції або закінчення курсу консервативного лікування [3]. За шкалою Constant Shoulder Score через 6 міс. після операції дослідження проводили з обережністю для виключення можливого повторного травмування під час тесту з динамометром. Шкала Oxford Shoulder Score – суб’єктивна шкала оцінки функціонального стану плечового суглоба, за якою хворий відповідав на дванадцять запитань, кожне з яких оцінювалось від 0 до 4 балів. Максимальна кількість балів – 48, мінімальна – 0. Кількість балів від 0 до 19 оцінювали як незадовільний результат, 20-29 балів – задовільний результат, 30-39 балів – хороший результат, 40-48 балів – відмінний результат. Шкала Constant Shoulder Score має 8 пунктів. Максимальна кількість балів – 100, мінімальна – 8. Проводилось порівняння хворої та здорової верхньої кінцівки. Різницю більше ніж у 30 балів вважали незадовільним результатом, 21-30 балів – задовільним результатом, 11-20 балів – хорошим результатом і менше 11 балів – відмінним.

Для всіх хворих застосовували стандартну програму реабілітації, яка розроблена на базі нашої клініки.

Обробка матеріалів проводилась за допомогою статистичної програми STATISTICA 6.0 for Windows Stat Soft. Inc. та Microsoft Excel 2007. Статистична обробка проводилась за допомогою параметричних критеріїв (середнє та середньоквадратичне відхилення, помилка середнього) та непараметричних критеріїв (ᵡ², Спірмена, Фрідмана, кореляційного аналізу).

Результати та їх обговорення

У табл. 1 показано розподіл хворих за групами відповідно до проведеного консервативного або оперативного лікування.

Як бачимо з табл. 1, найбільше хворих було в групі Б1 (дебрідмент, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса) – 30,76%, найменше в групі Б2 (дебрідмент, субакроміальна декомпресія, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса, черезсухожильний шов сухожилка надостьового м’яза) – 19,23%. Під час виконання черезсухожильного шва астроскоп необхідно часто переводити то в субакроміальний простір, то в порожнину плечового суглоба (рис. 1). Операція, яка виконувалась у групі Б1, не потребувала значних зусиль хірурга і вимагала значно меншого часу.

На рис. 2 показано середні показники функції плечового суглоба (в балах) до початку лікування, через 6 та 12 міс. після початку лікування в групі А та після оперативного втручання в групах Б1, Б2, Б3 за шкалою Oxford Shoulder Score.

Як бачимо з рис. 2, у групі А після проведеного консервативного лікування середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score значно покращувалася через 6 міс. від початку лікування, однак уже через рік були незначно вищими від початкових (р<0,05), що пов’язано з посиленням навантаження на плечовий суглоб після покращення його функції і, відповідно, посилення навантаження на частково ушкоджений сухожилок надостьового м’яза. У групі Б1 функція плечового суглоба покращувалася до 36 балів через 6 міс. після оперативного втручання. У групах Б2 та Б3 функція плечового суглоба покращилася дещо більше, ніж у групі Б1. Найкращий результат отримано в групі Б3, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення до 45 балів через 6 міс. після операції (р<0,05).

Аналогічну ситуацію спостерігали при оцінці результатів лікування хворих за шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування в групі А та після оперативного втручання у групах Б1, Б2, Б3 (табл. 2).

Як бачимо з табл. 2, відсоток відмінних та хороших результатів був більшим у хворих груп Б1, Б2, Б3 (яким виконувалось оперативне втручання), однак і хворі, які проходили консервативне лікування, мали відмінні та хороші результати. Це ще раз доводить, що метод консервативного лікування має місце в терапії хворих із частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза. Найбільший показник незадовільних результатів спостерігався у групах А та Б1 через 12 міс. У хворих групи А незадовільний результат спостерігався у 2,3% випадків, у хворих групи Б1 – у 3,05% випадків. У хворих груп Б2 та Б3 незадовільних результатів виявлено не було, однак при статистичній обробці даних виявили (р˃0,05) (через невелику кількість досліджуваних).

Цікавим є той факт, що хворі з незадовільним результатом у групі А були молодого віку, а в групі Б1 – більш старшого. Відмінні результати в групі Б2 в більшості отримано у осіб старшої вікової категорії, а в групі Б3 – у молодого віку. Тому ми вирішили дослідити вплив такого фактору, як вік пацієнта, на результат лікування хворих кожної групи.

З давніх часів вважалося: чим пацієнт молодше, тим репаративні процеси мають більш швидкий та інтенсивний перебіг. Fukuda ще в 1996 році довів, що процеси регенерації при часткових ушкодженнях сухожилка надостьового м’яза не відбуваються [4]. Ми ж більше схильні до позиції Е.А. Codman, який вважав, що відновлення ротаторної манжети плеча можливе навіть без її шва, саме цим можна пояснити хороші та відмінні результати за шкалою Constant у хворих груп А та Б1.

На рисунку 3-6 показано вплив віку пацієнтів на результати лікування у групах за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування.

Таблиця 1. Кількість хворих, що отримували консервативне чи оперативне лікування з частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза

Кількість хворих, що отримували консервативне чи оперативне лікування з частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза

Рис. 1. Артроскопія плечового суглоба: а) частковий розрив сухожилка надос тьового м’яза,  показано стрілкою (вигляд із боку суглоба); б) голка-маркер (вигляд із субакроміального простору)

а) б)

Рис. 1. Артроскопія плечового суглоба: в) сухожилок надостьового м’яза ушито (вигляд із субакроміального простору); г) сухожилок надостьового м’яза ушито (вигляд із боку суглоба)

в) г)

Рис. 1. Артроскопія плечового суглоба: а) частковий розрив сухожилка надос тьового м’яза, показано стрілкою (вигляд із боку суглоба); б) голка-маркер (вигляд із субакроміального простору); в) сухожилок надостьового м’яза ушито (вигляд із субакроміального простору); г) сухожилок надостьового м’яза ушито (вигляд із боку суглоба)

Рис. 2. Середні показники функції плечового суглоба (в балах) до початку лікування, через 6 та 12 міс. після початку лікування в групі А та після оперативного втручання в групах Б1, Б2, Б3 за шкалою Oxford Shoulder Score

Рис. 2. Середні показники функції плечового суглоба (в балах) до початку лікування, через 6 та 12 міс. після початку лікування в групі А та після оперативного втручання в групах Б1, Б2, Б3 за шкалою Oxford Shoulder Score

Таблиця 2. Результати лікування хворих за шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування

Результати лікування хворих за шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування

Рис. 3. Вплив віку пацієнтів на результати лікування хворих групи А за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

Рис. 3. Вплив віку пацієнтів на результати лікування хворих групи А за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

Наведені дані свідчать, що при консервативному лікуванні виявлено сильну та достовірну залежність результату лікування від віку хворого (r=0,79; р<0,01). Це, напевно, пов’язано зі значно більшим функціональним навантаженням на плечовий суглоб у осіб молодого віку. Пацієнти старшої вікової групи обмежують навантаження на хворий плечовий суглоб і тому мають кращий функціональний результат через 12 міс. Окрім того, їхні функціональні потреби дещо менші, ніж у молодих. Таким чином, ми можемо рекомендувати пацієнтам похилого віку курс консервативного лікування.

Рис. 4. Вплив віку пацієнта на результати лікування у групі Б1 за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

Рис. 4. Вплив віку пацієнта на результати лікування у групі Б1 за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

У результаті проведеного обстеження виявили слабку, проте достовірну залежність (r=0,53; р<0,01) результату лікування хворих, яким виконано дебрідмент суглоба, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса, від їх віку. У цьому випадку у пацієнтів молодого віку результати лікування були кращі, ніж у хворих старшого віку.

Рис. 5. Вплив віку пацієнта на результати лікування у групі Б2 за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

Рис. 5. Вплив віку пацієнта на результати лікування у групі Б2 за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

Як свідчать дані обстеження, виявлена слабка, проте достовірна залежність (r=0,54; р<0,01) результату лікування хворих, яким виконано дебрідмент суглоба, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та черезсухожильний шов сухожилка надостьового м’яза від їх віку. У цьому випадку у вікових пацієнтів результати лікування були кращими, ніж у хворих молодого віку. Це, напевно, пов’язано з порушенням процесів репарації при неповношаровому ушкодженні сухожилка надостьового м’яза (ці дані ми будемо перевіряти при гістологічному дослідженні) та підвищеними функціональними потребами осіб молодого віку. Таким чином, ми не рекомендуємо проведення черезсухожильного шва сухожилка надостьового м’яза в осіб молодого віку.

Рис. 6. Вплив віку пацієнта на результати лікування у групі Б3 за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

Рис. 6. Вплив віку пацієнта на результати лікування у групі Б3 за шкалою Constant через 12 міс. від початку лікування

За результатами дослідження виявлена слабка, проте достовірна залежність (r=0,57; р<0,01) результату лікування хворих, яким виконано дебрідмент суглоба, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса та шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення, від їх віку. У цьому випадку у пацієнтів молодого віку результати лікування були кращими, ніж у вікових хворих. Таким чином, даний спосіб хірургічного лікування ми можемо рекомендувати у молодих пацієнтів.

Висновки

1. Після проведеного консервативного лікування (група А) середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score значно покращувалися через 6 міс. від початку лікування, однак уже через рік були незначно вище від початкових (р<0,05).

2. Найкращий результат отримано в групі, де виконувався шов сухожилка надостьового м’яза після його довершення (група Б3). Середні показники функції плечового суглоба за шкалою Oxford Shoulder Score досягали 45 балів через 6 міс. після операції (р<0,05).

3. За шкалою Constant через 6 та 12 міс. після початку лікування відсоток відмінних та хороших результатів був більшим у хворих, яким виконувалось оперативне втручання (групи Б1, Б2, Б3), однак і хворі, які проходили консервативне лікування, мали відмінні та хороші результати. Це ще раз доводить, що консервативне лікування має місце в лікуванні хворих із частковим ушкодженням сухожилка надостьового м’яза.

4. За шкалою Constant у хворих, яким проводилось консервативне лікування (група А), незадовільний результат спостерігався у 2,3% випадків, у хворих яким виконано дебрідмент, субакроміальну декомпресію, тенодез сухожилка довгої голівки біцепса (група Б1), – у 3,05% випадків. У хворих, яким виконувався шов сухожилка надостьового м’яза (групи Б2 та Б3), незадовільних результатів виявлено не було, однак при статистичній обробці даних виявили (р˃0,05) (через невелику кількість досліджуваних).

5. Пацієнтам молодого віку ми рекомендуємо оперативне втручання зі швом сухожилка надостьового м’яза після його довершення (група Б3) або дебрідмент суглоба з субакроміальною декомпресією (група Б1). Віковим хворим рекомендуємо консервативне лікування або оперативне втручання з черезсухожильним швом сухожилка надостьового м’яза (група Б2).

Конфлікт інтересів. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів під час підготовки статті.

Література

1. Burkhart S.S. Burkhart’s View of the Shoulder. A Cowboy’s guide advanced shoulder Arthroscopy / S.S. Burkhart, I.K.Y. Lo, P.C. Brady. – Philadelphia : Lipp. W&W, 2006. – 325 p.

2. Codman E.A. The Shoulder / E.A. Codman. – Boston : M.A. Thomas Todd, 1934. – 224 р.

3. Constant C.R. A clinical method of functional assessment of the shoulder / C.R. Constant, A.H. Murley // Clin. Orthop. Relat. Res. – 1987. – № 214. – Р. 160–164.

4. Fucuda H. Partial-thicness cuff tears / H. Fucuda, E.V. Craig, K. Yamanaka [et al.] // In: Burkhead WZ Jr, ed. Rotator cuff Disorders. – Baltimor, MD : W&W, 1996. – Р. 174–181.

5. Kim Y.S. Outcome comparison between in situ repair versus tear completion repair for partial thickness rotator cuff tears / Y.S. Kim, H.J. Lee, S.H. Bae [et al.] // Arthroscopy. – 2015. – № 31 (11). – Р. 2191–2198.

6. McMahon P.J. What is the prevalence of senior-athlete rotator cuff injuries and are they associated with pain and dysfunction? / P.J. McMahon, A. Prasad, K.A. Francis // Clin. Orthop. Relat. Res. – 2014. – № 472 (8). – Р. 2427–2432.

7. Rockwood Ch.A. The Shoulder / Ch.A. Rockwood, F.A. Masten. – 4-th Ed. – Vol. 1, 2. – Philadelphia : Sounders Elsevier, 2009. – 1583 p.

8. Xiao J. Clinical and structural results of arthroscopic repair of bursal-side partial-thickness rotator cuff tears / J. Xiao, G. Cui // J. Shoulder Elb. Surg. – 2015. – № 24 (2). – Р. 41–46.


Інші матеріали

Партнери проекту

Клініки, відділення, лабораторії, санаторно-курортні комплекси, що беруть активну участь у проекті і є нашими партнерами

Відділ Діагностики ДУ «ІТО НАМНУ»
Діагностика

Сучасне обладнання. Європейська якість. Щорічно проходять обстеження більше 10000 пацієнтів, виконується більше 15000 досліджень.

Відділення захворювань суглобів у дорослих ДУ «ІТО НАМНУ»
Лікування травм і захворювань суглобів

Артроскопія, ендопротезування, остеосинтез

Клініка реабілітації ДУ «ІТО НАМНУ»
Реабілітація

Консервативне лікування ортопедичних захворювань та повний комплекс фізичної реабілітації

ChM – ХМ Київ
ChM – Ваш надійний партнер

Поставка виробів медичного призначення, інструментів та імплантів для Ортопедії, Травматології, Нейрохірургії, Хірургії

Відділення реабілітації хворих після травм та операцій опорно-рухового апарату КС «Жовтень»
Профільний санаторій

Реабілітація хворих після операцій опорно-рухового апарату

SPINEX
Центр сучасної хірургії

клініка повного циклу, створена з урахуванням успішного досвіду світової медицини