Хвороба Кеніга (розсікаючий остеохондрит колінного суглоба)

Хвороба Кеніга (розсікаючий остеохондрит колінного суглоба) Причини, симптоми та діагностика, лікування та реабілітація, профілактика та прогноз

Опублікований: 10.08.2023

Хвороба Кеніга (розсікаючий остеохондрит колінного суглоба) Причини, симптоми та діагностика, лікування та реабілітація, профілактика та прогноз

Огляд матеріалів з відкритих джерел

Хвороба Кеніга (розсікаючий остеохондрит колінного суглоба) – досить рідкісне захворювання, при якому розвивається обмежений остеонекроз ділянки субхондральної кістки, внаслідок чого відбувається дегенерація та відділення хрящової тканини в ділянці некрозу з подальшим зміщенням фрагмента в порожнину суглоба..

Вперше синдром «запалення на кордоні кістка-хрящ» описав німецький хірург Франц Кеніг ще в 1887 році, пізніше цю патологію назвали його ім'ям - Хвороба Кеніга.

Найчастіше розсікаючий остеохондрит вражає колінні суглоби, і це становить до 75% всіх випадків його діагностики. Зустрічається переважно у підлітків та молодих чоловіків до 40 років, але іноді некроз виникає і у людей похилого віку. Чим менший вік пацієнта, тим вища ймовірність сприятливого перебігу даного захворювання при швидкій та правильній діагностиці, а також своєчасному та тактично правильному лікуванні.

Хвороба Кеніга (розсікаючий остеохондрит колінного суглоба). Причини, симптоми та діагностика, лікування та реабілітація, профілактика та прогноз.

Причини хвороби Кеніга

Як і більшість остеонекрозів, про які ми писали раніше в наших блогах, етіологія розвитку до кінця не вивчена. Сприяючим фактором, здатним привести до хвороби Кеніга, є порушення кровопостачання ділянки кістки під хрящем. Внаслідок порушення кровотоку харчування цієї зони обмежене – розвивається некроз. Некротизована ділянка поступово відшаровується, а потрапивши в порожнину суглоба, кістково-хрящовий фрагмент при переміщенні між поверхнями, що формують суглоб, стає причиною блокади колінного суглоба. За відсутності лікування патологічна зона втрачає природну гладкість, порушується конгруентність суглобових поверхонь, відбувається травмування суглоба, що стає причиною розвитку остеоартрозу колінного суглоба – гонартрозу.

Факторами ризику, які можуть спричинити розвиток патології, також вважають:

спадкова схильність
аутоімунні захворювання
застосування гормональних препаратів у лікуванні супутніх захворювань
травми колінного суглоба
перевантаження колінного суглоба під час роботи або заняття спортом
систематичні переохолодження колінного суглоба

Симптоми та діагностика хвороби Кеніга

Симптоми розсікаючого остеохондриту

У молоді та людей похилого віку хвороба Кеніга проявляє себе практично однаково. Найпоширенішими симптомами захворювання вважаються:

Ниючий біль у колінному суглобі
Сильна набряклість у ділянці хворого суглоба
Хрускіт і блокада колінного суглоба
Скутість рухів у суглобі
Порушення ходи, кульгавість

Розсікаючий остеохондрит – «хитра» і підступна хвороба, тому що на початковій стадії її легко сплутати зі звичайним перевтомою або перенавантаженням суглоба. Спочатку людина іноді відчуває несильний біль у суглобі, який швидко знімається знеболюючим і проходить у спокої. Але з часом больовий синдром посилюється, особливо часто це відбувається під час руху. Порушення ходи та обмеження рухливості суглоба відбуваються вже на пізніх стадіях захворювання при некрозі ураженого фрагмента. На жаль, на цьому етапі багато хто тільки дізнається про свій недугу.

Інші симптоми хвороби Кеніга, які допомагають лікарю запідозрити цю патологію:

максимальне згинання ноги в коліні викликає біль, оскільки суглобова капсула або виростки великогомілкової кістки в цьому положенні тиснуть на зону некрозу стегнової кістки;
пальпація в області виростків стегна різко болюча.

Види

Розсікаючий остеохондрит колінного суглоба поділяється на 2 клінічні форми:

Ювенільний остеохондрит. Характеризується дебютом у віці 10-15 років на тлі незакритих зон росту. Прогностично така форма вважається найбільш сприятливою в плані одужання.
Доросла форма. Може розвиватися у старшому віці, як правило, зазвичай до 50 років.

Класифікація захворювання на J.W. Milgram (1978) передбачає виділення наступних стадій:

Перша стадія. Наявність прозорості в підхрящовій зоні кістки епіфіза (суглобовий кінець кістки, що бере участь у формуванні колінного суглоба).
Друга стадія. Прояв склерозу підхрящової кістки з рентгенологічно прозорою зоною, що відокремлює локальне ураження від основи дефекту.
Третя стадія. Поділ на фрагменти гіалінового хряща, в якому є зони відкладення кальцію, іноді за участю кістки, що підлягає, в порожнині дефекту.
Четверта стадія. Склеротичні кістки з невираженою рентгенопрозорою зоною, реактивні лінії в основі дефекту в медіальному виростку стегнової кістки, наявність вільного внутрішньосуглобового тіла.

В практической ортопедии широко применяется современная международная классификация, которая также предполагает выделение 4 стадий:

перша стадія – зниження міцності хряща, але цілісність не порушена;
друга стадія - поява хрящових фрагментів, які відокремлені від основного хряща;
третя стадія – зони хрящового омертвіння, які порушують безперервність гіалінового компартменту (зміщення хрящових фрагментів відсутнє);
четверта стадія — фрагментування хрящової пластинки, при цьому відмерлий сегмент може перебувати як у зоні сформованого дефекту, так і поза межами.

Для визначення належності до тієї чи іншої стадії використовуються критерії, одержані в результаті променевої, магнітно-резонансної, ультразвукової діагностики, а також інтраопераційної картини суглоба.

Діагностика хвороби Кеніга

Діагностика розсікаючого остеохондриту складна, тому огляд пацієнта повинен проводити досвідчений травматолог-ортопед, який крім фактичних знань має ще й великий досвід.

Симптоми розсікаючого остеохондриту колінного суглоба абсолютно неспецифічні: біль у ділянці колінного суглоба при навантаженнях, набряклість колінного суглоба, відчуття «сухості» в колінному суглобі, «клацання» при рухах - і менш досвідчений лікар може вважати їх проявами забиття колінного суглоба або розтягнення його зв'язок.

Для точної діагностики хвороби Кеніга, потрібна ретельна розмова з пацієнтом, детальне з'ясування характеру навантажень, звичних для пацієнта, їх частоту та інтенсивність.

Не менш важливим для диференціальної діагностики остеохондриту є наявність і можливість виконати такі сучасні дослідження, як МРТ (магінтно-резонансну томографію) і КТ (комп'ютерну томографію) колінного суглоба, бо класична рентгенографія на ранніх етапах захворювання може бути неінформативною. Тільки за дотримання цих умов можлива правильна діагностика захворювання.

Останнім часом для діагностики хвороби Кеніга на пізніх стадіях захворювання використовують артроскопію, яка дає вичерпну інформацію про стан суглоба і може бути використана не лише як діагностична процедура, а й як лікувальна.

Лікування хвороби Кеніга

У незалежності від стадії захворювання лікування завжди має бути комплексним і поєднує в собі фармакологічні препарати, регенеративні технології, фізпроцедури і, на пізніх стадіях, артроскопічне втручання.

У І та ІІ фазі захворювання застосовують консервативний метод лікування:

препарати, що стимулюють регенерацію та мікроциркуляцію в тканинах;
фізіотерапію, кінезіологічне або біомеханічне тейпування;
розвантаження суглоба, носіння ортезів;
курс ЛФК, що включає ізометричні вправи без обтяження.

Курс консервативного лікування при цьому методі може тривати 1-2 роки..

На жаль консервативні методи на пізніх стадіях і у пацієнтів старшого віку в більшості випадків виявляються або неефективними, або малоефективними, тому що пацієнти звертаються з осередками некрозу, що вже сформувалися, і фрагментацією хрящової тканини на 3-4 стадії.

У молодих пацієнтів з незакритими зонами росту (зазвичай молодше 20 років) досить часто успішне консервативне лікування. Його принцип полягає в тому, щоб дати спокій суглобу, відновити проникність судин і кровообіг у зоні некрозу, що формується, що призведе до регресу захворювання. Часто разом із судинними препаратами використовують регенеративні клітинні та тканинні технології – введення під контролем УЗ у зону патології PRP або стовбурових клітин.

Якщо консервативні методи лікування не допомогли, приймається рішення про проведення операції. Золотим стандартом у світі на сьогодні є артроскопічне втручання. Його головне завдання – прибрати відмерлу тканину хряща та кістки. Залежно від стадії розвитку хвороби лікар, що оперує, вибере потрібну тактику лікування. Це може бути:

видалення відмерлого фрагмента кісткової тканини;
фіксація пошкодженої, але життєздатної ділянки назад до кістки;
створення невеликих отворів (тунелізація) на некротичній тканині для утворення нових судин.

Після накладання швів проопероване коліно фіксують за допомогою спеціальних жорстких ортезів. Декілька днів після операції хворий приймає знеболювальні препарати, а також протизапальні засоби (антибіотики) для зниження ризику розвитку інфекцій та ускладнень. Далі йде реабілітація, яка займає кілька тижнів. У цей період пацієнту слід обмежити себе у надмірних навантаженнях та дотримуватися рекомендацій лікаря.

Переваги артроскопічної операції

Довгий час операції на суглобах проводилися лише за допомогою відкритого доступу, що призводило до великого травмування суглоба та ризиків інфекційних ускладнень. Лікарям доводилося робити великі розрізи на шкірі та «відкривати» суглоб, щоб отримати доступ до внутрішньосуглобових структур. Зараз хірурги застосовують сучасний високотехнологічний метод - артроскопію, роблячи всього два невеликі проколи довжиною по одному-півтора сантиметра. Завдяки такому малотравматичному способу відновлення після операції проходить швидше та безболісніше.

Альтернативи

Експериментальним методом лікування хвороби Кеніга є аутогенна трансплантація хондроцитів. Чим більша кісткова пластинка на вільному фрагменті, тим ефективніше хірургічне лікування і швидше відбувається його «вростання». У післяопераційному періоді використовуються консервативні методи лікування.

У важких випадках, коли у пацієнта четверта стадія хвороби, а в патологічні процеси залучені інші тканини суглоба, не завжди лікування обмежується лише артроскопічною операцією, травматолог-ортопед може запропонувати ендопротезування – заміну хворого суглоба на штучний ендопротез. Іноді це єдиний дієвий спосіб позбавлення болю і повернення людини до активного життя.

Реабілітація

У ранньому післяопераційному періоді колінний суглоб фіксують ортезом або полімерною пов'язкою. Рухи в суглобі дозволяють після зняття швів та загоєння ран. Далі рекомендовано рухову активність під контролем досвідченого фахівця. Пацієнту призначають комплекс фізичних вправ (ЛФК), фізіотерапевтичні процедури (УВЧ, електроміостимуляцію, магнітотерапію), масаж, заняття у басейні.

Що буде, якщо не лікувати?

Імовірність розвитку артрозу дуже висока, незважаючи на адекватне та своєчасне лікування. Залежно від віку пацієнта, стану здоров'я, супутніх захворювань локалізації та розмірів вільних тіл, артроз розвивається у 5-40% випадків.

Профілактика хвороби Кеніга та прогноз

Як і в більшості асептичних остеонекрозів, ніякої специфічної профілактики немає, бо причини виникнення цієї патології досі не з'ясовані остаточно. З неспецифічних методів профілактики застосовують:

уникати травм під час занять спортом та у побуті
уникати перевантажень та переохолоджень
контролювати вагу – надмірна вага є одним із факторів ризику
з обережністю застосовувати гормональні препарати при лікуванні інших захворювань, особливо при наявності спадкової схильності до остеонекрозу.
зручне взуття, розминка, використання ортопедичних устілок, профілактика плоскостопості та інших захворювань, які можуть порушити біомеханіку рухів у нижніх кінцівках.

Прогноз залежить від віку пацієнта – чим молодший пацієнт, тим сприятливіший результат – і від стадії захворювання – на пізніх стадіях із залученням до патологічних процесів внутрішньосуглобових структур прогноз досить несприятливий, ускладнений перебіг може закінчитися ендопротезуванням колінного суглоба.

УВАГА! Не займайтеся самолікуванням! Не застосовуйте знеболювальні та протизапальні препарати без консультації з ортопедом-травматологом! Змазування симптоматики призводить до безсимптомного перебігу та прогресування захворювання! Якщо на ранніх стадіях ще можна зупинити і навіть повернути назад патологічні процеси, то на 4 стадії, коли відбувається фрагментація хрящової тканини та попадання її в порожнину суглоба, адекватним лікуванням буде лише хірургічне втручання з невизначеним результатом та складним періодом реабілітації. При найменших симптомах якнайшвидше зверніться до ортопеда-травматолога або сімейного лікаря!