Епікондиліт. Що робити, якщо біль не минає?

Чим відрізняється лікоть тенісиста від ліктя гольфіста? Чому біль не минає? Який спосіб лікування вибрати? Чи потрібно відразу оперувати чи краще застосувати комплексне консервативне лікування?

Епікондиліт. Що робити, якщо біль не минає?

(огляд матеріалів з відкритих джерел)

Ми вже писали про цю проблему - Латеральний епікондиліт - лікоть тенісиста. Хотілося б трохи доповнити тему епікондиліту.

Спочатку відповімо на запитання, яке нам часто задавали читачі після публікації першої статті. Чим відрізняється лікоть тенісиста від ліктя гольфіста? Деякі вважають, що це одне й те саме захворювання, яке просто виявляється у різних спортсменів. Саме образна назва захворювань викликає плутанину. Насправді ця патологія у сучасному спорті (тенісі та гольфі) проявляється дуже рідко. Це викликано тим, що спортсмени-професіонали, які входять до групи ризику та їх тренери знають, як уникнути цієї травми, а ось «цивільні» які входять до групи ризику – маляри, штукарути, музиканти тощо - нехтують рекомендаціями, спрямованими на запобігання появі даного захворювання, через що і стають пацієнтами ортопедів-травматологів частіше за спортсменів.

Отже - лікоть тенісиста або латеральний (зовнішній) епікондиліт, тобто в патології задіяні м'язи розгиначі та їх сухожилля (в області прикріплення його до надвиростка плечової кістки - короткий променевий розгинач зап'ястя. Про анатомію ліктьового суглоба можна прочитати в нашому новому огляді Травматичні пошкодження та захворювання ліктьового суглоба). Лікоть гольфіста або медіальний (внутрішній) епікондиліт - у патологічний процес залучені м'язи згинача та їх сухожилля – променевий згинач зап'ястя. Як ми вже писали, за статистикою латеральний епікондиліт зустрічається майже в 5 разів частіше за медіальний.

Причин, що викликають цю патологію безліч:

• Монотонні множинні навантаження,
• Важкі фізичні навантаження,
• Остеохондроз шийного відділу хребта,
• Забиті, переломи, вивихи та часті переохолодження області ліктьового суглоба,
• Дисплазія сполучної тканини сухожилів внаслідок системних захворювань із порушенням обміну речовин

Паралельно з причинами були виявлені такі супутні фактори:

• Робота з інструментами вагою більше 1 кг,
• Систематичне підняття предметів вагою більше 20 кг мінімум 10 разів на день,
• Повторювані монотонні рухи більше 2 годин на день

Трохи про діагностику епікондиліту.

Діагностика захворювання в активній фазі не складає труднощів, т.я. пацієнт майже завжди може точно вказати на локалізацію болю при тому чи іншому русі в процесі згинання-розгинання ліктьового суглоба та рухів кисті у променево-зап'ястковому суглобі. Спеціальні функціональні проби (тести) доповнять діагностику латерального епікондиліту:

Тест Козена - лікоть стабілізують під кутом 90 градусів, однією рукою лікар підтримує лікоть пацієнта, а іншою приводить передпліччя в пронацію, а кисть - у положення радіальної девіації (див. рис), після чого просять пацієнта чинити опір на розгинання. Позитивним тестом вважається біль у ділянці латерального надвиростка.

Тест Міла – згинання в ліктьовому суглобі при одночасному згинанні в променево-зап'ястковому суглобі. Тест вважається позитивним з появою або посиленням болю в області латерального надвиростка.

Тест Модслі – рука пацієнта зігнута під кутом 90 градусів та лежить на столі долонею вниз. Лікар кинить опір активному розгинанню середнього пальця (див. рис). Позитивний тест - посилення або поява больових відчуттів у ділянці латерального надвиростка.

Тест для діагностики медіального епікондиліту – тест зворотного Козена. Активний опір згинання у ліктьовому суглобі. Тест позитивний у разі виникнення болю в області медіального надвиростка.

Для підтвердження діагнозу в більшості випадків достатньо УЗД (яке виявить точну локалізацію та наявність дегенеративно-дистрофічних процесів у тканинах) та функціональних тестів.

Діагностика УЗД

• A) На початковому рівні, ультразвукове зображення по довгій осі в сірій шкалі (УЗД) виявляє нерегулярну структуру та гіпоехогенне осередок (зірочки) у глибоких волокнах короткого променевого розгинача зап'ястя.
• B) Через 6 тижнів спостереження на УЗД того самого пацієнта видно структурні зміни у початковій області (стрілки).
• C) Зображення Power Doppler демонструє разючий гіперваскулярний патерн, що складається з серії крихітних судин.
• D) Зображення Power Doppler показує відсутність кровотоку у початковій області.

LE, латеральний надвиросток; RH, головка променевої кістки.

У поодиноких випадках може знадобитися МРТ та ЕНМГ для виявлення невропатій променевого та ліктьового нервів.

Також додаткові дослідження допоможуть провести диференційну діагностику для виключення можливих захворювань, схожих по симптоматиці: Променевий тунельний синдром, остеохондроз ліктьового суглоба, розсікаючий остеохондрит головки виростка плечової кістки, подагра і септичний артрит, бурсит ліктьового суглоба, синдром круглого пронатора (синдром Сейфарта), шийна радикулопатія, карпальний синдром, хондроматоз.

Наступне питання – який найефективніший спосіб лікування?

Варіанти лікування, що застосовуються при епікондилітах у сучасній практиці:

1. 1. Медикаментозна терапія (фармакотерапія) – НПЗП, кортикостероїди та ін.
2. 2. Гіалуронова кислота в ін'єкціях
3. 3. Регенеративна терапія – PRP, SVF та інші клітинні технології
4. 4. Немедикаментозна та фізіотерапія – кінезіотейпування, ЛФК, фізпроцедури (крім УХТ)
5. 5. Ударно-хвильова терапія
6. 6. Хірургічне лікування як спосіб останньої надії.

Хотілося б одразу звернути увагу, що понад 80% випадків епікондилітів (а при ранньому виявленні до 100%) лікуються консервативно комплексно! За заявою та результатами досліджень більшості фахівців, які займаються лікуванням епікондилітів - не можна виділити 1 метод і отримати швидкий, тривалий і позитивний ефект. Комплексне лікування включає – медикаментозні препарати (спрямоване на поліпшення кровообігу, трофіки та зняття больових симптомів), на це ж спрямовані і регенеративна терапія PRP, УВТ, ЛФК, лазер та інші фізпроцедури. Саме комплексне застосування методів консервативного лікування дають позитивний та стійкий ефект від лікування. Дослідження показали, що ін'єкції кортикостероїдів та нестероїдних протизапальних засобів дають швидший результат, але його тривалість не перевищує 3-6 місяців. У той же час ін'єкції PRP мають повільну дію в порівнянні з КК і НПЗП, але з більш стійким і тривалим результатом.

У дуже складних випадках з вираженими больовими відчуттями та за відсутності позитивного ефекту від консервативного лікування більше 4-6 місяців застосовують оперативне лікування – артроскопічне чи відкрите. Перевагу віддають артроскопічному втручанню через його меншу травматичність та швидшу реабілітацію.

З питань діагностики та лікування травматичних пошкоджень та захворювань звертайтесь:

Контакти:

+38(099)064-82-87

+38(096)064-82-87

Відповідаємо на Ваші дзвінки: Понеділок – П'ятниця 10:00 – 16:00

Або Telegram: Чат Telegram  цілодобово по можливості

Інші матеріали