Гігрома (гангліон, синовіальна кіста)

Гігроми можуть з'являтися у пацієнтів будь-якого віку, проте найчастіше, за статистикою, зустрічається у жінок віком від 20 до 40 років. Причини виникнення патології нині ще остаточно не вивчені. Встановлено лише, що найчастіше гігрома виникає внаслідок пошкодження тканин суглоба, надмірного навантаження на саме зчленування або сухожилки навколо нього, а також через генетичну схильність та/або патологію сполучної тканини, яка утворює суглобову капсулу.

Опублікований: 18.06.2024

Причини та фактори ризику, симптоматика, діагностика, консервативне та оперативне лікування, реабілітація та профілактика гігроми. Огляд матеріалів із відкритих джерел спеціально для проекту «Травматологія та фармакологія: точки дотику».

Гігрома (гангліон, синовіальна кіста) – це поодиноке або множинне доброякісне новоутворення суглобової капсули (травма капсули), або поверхневої оболонки піхви сухожилля (гігрома сухожильного піхви), заповнене синовіальною рідиною.

Гігрома (гангліон, синовіальна кіста) Причини та фактори ризику, симптоматика, діагностика, консервативне та оперативне лікування, реабілітація та профілактика гігроми. Огляд матеріалів із відкритих джерел спеціально для проекту «Травматологія та фармакологія: точки дотику».

Причини виникнення гігроми та фактори ризику

Синовіальна рідина, перебуваючи в капсулі суглоба або сухожилка, рівномірно розподіляється по всій порожнині, але при надмірному навантаженні перетікає з однієї області в іншу. Капсула, розтягуючись (іноді розривається), утворює випинання у вигляді шишки. Найчастіше, перетікання синовіальної рідини в порожнину, односпрямоване - з суглоба в порожнину новоутворення. Згодом, якщо продовжувати навантажувати руку, випинання зростатиме і може від'єднатися від суглобової капсули, утворивши кісту – замкнуту порожнину. Усередині кісти продовжується синтез синовіальної рідини, що сприяє подальшому зростанню новоутворення.

До факторів ризику можна віднести:

Вік, стать: найчастіше до захворювання схильні молоді жінки віком від 20 до 40 років.
Схильність до хронічної травматизації (носіння дитини на руках, спорт, професійна діяльність).
Підвищена еластичність сполучної тканини, надмірна рухливість суглобів.
Спадковість: гігроми у близьких родичів.
Системні захворювання з ураженням сполучної тканини: ревматоїдний артрит, хвороба Бехтерева, подагра…

Класифікація гігром

Розрізняють кілька класифікацій гігром. За своєю будовою гігроми бувають однокамерні та багатокамерні.

Залежно від причини, гігроми поділяються на такі види:

Мукозна. Виникає при деформуючому артрозі, коли сполучна тканина збільшується на тлі захисної реакції організму на здавлювання.
Післятравматична: розвивається внаслідок пошкодження суглоба.
Сухожилкова. Формується внаслідок травм чи патологічних змін оболонки сухожилків.

За розміром гігроми можуть бути:

маленькі: менше 1 см в діаметрі;
середні: від 1 до 3 см в діаметрі;
великі: більше 3 см в діаметрі.

За формою - поділяються на круглі, овальні та неоформлені. Залежно від локалізації виділяють гігроми кисті, зап'ястя, ліктя, стопи, коліна і т.п.

Симптоми гігроми

Найчастіше, на початковому етапі гігрома не болить та не заважає, викликаючи лише естетичний дискомфорт. У поодиноких випадках навіть маленька гігрома може давити на нерв або судину, які розташовані поруч, що може викликати периферичну симптоматику схожу з невралгіями або судинні розлади. У міру збільшення новоутворення може тиснути на численні нервові волокна в навколишніх тканинах, викликаючи біль, обмеження рухів і атрофію тканин. Болючість і неестетичний зовнішній вигляд спонукає пацієнта звернутися до ортопеда-травматолога або хірурга.

Гігрома характеризується появою невеликої пухлини в ділянці суглобів або сухожилків, яка чітко візуалізується під шкірою. Це новоутворення майже завжди має чіткі межі. При натисканні пацієнт відчуває біль. Залежно від локалізації та розміру гігроми суб'єктивні симптоми можуть бути різними:

тупий біль на постійній основі;
больові відчуття після навантаження;
біль, що іррадіює в інші області по ходу нерва та судин, задіяних у патологічний процес.

Пацієнт відчуває наявність новоутворення під шкірою. У деяких випадках гігрома може ніяк не виявлятися або викликати тільки дискомфортні відчуття при навантаженнях на пошкоджений суглоб або сухожилки. Якщо гігрома знаходиться поблизу нервів, може виникнути відчуття поколювання чи оніміння в пальцях руки чи ноги залежно від локалізації.

Шкірні покриви в області пухлини в деяких випадках можуть стати грубішими, іноді червоніють. При активному русі пухлина, зазвичай, збільшується у розмірах, а у стані спокою її розміри стають меншими.

Діагностика гігроми

Як завжди, діагностика починається зі збору анамнезу та візуального огляду. Ортопед-травматолог або хірург проводить візуальний огляд, зокрема, зони, де розташовується новоутворення, може поставити деякі питання, щоб з'ясувати причину, яка, на думку пацієнта, могла викликати появу патології. За допомогою пальпації оцінюються розмір, форма та текстура новоутворення. Далі лікар призначає комплекс обстежень для вибору наступної тактики лікування.

Рентгенівське дослідження. Знімки можуть бути використані для виключення деяких причин виникнення пухлини, серед яких переломи або деформації кісток.
УЗД. Ультразвукове дослідження дозволяє визначити розміри та форму гігроми, її зв'язок із суглобом, наявність у стінках утворення кровоносних судин та інші аспекти, що дозволяють диференціювати об'ємні утворення. УЗД вважається золотим стандартом діагностики гігром.

МРТ. У поодиноких випадках, при складності діагностики магнітно-резонансна томографія може бути призначена фахівцем для отримання більш детальної інформації про гігрому та її зв'язок з оточуючими тканинами.
Пункція. Іноді лікар може призначити взяття вмісту на дослідження, щоб уникнути злоякісного пухлинного або інфекційного процесу.

Гістологічний зріз гігроми

Консервативне та оперативне лікування гігроми

З консервативних методів застосовують фізіотерапію, лікувальні грязі, парафінові аплікації, ЛФК спрямовано на зміцнення суглоба та зв'язок. Також проводять пунктування з наступним введенням препарату, що склерозує (препарату, який склеює стінки порожнини) або глюкокортикостероїду. Всі перераховані вище методи показані при одиничних і дрібних утвореннях. На жаль, за статистикою, консервативні методи лікування дають до 80% рецидивів, особливо у суглобових гігром.

Гігроми, розмір яких перевищує 3 см, рекомендується видаляти хірургічним шляхом. Такі операції призначаються фахівцями для радикального розв'язання проблеми. Вирізняється кілька видів лікування гігроми оперативним шляхом.

Відкрите видалення гигроми

Відкрите видалення

Це найпоширеніший вид хірургічного втручання. Найчастіше операція виконується під місцевої (провідникової) анестезією. Хірург робить невеликий розріз шкіри над гігромою, видаляє її порожнину та ушиває пошкоджений суглоб або сухожильну сумку, тим самим запобігаючи рецидиву. Після операції рана ушивається, а суглоб фіксується на кілька тижнів ортезом або полімерною шиною, щоб запобігти повторній появі гігроми.

Лазерне видалення

Однією з основних переваг лазерної хірургії є запобігання кровотечі під час маніпуляції. Крім того, цей метод гарантує мінімальний біль при втручанні та якнайшвидше загоєння рани. При виборі оперативного методу видалення гігроми лікар керується її розміром, місцем розташування та загальним станом пацієнта.

Резекція суглоба

У поодиноких випадках, якщо в патологічні процеси залучені суглобові структури, а гігрома викликає біль і порушення функції, може знадобитися резекція суглоба (видалення його частини), що призводить до обмеження руху та потребує тривалої реабілітації після операції.

Гігроми можуть тривалий час не турбувати пацієнта. Особливо так буває, коли новоутворення локалізується в ділянці суглоба, що не зазнає надмірних навантажень. Але у випадку з гігромами кистей рук або колін відзначається постійне травмування ураженого суглоба. Надмірне навантаження та мікроушкодження призводять до того, що освіта новоутворення швидко збільшуватися. Це супроводжується неприємними симптомами і може спричинити обмеження рухливості, а надалі сприяти розвитку раннього остеоартрозу. Чим раніше буде розпочато лікування, тим простіше буде його тактика і менше ризиків отримати рецидив та ускладнення. Важливо пам'ятати, що великі гігроми видаляти складніше. Операція на великих гігромах супроводжується значною травматизацією тканин, що потребує тривалої реабілітації. Крім того, існує ризик розриву гігроми та розвитку гнійного запального процесу (найчастіше, тендовагініту).

Реабілітація

Тривалість реабілітації після видалення гігром залежить від багатьох факторів, включаючи розмір і місцезнаходження новоутворення, тип операції, вік і загальне здоров'я пацієнта. Як правило, у період відновлення лікарі дотримуються класичних принципів.

Іммобілізація кінцівки. У перші кілька днів після операції хірурги призначають пацієнтам носіння ортезу або полімерної пов'язки для фіксації суглоба та запобігання руху в ділянці рани..
Фізичне навантаження. Пацієнтам рекомендується розпочинати комплекс вправ після зняття пов'язки, щоб покращити кровообіг, знизити набряк та повернути гнучкість та силу суглоба.
Фізіотерапія. Після повного загоєння рани рекомендують масаж та інші методи фізіотерапії, які спрямовані на стимуляцію кровообігу, наприклад електростимуляція. Вони прискорюють процес реабілітації.
Медикаментозна терапія. Хірурги призначають прийом протизапальних та знеболювальних препаратів, щоб зменшити больові відчуття та знизити запалення у прооперованій ділянці. У поодиноких випадках при великому втручанні або підозрі на запалення в капсулі гігроми можуть профілактично провести антибіотикотерапію.
Харчування. Щоб тканина швидше зазнавала регенерації, рекомендується вживати білкові продукти, фрукти та овочі.
Контроль за рубцем. Після видалення гігроми, як правило, залишається рубець. Щоб зменшити ризик виникнення запалення тканин в області рубця, необхідно проводити регулярну обробку прооперованої області та тканин, що прилягають до неї..

Реабілітаційна програма може тривати від кількох тижнів до кількох місяців залежно від складності операції та індивідуальних потреб пацієнта. Важливо дотримуватися рекомендацій лікаря та не навантажувати суглоб до повного відновлення його функції, щоб уникнути рецидивів.

Як писали вище, рецидив при хірургічному видаленні гігроми виникає в 10-20% випадків, у більшості з них це пов'язано з порушенням режиму реабілітації пацієнтом.

Можливі ускладнення

Гігроми мають сприятливий прогноз, вони повільно ростуть, не схильні до злоякісного переродження, завдяки щільній капсулі зберігають свою цілісність. Однак великі утворення можуть здавлювати судини та нервові пучки, що призводить до розладу чутливості у вигляді парестезій та гіперестезій, а також венозного застою, здатного викликати тромбоз вен, набряклість та синюшність тканин.

Методи пофілактики

По можливості виключити травми суглобів та сухожилків;
Використовувати фіксуючі ортези, при заняттях спортом;
При отриманні травми негайно звертатися до ортопеда-травматолога або хірурга;
Своєчасно лікувати запальні захворювання;
Виконувати легку гімнастику для зміцнення суглобів та розминку при професійному занятті спортом.