Аневризмальна кіста кістки (АКК)

Опублікований: 17.10.2022

Джерело: Аневризмальная киста кости (АКК)

Аневризмальна кіста кістки (АКК) - доброякісне експансивне пухлиноподібне враження кісток неясної етіології (деструктивне пошкодження кістки, можливо, формується на ґрунті локальних гемодинамічних розладів), що характеризується реактивним розростанням сполучної тканини, що містить заповнені рідкою кров'ю порожнини.

Розвивається у будь-якому віці, але в основному у дітей та підлітків – до 80% хворих молодше 30 років і більше 50% хворих у віці 10 – 20 років.

Може вражатись будь-яка кістка, найчастіша локалізація: кістки хребта, потім дистальний відділ стегнової та проксимальні відділи великогомілкової та плечової кісток, кістки тазу. Захворювання дещо частіше зустрічається у чоловіків. Вторинна аневризмальна кіста (до 30% випадків) формується на тлі раніше існуючого ураження кістки, що найчастіше розвивається при хондробластомі, гігантоклітинній пухлині, фіброзній дисплазії, хондроміксоїдній фібромі; при злоякісних новоутвореннях – остеогенній саркомі, метастазах карциноми. Відмінна особливість аневризмальної кісти кістки – поширення патологічного процесу у сусідні кістки (частіше кістки хребта – до 12% випадків) та через епіфізарну платівку росту.

Як самостійна нозологічна форма це захворювання виділено у 1942 г. H. Jaffe и L. Lichtenstein

Локалізація АКК

Типово локалізуюся ексцентрично в метафізах довгих трубчастих кісток, прилягаючи до зон росту, що не закрилися. Хоча АКК були описані в більшості кісток, частіше вони локалізуються в:

1. Довгі трубчасті кістки: 50-60%, зазвичай в області метафізів

нижні кінцівки: 40%
великогомілкова і малогомілкова кістки: 24%, переважно проксимально
стегнова кістка: 13%, переважно проксимально
верхні кінцівки: 20%

2. хребті та крижі: 20-30%

особливо у задніх елементах, у 40% випадків із поширенням на тіло хребця

3. кістках черепа
4. епіфізи, апофізи: рідко, але необхідно пам'ятати про них

Аневризмальна кіста кістки (АКК)

Аневризмальна кіста кістки (АКК)

Клінічна картина АКК

Клінічна картина зазвичай проявляється больовим синдромом з поступовим початком і з поступовим посиленням з часом та при фізичних навантаженнях. Пацієнт не пов'язує розвиток патології з отриманням травми (за рідкісним винятком). Захворювання може призводити до патологічних переломів. Аневризмальна кісткова кіста іноді може пальпуватися як припухлості в області ураження. Навколосуглобові АКК можуть викликати обмеження руху. У всіх випадках лабораторні аналізи залишаються в межах норми, за рідкісним винятком, коли в результаті розростання кісти та тиску на навколишні тканини можуть виникнути запальні процеси.

Діагностика АКК

Після збору анамнезу та з'ясування обставин появи захворювання призначають апаратні та лабораторні обстеження: рентгенографію, КТ, МРТ (іноді УЗД), лабораторні аналізи крові.

Рентгенографія, комп'ютерна томографія, УЗД та ангіографія при діагностиці аневризмальної кісткової кісти.

Рентгенографічно аневризмальна кісткова кіста - це чітко відмежоване експансивне остеолітичне ураження зі склерозованими краями.

КТ виявляє аналогічні зміни з кращою візуалізацією порушення кортикального шару та поширення у м'які тканини. Крім того, КТ дозволяє виявити рівні рідини, які розпізнаються складніше, ніж при МРТ, проте вузька ширина вікна дозволяє їх виявити. При поширенні патології на м'які тканини для виявлення кордонів застосовують УЗД і, іноді, ангіографію.

Магнітно-резонансна томографія

МРТ дозволяє візуалізувати рівні рідини та чітко визначити межі АКК.

Кісти мають різну інтенсивність МР сигналу з кільцеподібними зонами зниженого сигналу Т1 і Т2 послідовностях. Локальні зони високого сигналу Т1 і Т2 імовірно являють собою зони, що містять гемоглобін на різних стадіях розпаду.

Важливо пам'ятати, що наявність рівнів рідини хоча і є характерною особливістю аневризмальних кісткових кіст, але також зустрічаються при інших доброякісних і злоякісних ураженнях (напр. гігантоклітинна пухлина (ГКП), хондробластома, проста кісткова кіста і остеосаркома).

Особливості АКК

Аневризмальна кісткова кіста зазвичай ділиться на дві категорії: внутрішньокісткова та позакісткова. Внутрішньокісткова АКК може деформувати кістку, але рідко виходити її межі. Зовнішня кіста поширюється за межі кістки в сусідні м'які сполучні тканини. Обидва типи можуть викликати біль і набряк, а в окремих випадках за відсутності діагностики та адекватного лікування на ранніх стадіях — переломи в місці ураження кістки. Аневризмальна кіста ніколи не проходить самостійно і потребує невідкладної терапії.

Для виключення злоякісних утворень обов'язково проводять патоморфологічне та мікроскопічне дослідження тканин.

При патоморфологічному дослідженні тканина геморагічна, бурого кольору, містить кісти з кров'ю, що не згорнулася.

Мікроскопія показує - кавернозні простори обмежують перегородки фіброгістіоцитарної тканини, що містять остеокластоподібні клітини, кісткові балки різного ступеня зрілості, численні фібробласти, що мітотично діляться, і остеобласти, крововиливи, зерна гемосидерину.

Аневризмальна кіста кістки (АКК) - мікроскопія

Аневризмальна кіста кістки (АКК) - мікроскопія

Диференційна діагностика АКК, з чим не переплутати?

Гігантоклітинна пухлина, гігантоклітинна репаративна гранулема кістки, солітарна кіста кістки, телеангіектатична остеосаркома, звичайні кісткові кісти, асептичний остеонекроз.

Хоча більшість АКК є первинним ураженням, до третини аневризматичних кісткових кіст вторинні до супутніх патологічних процесів (напр. хондробластома, фіброзна дисплазія, гігантоклітинна пухлина, остеосаркома).

Варіант АКК - гігантоклітинна репаративна гранульома зустрічається в трубчастих кістках верхніх і нижніх кінцівок, а також кістках черепа. Періодично вони зустрічаються в кістках апендикулярного скелета та відомі як солідні аневризматичні кісткові кісти. Гістологічно ці дві сутності ідентичні.

Лікування аневризмальної кісти кістки (АКК)

Консервативні (медикаментозні) методи з використанням склеротерапії (замість хірургічного видалення кісти лікарі вводять до неї спеціальні хімічні речовини, що сприяє зменшенню розміру кісти, руйнуванню оболонки використовують дуже рідко). Оперативне лікування полягає в крайовій резекції кістки з патологічним осередком, кюретаж та пластика дефекту порожнини ауто- та ало-трансплантатами. Застосування регенеративних технологій.

Результат сприятливий, але часто рецидивує - до 50% випадків при звичайному кюретажі, у випадках застосування кісткової пластики рецидиви можуть виявлятися ~20% (від 11 до 31%). Повторне утворення кісти відбувається протягом першого року після вилучення. Пацієнти після лікування регулярно обстежуються щодо рецидиву протягом 5 років після операції.

Рецидив аневризмальної кісткової кісти гомілки

Рецидив аневризмальної кісткової кісти гомілки

Випадок з практики. Аневризмальна кіста проксимального відділу стегнової кістки.

Пацієнт 32-х років звернувся в клініку зі скаргами на біль у кульшовому суглобі. Проведено додаткові обстеження. Виконана рентгенографія (рис.1), комп'ютерна томографія (рис.2), біопсія осередку патологічних змін.

Рис. 1. Рентгенографія Рис. 2. Комп'ютерна томографія

Рис. 1. Рентгенографія Рис. 2. Комп'ютерна томографія

Встановлено діагноз аневризмального кіста проксимального відділу стегнової кістки. Виконано оперативне втручання – видалення кісти, пластика порожнини ауто- та алотрансплантатами (рис.3).

Рис. 3. Видалення кісти, пластика порожнини ауто- та алотрансплантатами

При контрольному огляді через 4 місяці пацієнт скарг не має, рухи в кульшовому суглобі вільні, навантаження безболісне.На рентгенограмі відзначається перебудова трансплантата.

На рентгенограмі відзначається перебудова трансплантата.