Переломи проксимального відділу гомілки. Сучасний підхід у діагностиці та лікуванні

Переломи проксимального відділу гомілки становлять значну проблему сучасної травматології та ортопедії та складають близько 1,2% усіх переломів кісток.

Переломи проксимального відділу гомілки. Сучасний підхід у діагностиці та лікуванні

Огляд матеріалів з відкритих джерел

Переломи проксимального відділу гомілки становлять значну проблему сучасної травматології та ортопедії та складають близько 1,2% усіх переломів кісток. Ці пошкодження охоплюють переломи виростків великогомілкової кістки, переломи плато великогомілкової кістки та переломи головки малогомілкової кістки. Особливу увагу привертають внутрішньосуглобові переломи плато великогомілкової кістки, оскільки вони безпосередньо впливають на функцію колінного суглоба та можуть привести до тяжких віддалених наслідків.

• Латеральний відділ: 55-70% переломів
• Медіальний відділ: 10-20% переломів
• Обидва виростки: 10-30% переломів

Епідеміологічні особливості:

• У молодих людей переломи частіше виникають внаслідок високоенергетичної травми (дорожньо-транспортні пригоди, падіння з висоти, спортивні травми)
• У осіб похилого віку переважають низькоенергетичні травми на фоні остеопорозу
• Співвідношення чоловіки/жінки становить приблизно 2:1 для високоенергетичних травм
• Пік захворюваності припадає на вік 40-60 років
• Латеральне плато уражується частіше, ніж медіальне (співвідношення 60:40)

Декілька слів про анатомію

Як ми вже писали раніше у наших матеріалах, будова колінного суглоба дуже складна. При навіть незначних пошкодженнях якоїсь однієї ланки в механізм стабілізації включаються інші, що, зазвичай, призводить до порушення біомеханіки ходи та функції всієї кінцівки.

Медіальний виросток, латеральний виросток, міжвиросткове підвищення, м’якотканинні структури (колатеральні зв’язки, ПЗХ, ЗХЗ, меніски)

Структурні та анатомічні особливості:

• Медіальний виросток більший
• Медіальний виросток розташований нижче (більш увігнутий)
• Структура медіального відділу міцніша (тому менша ймовірність перелому)
• Латеральний виросток розташований вище (форма більш опукла)
• Хрящ латерального відділу товщий (3 проти 4 мм)
• Кут нахилу плато в сагітальній площині 10-12˚

Механізм пошкодження

Вальгус – латеральний відділ (медіальна колатеральна зв’язка, ПХЗ). Варус – медіальний відділ (латеральна колатеральна зв’язка, тракційне ушкодження малогомілкового нерва). Дія аксіальної сили – обидва виростки

Низькоенергетична травма:

• Переважно жінки після 50 років
• Простий характер перелому або імпресія
• Незадовільний стан кісткової тканини (остеопенія/остеопороз)
• Супутні ушкодження м’яких тканин

Високоенергетична травма:

• ДТП, падіння з висоти (чоловіки до 50 років)
• Складні переломи (обидва виростки)
• Супутні ушкодження м’яких тканин:
• Коллатеральні звязки, ПЗХ, ЗХЗ, меніски
• Ушкодження латерального меніска:
  • 5 мм імпресія
  • 6 мм зміщення
• Ушкодження підколінної артерії
• Ушкодження малогомілкового нерва
• Компартмент синдром

Декілька слів про класифікацію

Навіщо це потрібно? Саме класифікація перелому дозволяє скоротити процедуру вибору алгоритму лікування. За багато років спостереження, проб та помилок, ортопеди-травматологи розробили класифікацію переломів та рекомендації з їх лікування. Отже.

Класифікація за Schatzker. Type I: Split fracture of the lateral plateau, Type II: Split depression fracture of the lateral plateau, Type III: Pure depression fracture of the lateral plateau, Type IV: Medial plateau (possible fracture / dislocation), Type V: Bicondylar plateau fracture, Type VI: Plateau fracture with metaphyseal / diaphyseal dissociation

Класифікація за AO/ASIF. Type A: Extraarticular fracture (41-A), Type B: Partial articular fracture (41-B), B1: Pure split, B2: Pure depression, B3: Split depression, Type C: Complete Articular fracture (41-C), C1: Simple articular, Simple metaphyseal, C2: Simple articular, Multi-fragmentary metaphyseal, C3: Multifragmentary articular

Особливості діагностики переломів проксимального відділу гомілки

Збір анамнезу дуже важливий для первинної діагностики пошкодження колінного суглоба. Лікар має з’ясувати механізм травми, щоб визначити наявність можливих пошкоджень у інших сегментах. Це надзвичайно важливо при високоенергетичних механізмах травмування, таких як падіння з висоти та ДТП. Падіння з висоти на пряму ногу може супроводжуватися переломом кісток стопи, а ДТП - політравмою.

Клінічне обстеження. При первинному огляді виявляють біль, набряк, деформацію в ділянці колінного суглоба, обмеження рухів, гемартроз. Обов’язковим є оцінка стану м’яких тканин, перевірка периферичного кровообігу та неврологічного статусу кінцівки. Особливу увагу приділяють виключенню синдрому тривалого здавлювання та компартмент-синдрому.

Другие материалы