Хвороба де Кервена (стенозуючий тендовагініт, синдром де Кервена, тендовагініт де Кервена)

У патологічному процесі який називають синдром де Кервена приймають участь дорсальна зв'язка зап'ястка - dorsal carpal ligament (саме вона утворює закритий канал, через який проходять сухожилки) та два сухожилки м’язів розгиначів великого пальця - Extensor pollicis longus muscle та Musculus extensor pollicis brevis...

Опублікований: 20.12.2024

Хвороба де Кервена (стенозуючий тендовагініт, синдром де Кервена, тендовагініт де Кервена)

Причини, симптоми, особливості діагностики, консервативне та оперативне лікування, реабілітація, профілактика та прогнози

Огляд матеріалів з відкритих джерел

Синдром де Кервена - стенозуючий тендовагініт (запалення) короткого розгинача сухожилків (короткого розгинача великого пальця кисті) і довгого м'яза великого пальця руки (довгого м’яза, що відводить великий палець) всередині каналу розгиначів зап'ястя який утворює dorsal carpal ligament. Патологія названа на честь швейцарського хірурга Фріца де Кервена, який вперше описав її у 1895 році.

Анатомію кисті ми неодноразово розбирали в наших матеріалах раніше. Згадаємо її двома словами і перейдемо до причин, діагностики та особливостей лікування.

Отже, у патологічному процесі який називають синдром де Кервена приймають участь дорсальна зв'язка зап'ястка - dorsal carpal ligament (саме вона утворює закритий канал, через який проходять сухожилки) та два сухожилки м’язів розгиначів великого пальця - Extensor pollicis longus muscle та Musculus extensor pollicis brevis.

1. Dorsal carpal ligament (дорсальна зв'язка зап'ястка). 2. М’язи, що приймають участь у розгинанні та відведенні великого пальця 3. Область патології – запалені (набряклі) оболонки сухожилків 4. Сухожилки

Причини захворювання вивчені не до кінця, але вважається, що вони пов'язані з механічним подразненням сухожилків, викликаним повторними мікротравмами та перевантаженням, а також можуть бути пов'язані з генетичними факторами та іншими патологічними станами, такими як: системні захворювання, порушенням обміну речовин, аутоімунні реакції (ревматоїдний артрит, цукровий діабет, подагра та ін.)

Можливі причини виникнення хвороби де Кервена:

травма, така як удар, падіння чи розтягнення;
часті переохолодження;
перенапруга через повторні рухи або неправильну техніку рухів;
інфекції, зокрема, бактеріальний тендовагініт;
запальні та системні захворювання: ревматоїдний артрит, дисплазія сполучної тканини та ін;
спадкова схильність чи аномалії розвитку, наприклад, гіпермобільність суглобів;
вікові та гормональні зміни.

Часте та тривале використання смартфона з сенсорним екраном призводить до перевантаження сухожилків великого пальця, що є фактором ризику розвитку патології - Синдром де Кервена

Фактори ризику:

часте та тривале використання смартфона;
повторні рухи та навантаження: багаторазові повторення одного і того ж руху або тривале знаходження в вимушеному незручному положенні, що призводять до перенапруги та мікротравм;
інтенсивні фізичні навантаження чи спортивна активність, особливо пов'язані з повторними рухами суглобів (теніс, пінг-понг, бейсбол) ;
знижена фізична активність з наступним перевантаженням без розминки;
наявність раніше перенесених пошкоджень;
вікові зміни: дегенерація тканин та зниження еластичності;
спадкова схильність або інші захворювання опорно-рухової системи, сполучної тканини;
гіпермобільність суглобів;
наявність супутніх патологічних станів, таких як цукровий діабет, ревматоїдний артрит чи інші запальні та аутоімунні захворювання.

Патогенез хвороби де Кервена можна охарактеризувати як:

травма чи мікротравми сухожилків;
запалення сухожилків та синовіальної оболонки;
утворення рубцевих змін у сухожилків та навколишніх тканинах;
потовщення оболонки та її звуження, що перешкоджає вільному руху сухожилків;
можливе утворення спайок та адгезій;
порушення живлення тендону через звуження оболонки;
можливе утворення кальцинатів, що посилюють стеноз та травмування тканин.

Хвороба де Кервена (стенозуючий тендовагініт, синдром де Кервена, тендовагініт де Кервена) Причини, симптоми, особливості діагностики, консервативне та оперативне лікування, реабілітація, профілактика та прогнози

Класифікація хвороби де Кервена включає наступні види тендовагініту:

ідіопатичний;
реактивний;
травматичний;
інфекційний;
ревматоїдний;
стенозуючий;
медикаментозний.

Симптоми хвороби де Кервена

Основний симптом патології – ниючий біль у зап'ясті та великому пальці, що посилюється під час руху. Болючість може виникати лише проксимально по відношенню до шилоподібного відростка променевої кістки над місцем залучених піхв сухожилків.

Характерні ознаки: біль, що посилюється при пальпації, обертальних рухах, спробі втримати щось у руках або при тяжкій фізичній роботі, набряклість, припухлість м'яких тканин. Неприємні відчуття локалізуються в основі пальця і можуть поширюватися на зап'ястя, передпліччя.

9 із 10 пацієнтів із цим захворюванням — жінки. З віком ризик розвитку патології зростає. Зазвичай хвороба починається поступово і лише у 7% випадків – гостро. З часом прояви посилюються. За відсутності лікування стенозуючий тендовагініт переходить у хронічну фазу.

Типові симптоми:

біль та дискомфорт в області сухожилків згиначів (основа великого пальця);
набряк та запалення навколо сухожилків;
обмеження руху у суглобі;
хрускіт, скрип або тріскання під час руху;
почуття застрявання або "заїдання" сухожилків під час руху;
посилення симптомів при фізичній активності чи після періоду спокою;
можливе обмеження функціональності суглоба, атрофія м'язів

N. B. Симптоми теносиновіта де Кервена можуть змінюватись в залежності від конкретного типу захворювання та ступеня його виразності. Рекомендується звернутися до лікаря для точного діагнозу та призначення відповідного лікування. Ускладнення захворювання можуть бути серйозними і вимагати додаткового хірургічного лікування. Регулярне спостереження у лікаря та дотримання запропонованого лікування, як правило, допомагають запобігти або знизити ризик розвитку ускладнень та оперативного втручання.

Ускладнення при синдромі де Кервена:

поступове обмеження рухливості та розгинальної здатності суглоба;
розвиток кісткових наростів (остеофітів) у районі ураженого сухожилка;
формування рубцевих змін, що може спричинити додаткове звуження каналу;
запалення та пошкодження каналу сухожилка, включаючи його розрив чи розшарування;
хронічний біль та порушення функціональності суглоба, лігаментит;
обмеження функцій кисті – неможливість виконувати повсякденні дії через больові відчуття та порушення рухливості;
можливий розвиток синовіту (запалення внутрішньої оболонки суглоба) або артрозу (дегенеративного ураження суглобової хрящової тканини).

Діагностика хвороби де Кервена

Клінічний огляд, включаючи оцінку симптомів, збирання анамнезу, фізикальний статус пацієнта;
Рентген при хворобі де Кервена для виключення інших можливих причин болю та оцінки стану кісток. Також на отриманих знімках можна помітити наявність кальцинозу в області кістково-фіброзного каналу;
Магнітно-резонансна томографія (МРТ) для більш детальної візуалізації сухожилків та інших м'яких тканин;
УЗД для оцінки стану сухожилків, їх товщини, структури, наявності запалення та рідини;
Лабораторні дослідження, такі як аналізи крові та маркери запалення, для оцінки загального стану пацієнта та виявлення запальних процесів;
Діагностичні ін'єкції з локальними анестетиками та кортикостероїдами для підтвердження діагнозу та зняття больового синдрому;
Консультація ревматолога, ортопеда або інших фахівців для більш точного діагнозу та визначення найкращого підходу до лікування;
Тест Фінкельштейна. Використовують з метою виявлення недуги за наявності у пацієнта больового синдрому в ділянці променево-зап'ясткового суглоба. У ході діагностики людину просять притиснути перший палець до долоні, потім з'єднати його з іншими пальцями, і на завершення - зігнути кисть у напрямку п'ятого пальця. При цьому під час рухової активності пацієнта відзначає різкий дискомфорт в ураженій ділянці. Крім того, вищезгадана патологія може призвести до втрати можливості утримувати предмети за допомогою великого пальця. Перевірити цей момент можна, якщо дати пацієнту відразу кілька речей (наприклад, коробку зі сірниками та ручки): за наявності захворювання він не зможе тримати предмети першим та другим пальцями.

Тест Фінкельштейна. Діагностика хвороби де Кервена

Тест Фінкельштейна

N. B. Діагностика хвороби де Кервена зазвичай включає комплексний підхід, з використанням різних методів та досліджень для точного визначення діагнозу та розробки ефективного плану лікування. Лікування хвороби де Кервена має бути комплексним і мати на увазі поєднання різних методів, включаючи консервативні заходи та, при необхідності, хірургічне втручання, з подальшою реабілітацією та профілактикою рецидивів.

Іммобілізація та тейпування під час лікування хвороби де Кервена

Іммобілізація та тейпування під час лікування хвороби де Кервена

Лікування хвороби де Кервена:

консервативне лікування, що включає призначення протизапальних препаратів, негормональних та гормональних препаратів, фізіотерапії, ортезів, тейпування та іммобілізації;
локальні ін'єкції з анестетиками та кортикостероїдами для зняття запалення та больового синдрому;

Локальні ін'єкції з анестетиками та кортикостероїдами під контролем УЗ при хворобі де Кервена. Ліворуч. Положення датчика та голки при введенні препаратів в область 1-го тильного каналу сухожилків розгиначів зап'ястя. Праворуч. На ехограмі представлена голка (головки стрілок), введена між сухожилками короткого розгинача великого пальця (Р) та променевою кісткою (R). Зверніть увагу на заповнення піхв (стрілки) сухожилків короткого розгинача великого пальця і довгого м'яза, що відводить великий палець кисті (А).

фізіотерапевтичні процедури, масаж, ЛФК: вправи на розтяжку, зміцнення м'язів та покращення рухливості суглоба;
уникнення переохолоджень, травматичних навантажень на уражений суглоб та обмеження руху на певний період часу;

При неефективності консервативного лікування чи прогресуванні захворювання може знадобитися хірургічне втручання. Під час операції лікар розсікає замкнутий канал, який створює тильна зв'язка зап'ястя, і в якому спостерігається стискання сухожилків (лігаментотомія), видаляє рубцеві та фіброзні тканини. Дану операцію повинен проводити кистьовий хірург або ортопед-травматолог з досвідом виконання таких втручань і доскональним знанням анатомії кисті, тому що результатом помилок в оперативній техніці може стати пошкодження поверхневої гілки променевого нерва або долонне зміщення сухожилків довгого м'яза, що відводить перший палець.

Післяопераційна реабілітація, що включає фізіотерапію, спрямована на відновлення рухової активності, сили м'язів та профілактику рецидивів.

Оперативне лікування хвороби де Кервена - лігаментотомія

Клінічні рекомендації при хворобі де Кервена

проведення консервативного лікування, насамперед, включає розвантаження за допомогою ортезу, фізіотерапію, ЛФК та масаж;
застосування протизапальних препаратів: нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗЗ) для зниження запалення та болю;
використання місцевих анестетиків та кріотерапії (лікування холодом) для зняття больового синдрому;
призначення курсу карбокситерапії (терапія вуглекислим газом) при захворюванні для покращення мікроциркуляції та зниження локального запалення;
проведення фізіотерапевтичних процедур: ультразвукова терапія, магнітотерапія, електрофорез з анестетиками для покращення функціонального стану сухожилків;
проведення індивідуальних занять фізичної терапії, включаючи вправи на розтяг та зміцнення м'язів суглоба;
кінезіологічне та біомеханічне тейпування;
контроль за фізичною активністю та навантаженнями, виключення факторів, що сприяють розвитку та прогресуванню хвороби, таких як монотонні та повторювані рухи.

Прогноз

прогноз при хворобі де Кервена зазвичай сприятливий при своєчасному та адекватному лікуванні;
консервативне лікування на початкових стадіях може знизити запалення, зняти біль та відновити функцію;
у разі хірургічного втручання, прогноз залежить від складності операції, ступеня захворювання та реабілітації після операції;
несвоєчасне або неправильне лікування може призвести до прогресування захворювання, обмеження рухливості суглоба та погіршення якості життя;
профілактика рецидивів, регулярне спостереження у лікаря та дотримання рекомендацій щодо режиму навантажень, профілактики травм та переохолодження можуть допомогти підтримувати сприятливий прогноз.

Прогноз залежить від багатьох факторів, включаючи ступінь тяжкості захворювання, своєчасність та адекватність лікування, дисципліну пацієнта та наявність/відсутність супутніх захворювань.

Профілактика

Так як причини виникнення патології вивчені не до кінця, а саме захворювання часто носить ідіопатичний характер, чіткої спрямованої профілактики на сьогоднішній день не існує.

І все-таки:

уникнення монотонних та інтенсивних рухів, особливо в області суглобів;
дотримання правильної техніки виконання фізичних вправ та відповідний режим навантажень;
поступове збільшення інтенсивності тренувань та навантажень, уникнення різких перевантажень;
робити паузи та уповільнювати темп під час фізичних навантажень;
приділення уваги різноманітності видів фізичної активності;
підтримання здорового способу життя, включаючи правильне харчування та достатній відпочинок;
уважне ставлення до своїх травм суглобів та своєчасне звернення до лікаря для належного лікування;
якщо у вас є підвищений ризик розвитку патології, такий як професійні навантаження або супутні захворювання, проконсультуйтеся з лікарем про можливі заходи профілактики.