Кисть як ідеальний механізм творіння. Чому в кистьову хірургію закохуються?

      

Діапазон можливостей кисті насправді необмежений, від роботи з каменем видатних скульпторів до створення кишенькових годинників з сотнями найдрібніших деталей – все це завдяки унікальності людської кисті.

Опублікований: 26.04.2022

Кисть як ідеальний механізм творіння. Чому в кистьову хірургію закохуються?


Огляд матеріалів з відкритих джерел. Ексклюзивно для проекту "Травматологія та фармакологія: точки дотику"

Сьогоднішній огляд присвячено кисті. Останній та найскладніший анатомічний сегмент скелета людини (не враховуючи хребет, який ми не розглядаємо в наших матеріалах з огляду на його унікальність, складність будови та необхідність торкатись кількох суміжних з травматологією спеціальностей), який ми ще не розглядали в наших оглядах.

Анатомія кисті, особливості біомеханіки, травматичні пошкодження та захворювання,  особливості кистьової хірургії – чому кистьову хірургію виділяють в окрему категорію.

Альбрехт Дюрер «Руки того, хто молиться» (Betende Hände)

Альбрехт Дюрер «Руки того, хто молиться» (Betende Hände)

Вважається, що шляхи спільних предків людини та сучасних гомінідів Hominidae — «людиноподібні» (шимпанзе, горили, гібонові) розійшлись близькою 6-7 млн. років тому. Незважаючи на існування у практично однакових умовах, представники однієї з цих еволюційних ліній розвитку близько 2,5 млн. років тому почали обробляти каміння, тобто поклали початок ері виготовлення інструментів.

Набагато пізніше сталась мутація, внаслідок якої великий палець кисті виявився протиставленим решті, отримавши внаслідок цього велику свободу руху, що цілком компенсувало втрату однієї з фаланг. До речі, за цю свободу рухів ми платимо артритом суглоба в основі великого пальця, що розвивається у зрілому віці.

Можна також звернути увагу на значно більш ранню мутацію у комплексі генів Нох (скорочення від Ноmeobox), яка до трьох пальців динозаврів додала ще два пальці ссавців; у нас це безіменний та мізинець. Білкові продукти гемобоксу – потужні регулятори активності генів ембріонального розвитку. Відключення певних генів Hox у мишей призводить до вкорочення хребта і повернення до трьохпалої лапки-кисті.

Нерівнозначність двох пальцевих «наборів» легко доводиться найпростішим тестом. Зігніть пальці в кулак та поверніть її тильною поверхнею догори, щоб бачити кісточки. Після цього ви на власному прикладі переконаєтесь в тому, що перші три пальці вільно розгинаються окремо один від одного, а ось безіменний – лише разом з мізинцем. До того ж, з 17-20 тис. нервових закінчень – механорецепторів пальців, та особливо їхніх кінцевих фаланг, левова частка припадає на перші три. Тому такі болючі удари по кінчикам саме великого та вказівного пальців.

В своїй статті, опублікованій в журналі Evolution, вчені з університету канадського міста Калгарі писали про першородство біпедалізму, тобто про те, що прямоходіння на двох ногах, виникло набагато раніше істотного збільшення розмірів головного мозку. Це призвело до суттєвих змін архітектоніки стопи та її склепіння, а також біомеханіки рухів.

Проте спочатку ходіння на задніх лапах потребувало утримання пози за допомогою рук, які хапались за гілки та тонкі дерева. Те саме несвідомо роблять малюки, роблячи свої перші кроки, і люди під час качки або смикання, їдучи в автобусі або тролейбусі. Саме ця обставина, вочевидь, й призвела до протиставлення великого пальцю, який разом з зігнутими вказівним та середнім утворюють надійний замок навколо тієї чи іншої опори.

Ця ідея сподобалася й авторам нової статті, яка з’явилась на сторінках Journal of Archeological Science. Науковці досліджували студентів університету, які за допомогою такого ж пальцевого пінцета-захвату витягали пляшечки води з коробки чи автомату. З цих спостережень був зроблений висновок про наявність свого роду генно-культурної петлі розвитку кисті руки.

Люди почали з виготовлення грубих кам’яних знарядь, які спочатку були лише сколами  невеликих каменів. Але для отримання другого та третього сколів необхідно було якось утримувати камінь у руці, тому розвиток кисті тяжів до створення замка. Кам’яне знаряддя є соціокультурним продуктом, отриманим на основі геномної схильності. Саме тому автори статті розглядають створення кисті у контексті формування вказаної спів-еволюційної петлі, в якій один елемент неможливо відокремити від іншого.

Паралельно зі змінами м’язів та кісток удосконалювався мозок стародавньої людини,  розвивалася периферична нервова система. Іннервація кисті удосконалювалася, чутливість пальців збільшувалася, дрібна моторика ставала все точнішою, доки кисть людини не перетворилася зі звичайної хапальної кінцівки тварини на досконалий інструмент творення. Діапазон можливостей кисті насправді необмежений, від роботи з каменем видатних скульпторів до створення кишенькових годинників з сотнями найдрібніших деталей – все це завдяки унікальності людської кисті.

Діапазон можливостей кисті насправді необмежений, від роботи з каменем видатних скульпторів до створення кишенькових годинників з сотнями найдрібніших деталей – все це завдяки унікальності людської кисті.

Цікава гіпотеза :)

Важливішим фактором для становлення людського виду, на думку дослідників, стала здатність кисті стискатися в кулак для захисту. Вже на зорі людства, у Homo habilis, будова кисті було близькою до сучасної, і «людина уміла» виробляла знаряддя праці та інші предмети, які відносяться до так званої «Ольдуваську культуру». Між іншим, наші найближчі родичі – примати (шимпанзе та бонобо) і зараз не здатні стиснути  кисть у кулак.  

Цікаво згадати й більш ранню гіпотезу науковців Карриера та Моргана. На їхню думку, прямоходіння було наслідком того, що зручніше битися, стоячи на двох ногах.

Далі ми трохи розглянемо анатомію кисті і променево-зап’ясткового суглобу, щоб зрозуміти всю складність даного сегменту та усвідомити його унікальність.

Як і всі сегменти, про які ми говорили раніше в наших оглядах, кисть складається з:

- кісток;

- м’язів, зв’язок та сухожилків;  

- судин, нервів та шкіри (захворювання, травми та особливості шкіри ми не розглядаємо, оскільки це зовсім окрема дисципліна, якій треба приділяти окрему увагу).

Кістки

Кістки кисті поділяються на кістки зап’ястка, п’ястка та кістки, що входять до складу пальців, які називаються фаланги.

Кістки кисті поділяються на кістки зап’ястка, п’ястка та кістки, що входять до складу пальців, які називаються фаланги.

1. Ліктьова кістка2. Головка ліктьової кістки 3. Шилоподібний відросток ліктьової кістки 4. Півмісяцева кістка 5. Тригранна кістка 6. Горохоподібна кістка 7. Гачкувата кістка 8. Гачок гачкуватої кістки 9. Кістки зап’ястка 10. Основа п’ясткової кістки 11. Тіло п’ясткової кістки 12. Головка п’ясткової кістки 13. П’ясткові кістки [I-V] 14. Основа фаланги 15. Тіло фаланги 16. Головка фаланги 17. Кістки пальців: фаланги 18. Горбистість кінцевої фаланги 19. Кінцева фаланга 20. Середня фаланга 21. Проксимальна фаланга[II] 22. Кінцева фаланга[I] 23. Проксимальна фаланга [I] 24. Сесамоподібні кістки 25. П’ясткова кістка 26. Трапецієподібна кістка 27. Кістка-трапеція 28. Горбок кістки-трапеції 29. Горбок човноподібної кістки 30. Головчаста кістка 31. Човноподібна кістка 32. Променева кістка

Зап’ясток

Зап’ясток, carpus, являє собою сукупність 8 коротких губчастих кісток – ossa carpi, розташованих в два ряди, кожен з яких складається з 4 кісточок. Проксимальний або перший ряд зап’ястку, найближчий до передпліччя, утворений, якщо рахувати від великого пальця, наступними кістками: човноподібною (os scaphoideum), півмісяцевою (os scaphoideum), тригранною (os triquetrum), горохоподібною (os pisiforme). Перші три кісточки,  з’єднуючись, утворюють еліптичну, опуклу в сторону передпліччя суглобову поверхню, потрібну для зчленування з дистальним кінцем променевої кістки.

Зап’ясток, carpus, являє собою сукупність 8 коротких губчастих кісток – ossa carpi, розташованих в два ряди, кожен з яких складається з 4 кісточок.

Кістки кисті, правої, тильна сторона

1. Променева кістка 2. Півмісяцева кістка3. Шилоподібний відросток променевої кістки 4. Човноподібна кістка 5. Кістка-трапеція 6. Зап’ястково-п’ястковий суглоб 7. Трапецієподібна кістка 8. Міжфалангові суглоби кисті (проксимальні) 9. Міжфалангові суглоби кисті (дистальні) 10. П’ястково-фалангові суглоби 11. Головчаста кістка 12. Гачкувата кістка 13. Тригранна кістка 14. Шилоподібний відросток ліктьової кістки 15. Ліктьова кістка

Горохоподібна кістка не бере участі в цьому зчленуванні, причленовуючись окремо до тригранної кістки. Горохоподібна кістка є сесамоподібною кісточкою, що розвинулася в сухожилку m. flexor carpi ulnaris.  Кінцевий, або другий, ряд зап’ястку складається з кісток: трапеції (os trapezium), трапецієподібної (os trapezoideum), головчастої (os capitation), гачкуватої (os hamatum). Назви кісток відображають їх форму. На поверхні кожної кістки є суглобні фасетки для зчленування з сусідніми кістками. Крім того, на долонній поверхні деяких кісток зап’ястку виступають горбики для прикріплення м’язів і зв’язок, а саме: на човноподібній — tuberculum ossis scapholdei, на os trapezium — tuberculum ossis trapezii, на гачкуватій кістці — гачок, hamulus ossis hamati, від якого і походить її назва.

Кістки п’ястка і зап’ястка разом з кістками передпліччя

Кістки п’ястка і зап’ястка разом з кістками передпліччя

1. Променева кістка 2. Дорсальний горбок 3. Шилоподібний відросток променевої кістки 4. Кістка-трапеція 5. Трапецієподібна кістка 6. П’ясткові кістки [I-V] 7. Головчаста кістка 8. Гачкувата кістка 9. Тригранна кістка 10. Півмісяцева кістка 11. Шилоподібний відросток ліктьової кістки 12.  Човноподібна кістка 13. Ліктьова кістка

Кістки зап’ястка в сукупності являють собою рід склепіння, опуклого на тильній стороні і з жолобоподібним вигином на долонній. З променевої сторони жолоб зап’ястку, sulcus carpi, обмежений підвищенням, eminentia carpi radialis, утвореним горбками човноподібної кістки та os trapezium, а з ліктьової сторони — іншим підвищенням, eminentia carpi ulnaris, що складається з ossis hamati і os pisiforme. В процесі еволюції людини, в зв’язку з її трудовою діяльністю, кістки зап’ястку прогресують у своєму розвитку. Так, у неандертальців довжина головчастої кістки дорівнювала 20 – 25 мм, а в сучасної людини вона збільшилася до 28 мм. Відбувається також укріплення області зап’ястку, яка відносно слабка в людиноподібних мавп і неандертальців. У сучасної людини кістки так міцно скріплені зв’язками, що зменшується їх рухливість, але збільшується міцність. Удар по одній із кісток зап’ястка рівномірно розподіляється серед інших і послаблюється, тому переломи зап’ястка порівняно рідкісні.

Кістки п’ястка та зап’ястка

Кістки п’ястка та зап’ястка без кісток передпліччя

14. Борозна зап’ястка 15. Горбок кістки-трапеції 16. Горохоподібна кістка

Суглоби та зв’язки кисті

Променево-зап’ястковий суглоб, art. radiocarpea. У більшості ссавців він має форму блоку. По мірі  набуття здатності до пронації та супінації, між променем і ліктьовою кісткою розвивається окремий суглоб – променево-ліктьовий дистальний, art. radioulnaris distalis, який, спільно з проксимальним променево-ліктьовим суглобом, утворює єдине комбіноване зчленування з вертикальною віссю обертання. У цьому комбінованому зчленуванні променева кістка рухається навколо ліктьової, завдяки чому значно збільшується дистальний епіфіз променевої. Навпаки, дистальний епіфіз ліктьової кістки зупиняється у своєму розвитку і стає коротше променя, натомість на ньому виникає спеціальний суглобний диск, discus articularis. У людини, у зв’язку з найбільшим об’ємом супінації та пронації, discus articularis досягає найвищого розвитку та набуває форму трикутної волокнисто-хрящової пластинки, fibrocartilago triangulare, яка зростається з дистальним епіфізом променевої кістки, і разом з ним утворює суглобову западину проксимального відділу променево-зап’ясткового суглобу.

Променево-зап’ястковий суглоб і суглоби кисті

Променево-зап’ястковий суглоб і суглоби кисті

1. Міжфалангові суглоби кисті 2. П’ястково-фалангові суглоби 3. Тильні міжкісткові м’язи 4. Відвідний м’яз мізинця 5. Тильні міжкісткові п’ясткові зв’язки 6. Зап’ястково-п’ясткові суглоби 7. Гачкувата кістка 8. Головчаста кістка 9. Горохоподібна кістка 10. Тригранна кістка 11. Обхідна ліктьова зв’язка 12. Суглобний диск 13. Дистальний променево-ліктьовий суглоб 14. Ліктьова кістка 15. Міжкісткова перетинка передпліччя 16.  Півмісяцева кістка 17. Променева кістка 18.  Променево-ліктьовий суглоб 19. Човноподібна кістка 20. Середньо-зап’ястковий суглоб 21.  Променева обхідка зв’язка зап’ястка 22.  Кістка-трапеція 23.  Зап’ястково-п’ястковий суглоб великого пальця 24.  Протиставний м’яз великого пальця 25.  Трапецієвидна кістка 26.  П’ясткові кістки [I-V] 27. Обхідні зв’язки 28. Проксимальна фаланга 29. Середня фаланга 30.  Кінцева фаланга

Отже, ліктьова кістка бере участь у променево-зап’ястковому суглобі лише завдяки наявності хрящового диску, не маючи до цього зчленування безпосереднього відношення, тому проксимальний відділ цього суглобу називається не передплічче-зап’ястковим, а променево-зап’ястковим. Відповідно до сказаного вище, суглобна западина art. radiocarpea утворена facies articularis carpea променя та discus triangularis, а суглобова головка цього суглобу – проксимальною поверхню першого ряду кісток зап’ястку, os scaphoideum, lunatum et triquetrum, які зв’язані між собою міжкістковими зв’язками, ligg. intercarpea. За кількістю кісток, які його утворюють, суглоб є складним, а за формою суглобних поверхонь відноситься до еліпсоподібних з двома осями обертання (сагітальною та фронтальною).

Променево-зап’ястковий суглоб і суглоби кисті, вид спереду (ліворуч) Променево-зап’ястковий суглоб і суглоби кисті, вид ззаду (праворуч)

Променево-зап’ястковий суглоб і суглоби кисті, вид спереду (ліворуч)

1. Долонні зв’язки 2. Дистальна фаланга 3. Проксимальна фаланга 4. П’ясткові кістки [I-V] 5. Долонні зап’ястково-п’ясткові зв’язки 6. Горбок кістки-трапеції 7. Променева обхідна зв’язка  зап’ястка 8. Шилоподібний відросток променевої кістки 9. Долонна променево-зап’ясткова зв’язка 10. Долонна променево-ліктьова зв’язка 11. Променева кістка 12. Ліктьова кістка 13. Дистальний променево-ліктьовий суглоб 14. Шилоподібний відросток ліктьової кістки 15. Долонна ліктьово-зап’ясткова зв’язка 16. Ліктьовий м’яз згинач зап’ястка; сухожилок 17. Горохоподібна кістка 18. Променева зв’язка зап’ястка 19. Гачок гачкуватої кістки 20. Долонні п’ясткові зв’язки 21. П’ястково-фалангові суглоби, обхідні зв’язки 22. Глибока поперечна п’ясткова зв’язка 23. Середня фаланга 24. Проксимальний міжфаланговий суглоб; суглобова капсула 25. Дистальний міжфаланговий суглоб: суглобова  капсула

Променево-зап’ястковий суглоб і суглоби кисті, вид ззаду (праворуч)

1. Обхідні зв’язки 2. П’ястково-фалангові зв’язки, обхідні зв’язки 3. П’ясткові кістки [I-V] 4. Тильні п’ясткові зв’язки 5. Гачкувата кістка 6. Тригранна кістка 7. Ліктьова обхідна зв’язка зап’ястка 8. Тильна променево-зап’ясткова зв’язка 9. Шилоподібний відросток ліктьової кістки 10. Тильна променево-ліктьова зв’язка 11. Ліктьова кістка 12. Променева кістка 13. Дорсальний горбок 14. Шилоподібний відросток ліктьової кістки 15. Обхідна променева зв’язка зап’ястка 16. Тильні між зап’ясткові зв’язки 17. Тильні зап’ястково-п’ясткові зв’язки 18. Проксимальна фаланга 19. Дистальна фаланга 20. Середня фаланга

 

М’язи кисті. М’язи долонної впадини. М’язи thenar (тенару). М’язи hypothenar (гіпотенару)

Крім сухожилків м’язів передпліччя, що проходять тильною й долонною сторонах кисті, вона має й власні короткі м’язи, які починаються і закінчуються в цьому відділі верхньої кінцівки. Вони поділяються на три групи. Дві з них розташовані на променевому й ліктьовому краях долоні, утворюються підвищення мізинця, hypothenar, третя (середня) група залягає, відповідно, у долонній впадині, palma manus. У людини м’язи кисті, яка є найважливішою частиною верхньої кінцівки, органу праці, досягають найбільшої досконалості. При цьому, в процесі еволюції людини найбільшого розвитку, порівняно  з антропоїдами, досягли м’язи великого пальця, завдяки чому людина має здатність до максимального його протиставлення. Ознакою цього служить можливість стиснутої в кулак руки діставати кінцем великого пальця суглоби V пальця. У людини найбільшого розвитку досягають і розгиначі, завдяки чому кожен палець має змогу повного випрямлення. В результаті і кисть, і кожен її палець набувають здатності до максимального згинання та розгинання, що необхідно для роботи.

Місця прикріплення м’язів тенару та гіпотенару

Місця прикріплення м’язів тенару та гіпотенару

1. Відвідний м’яз мізинця 2. Короткий м’яз-згинач мізинця 3. Протиставний м’яз мізинця 4. Привідний м’яз великого пальця 5. Короткий м’яз згинач великого пальця 6. Протиставний м’яз великого пальця 7. Короткий відвідний м’яз великого пальця 

М’яз thenar

М. abductor pollicis brevis, короткий відвідний м’яз великого пальця кисті, знаходиться поверхневіше інших, починається від retinaculum flexorum і tuberculum ossis scaphoidei та кріпиться до променевої поверхні основи проксимальної фаланги великого пальця. Функція. Відводить великий палець  в зап’ястково-п’ястковому суглобі. (Інн. C6-8 - N. medianus.)

М. flexor pollicis brevis, короткий м’яз згинач великого пальця кисті, що складається з двох голівок. Поверхнева голівка починається від retinaculum flexorum, пролягає вздовж ліктьового краю thenar та, звужуючись, прикріплюється до променево-сесамоподібної кісточки в області п’ястково-фалангового зчленування великого пальця. Глибока голівка починається від trapezium et trapezoideum та від os capitatum та прикріплюється основною масою до ліктьово-сесамоподібної кісточки та до основи проксимальної фаланги великого пальця, а тонким пучком – до променево-сесамоподібної кісточки.

У жолобку, утвореному між обома головками м’яза, проходить сухожилок m. flexor pollicis longus. Функція. Згинає проксимальну фалангу великого пальця та частково протиставляє його. (Інн. Поверхневої головки C5-7 - N. medianus, глибокої головки — С8 и Th2 N. ulnaris).

М. opponens pollicis, м’яз, що протиставляє великий палець кисті, розташований вздовж променевого краю thenar під m. abductor pollicis brevis. Починаючись від retinaculum flexorum та від горбка os trapezium, він прикріплюється на променевому краї І п’ясткової кістки. Функція. Протиставляє великий палець мізинцю, притягуючи до долоні його п’ясткову кістку (Інн. C5-8 - N. medianus.)

М. adductor pollicis, м’яз, що приводить великий палець, лежить у глибині долоні. Починаючись від ІІІ п’ясткової кістки, він проходить вперед відносно ІІ п’ястної кістки та прикріплюється до ліктьової сесамоподібної кісточки та основи проксимальної фаланги великого пальця. Функція. Приводить та частково протиставляє великий палець (Інн. С8 и Th2, N. ulnaris.)

М’язи долонної поверхні кисті, правої (ліворуч) М’язи тенару та міжкісткові м’язи кисті, правої (праворуч)

М’язи долонної поверхні кисті, правої (ліворуч)

1. Довгий згинач великого пальця кисті 2. Поверхневий згинач пальців 3. Ліктьовий згинач зап’ястка; сухожилок 4. М’яз, що відводить мізинець 5. Короткий згинач мізинця 6. М’яз, що протиставляє мізинець 7. Поверхневий згинач пальців; сухожилки 8. Червоподібні м’язи 9. Глибока поперечна п’ясткова зв’язка 10. Глибокий згинач пальців; сухожилок 11. Тильний міжкістковий м’яз [1] 12. Довгий згинач великого пальця кисті; сухожилок 13. М’яз, що приводить великий палець кисті, поперечна головка 14. М’яз, що приводить великий палець кисті, коса головка 15. Короткий згинач великого пальця кисті, поверхнева головка 16. Короткий м’яз, що відводить великий палець кисті 17. М’яз, що протиставляє великий палець кисті 18. Довгий м’яз, що відводить великий палець кисті; сухожилок 19. Утримувач м’язів-згиначів 20. Квадратний пронатор 21. Променевий згинач зап’ястка; сухожилок

М’язи тенару та міжкісткові м’язи кисті, правої (праворуч)

1. Міжкісткова перетинка передпліччя 2. Ліктьова кістка 3. Канал зап’ястка 4. Ліктьовий згинач зап’ястка; сухожилок 5. М’яз, що відводить мізинець (відрізаний) 6. Короткий згинач мізинця 7. М’яз, що протиставляє мізинець 8. Долонні міжкісткові м’язи [II, III] 9. Червоподібні м’язи 10. Поверхневий згинач пальців; сухожилок 11. Глибокий згинач пальців; сухожилки 12. М’яз, що приводить великий палець, поперечна головка 13. М’яз, що приводить великий палець, коса головка 14. Короткий згинач великого пальця, глибока головка 15. Довгий згинач великого пальця кисті; сухожилок 16. Короткий згинач великого пальця кисті, поверхнева головка 17. Короткий м’яз, що відводить великий палець кисті 18. М’яз, що протиставляє великий палець кисті 19. Короткий м’яз, що відводить великий палець кисті 20. Довгий м’яз, що відводить великий палець кисті; сухожилок 21. Короткий розгинач великого пальця 22. Променевий згинач зап’ястка; сухожилок 23. Утримувач м’язів-згиначів 24. Променева кістка

М’язи hypothenar

М. palmaris brevis, короткий долонний м’яз, розташований поверхнево під шкірою. Починається від долонного апоневрозу та закінчується у шкірі на ліктьовому краю долоні. Функція. Натягує долонний апоневроз (Інн. С8 — Thv N. ulnaris).

М. adductor digiti minimi, м’яз, що відводить мізинець, лежить поверхнево вздовж ліктьового краю hypothenar. Починається від retinaculum flexorum та os pisiforme; прикріплюється до ліктьового краю основи проксимальної фаланги V пальця. Функція. Відводить мізинець. (Інн. C7 та Th2 N. ulnaris.)

М. flexor digiti minimi brevis, короткий згинач мізинця, залягає вздовж променевого краю попереднього м’яза. Взявши початок від retinaculum flexorum та від крючка os hamatum, він прикріплюється до основи проксимальної фаланги мізинця. Функція. Згинання проксимальної фаланги V пальця. (Інн. С7-Th1 N. ulnaris).

М. opponens digiti minimi, м’яз, який протиставляє мізинець великому пальцю, майже повністю прикритий попередніми двома м’язами. Бере початок від retinaculum flexorum та від гачка os hamatum; прикріплюється по ліктьовому краю V п’ясткової кістки. Функція. Притягує мізинець в бік великого пальця (протиставлення). (Інн. C7 — Th1 N. ulnaris.)

М’язи тенару та гіпотенару правої кисті

М’язи тенару та гіпотенару правої кисті

1. Півмісяцева кістка 2. Гачкувата кістка 3. Горохоподібна кістка 4. Тригранна кістка 5. Гачок гачкуватої кістки 6. М’яз, що відводить мізинець 7. Короткий згинач мізинця 8. М’яз, що протиставляє мізинець 9. П’ясткова кістка [V] 10. Основа проксимальної фаланги 11. М’яз, що приводить великий палець кисті, поперечна головка 12. М’яз, що приводить великий палець, коса головка 13. Дистальна фаланга [I]. 14. Проксимальна фаланга [I]. 15. Головка п’ясткової кістки [I]. 16. Короткий м’яз, що відводить великий палець кисті 17. Короткий згинач великого пальця кисті, поверхнева головка 18. М’яз, що протиставляє великий палець кисті 19. Кістка-трапеція 20. Головчаста кістка 21. Човноподібна кістка 22. Основа п’ясткової кістки [IІІ]

М’язи долонної западини

Mm. lumbricales, червоподібні м’язи, чотири вузьких м’язових пучка, які знаходяться між сухожилками глибокого згинача пальців, від яких вони беруть свій початок. Спрямовуючись до пальців, червоподібні м’язи огинають головки п’ясткових кісток з променевої сторони та прикріплюються ззаду проксимальної фаланги до сухожилкового розтяжіння загального розгинача пальців. Функція. М’язи згинають проксимальну та випрямляють середню та дистальну фаланги ІІ-V пальців. (Інн. C8—Th1; дві променеві – від n. medianus, дві ліктьові – від n. ulnaris).

М’язи долонної западини. Червоподібні м’язи кисті, правої

Червоподібні м’язи кисті, правої

1. Ліктьова кістка 2. Горохоподібна кістка 3. Гачок гачкуватої кістки 4. Голівка фаланги 5. Тіло фаланги 6. Основа фаланги 7. Дистальна фаланга [II] 8. Середня фаланга [II] 9. Проксимальна фаланга [II] 10. П’ясткова кістка [II] 11. Червоподібні м’язи 12. Трапецієподібна кістка 13. Променева кістка 14. Глибокий згинач пальців; сухожилки

Mm. interossei, міжкісткові м’язи, займають проміжки між п’ястковими кістками та поділяються на долонні та тильні (Інн. n.ulnaris). Виконуючи, головним чином, функцію відведення та приведення пальців до середньої лінії, вони, природно, групуються навколо середнього пальця. Так, три долонні, mm. interossei palmares, будучи аддукторами, розміщені у напрямку, що розходиться від середньої лінії ІІІ п’ясткової кістки, тому прикріплюються до тильного сухожилкового розтяжіння m.extensor digitorum на II, IV та V пальцях. I палець приводиться власним m.adductor poinds, що ніби заміщує четвертий долонний міжкістковий м’яз. Чотири тильні mm.interossei dorsales, будучи абдукторами, розташовані в напрямку, що сходиться до ІІІ п’ясткової кістки та прикріплюються на II, III та IV пальцях. Крайні пальці (I та V) мають власні абдуктори. Крім того, усі міжкісткові м’язи згинають проксимальну фалангу та розгинають середню та дистальну, подібно до червоподібних. Таким чином, кожна фаланга кожного пальця має один або навіть два окремих м’яза, що приводять її до руху; наприклад, проксимальну фалангу кожного з II—V пальців згинають mm. lumbricales та interossei palmares, середню — m. flexor digitorum superficidlis, дистальну — m. flexor digitorum profundus. Така функціональна індивідуальність м’язів та їх сухожилків у мавпи виражена слабкіше, ніж у людини.

Міжкісткові долонні м’язи кисті (ліворуч) Міжкісткові тильні м’язи кисті (праворуч)

Міжкісткові долонні м’язи кисті (ліворуч) 1. П’ясткові кістки [II-V] 2. Долонний міжкістковий м’яз [III] 3. Долонний міжкістковий м’яз [II] 4. Долонний міжкістковий м’яз [I]

Міжкісткові тильні м’язи кисті (праворуч) 1. П’ясткові кістки [II-V] 2. Тильні міжкісткові м’язи 3. Проксимальна фаланга

Червоподібні м’язи кисті, правої (ліворуч) Функція міжкісткових м’язів кисті (посередині та праворуч)

Червоподібні м’язи кисті, правої (ліворуч) 1. Глибокий згинач м’язів сухожилка 2. Червоподібні м’язи 3. Тильні міжкісткові м’язи 4. Долонні міжкісткові м’язи

Функція міжкісткових м’язів кисті (посередині та праворуч) 1. Відведення 2. Тильні міжкісткові м’язи 3. Приведення 4. Долонні міжкісткові м’язи

Канали зап’ястка. Піхва сухожилків кисті  

Канали зап’ястка. Піхва сухожилків кисті

Утримувач згиначів та канал зап’ястка кисті правої, поперечний розпил кисті на рівні проксимального ряду кісток зап’ястка (схема)

Утримувач згиначів та канал зап’ястка - 1. Човноподібна кістка 2. Канал зап’ястка 3. Тригранна кістка 4. Гачкувата кістка 5. Головчаста кістка 6. Горохоподібна кістка 7. Ліктьовий канал 8. Долонна променево-зап’ясткова зв’язка 9. Утримувач м’язів-згиначів

В області променево-зап’ясткового суглоба знаходяться три канали, які утворюються завдяки наявності тут retinaculum flexorum. Перекидаючись у вигляді від eminentia carpi ulnaris до eminentia carpi radialis, він перетворює жолоб між зазначеними підвищеннями, sulcus carpi, на канал, canalis carpalis, а роздвоюючись у променеву та ліктьову сторони, утворює, відповідно, canalis carpi radialis та canalis carpi unlaris.

Синовіальні піхви сухожилків згиначів кисті правої

Синовіальні піхви сухожилків згиначів кисті правої

1. Квадратний пронатор 2. Глибокий згинач пальців 3. Поверхневий згинач пальців 4. Утримувач м’язів-згиначів 5. Спільна піхва сухожилків-згиначів 6. Піхви сухожилків пальців кисті 7. Піхва сухожилка довгого згинача пальців кисті 8. Короткий згинач великого пальця кисті 9. Піхва сухожилка довгого згинача великого пальця кисті 10. Піхва сухожилка променевого згинача зап’ястка

В ліктьовому каналі проходять ліктьові нерви і судини, які продовжуються суди з sulcus ulnaris передпліччя. В canalis carpi radialis лежить сухожилок m.flexor carpi radialis, оточений синовіальною піхвою. Нарешті, в canalis carpalis знаходяться 2 окремих синовіальних піхви: 1) для сухожилків mm. flexores digitorum superficialis et profundus та 2) для сухожилків  m. flexoris pollicis longus. Перша, vag. synovialis communis mm. flexorum являє собою розташований медіально об’ємний мішок, що охоплює 8 сухожилків глибокого та поверхневого згиначів пальців. Зверху вона виступає на 1-2 см проксимальніше retinaculum flexorum, а знизу доходить до середини долоні. Лише на стороні мізинця він продовжується вздовж сухожилків довгих м’язів, що його згинають, оточуючи їх та досягаючи разом з ними основи дистальної фаланги V пальця.

Синовіальні піхви сухожилків згиначів кисті, правої

Синовіальні піхви сухожилків згиначів кисті, правої

1. Квадратний пронатор 2. Глибокий згинач пальців 3. Поверхневий згинач пальців 4. Утримувач м’язів-згиначів 5. Спільна піхва сухожилків згиначів 6. Піхва сухожилків пальців кисті 7. Піхва сухожилка довгого згинача великого пальця кисті 8. Короткий згинач великого пальця кисті 9. Піхва сухожилка довгого згинача великого пальця кисті 10. Піхва сухожилка променевого згинача зап’ястка.

Друга піхва, vag. tendinis m. flexoris pollicis longi, розташована латерально, являє собою довгий та вузький канал, в якому знаходиться сухожилок довгого згинача великого пальця кисті. Зверху піхва також виступає на 1-2 см проксимальніше retinaculum flexorum, а знизу продовжується по ходу сухожилка до основи дистальної фаланги І пальця. Три інших пальці мають окремі піхви, vag. synoviales tendinum digitorum (manus), які охоплюють сухожилки згиначів відповідного пальця. Ці піхви тягнуться від лінії п’ястно-фалангових з’єднань до основи нігтьових фаланг. Відповідно, II —IV пальці на долонній стороні мають ізольовані піхви для сухожилків своїх спільних згиначів, а на відрізку, що відповідає дистальним половинам п’ясних кісток, вони зовсім їх позбавлені. Vagina synovialis communis mm. flexorum, охоплюючи сухожилки V пальця, водночас не оточує з усіх боків сухожилки II—IV пальців; вважається, що вони утворюють три випинання, одне з яких розташоване спереду сухожилків поверхневих згиначів, інше – між ними та сухожилками глибокого згинача, а третє – позаду цих сухожилків. Таким чином, ліктьова синовіальна піхва є істиною синовіальною піхвою лише для сухожилків V пальця.

Поперечний розпил правої кисті на рівні зап’ястка

Поперечний розпил правої кисті на рівні зап’ястка

1. Розгинач вказівного пальця; сухожилок 2. Розгинач пальців; сухожилок 3. Розгинач мізинця; сухожилок 4. Медіальна підшкірна вена руки 5. Ліктьовий розгинач зап’ястка; сухожилок 6. Глибокий згинач пальців; сухожилок 7. Поверхневий згинач пальців; сухожилок 8. Ліктьовий нерв 9. Ліктьова артерія 10. Довгий долонний м’яз 11. Мізинець (V) 12. Безіменний палець (IV) 13. Середній палець (III) 14. Вказівний палець (II) 15. Утримувач м’язів-згиначів 16. Серединний нерв 17. Великий палець (I) 18. Тенар; підвищення великого пальця 19. Променевий згинач зап’ястка; сухожилок 20. Довгий згинач великого пальця кисті; сухожилок 21. Довгий м’яз великого пальця кисті; сухожилок 22. Короткий розгинач великого пальця кисті; сухожилок 23. Латеральна підшкірна вена руки 24. Променева артерія 25. Довгий розгинач великого пальця кисті; сухожилок 26. Довгий променевий розгинач зап’ястка; сухожилок 27. Короткий променевий розгинач зап’ястка; сухожилок

Канали зап’ястка. Піхви сухожилків кисті.

Утримувач згиначів і канал зап’ястка. В області променево-зап’ястного суглоба є три канали, які утворюються завдяки наявності тут retinaculum flexorum. Перекидаючись у вигляді містка від eminentia carpi ulnaris до eminentia carpi radialis, вона перетворює жолоб між названими підвищеннями, sulcus carpi, на канал, canalis carpalis, а роздвоюючись у променеву та ліктьову сторони утворюють, відповідно, canalis carpi radialis та canalis carpi ulnaris.

Синовіальні піхви сухожилків згиначів кисті. У ліктьовому каналі йдуть нерв та судини, які продовжуються сюди з sulcus ulnaris передпліччя. В canalis carpi radialis лежить сухожилок m. flexor carpi radialis, оточений синовіальною піхвою. Нарешті, в canalis carpalis знаходяться 2 окремі синовіальні піхви: 1) для сухожилків mm. flexores digitorum superficialis et profundus і 2) для сухожилка m. flexoris pollicis longus. Перше, vag. synovialis communis mm. flexorum, являє собою розташований медіально об’ємний мішок, який охоплює 8 сухожилків глибокого та поверхневого згиначів пальців. Зверху він виступає на 1-2 см проксимальніше retinaculum flexorum, а знизу доходить до середини долоні. Лише на стороні мізинця він продовжується вздовж сухожилків довгих м’язів, що його згинають, оточуючи їх та досягаючи разом з ними основи дистальної фаланги V пальця.

Синовіальна піхва сухожилків розгиначів кисті. Друга піхва, vag. tendinis m. flexoris pollicis longi, розташована латерально, являє собою довгий та вузький канал, в якому знаходиться сухожилок довгого згинача великого пальця кисті. Зверху піхва також виступає на 1-2 см проксимальніше retinaculum flexorum, а знизу продовжується по ходу сухожилка до основи дистальної фаланги І пальця. Решта 3 пальця мають окремі піхви, vag. synoviales tendinum digitorum (manus), які охоплюють сухожилки згиначів відповідного пальця. Ці піхви тягнуться від лінії п’ястно-фалангових з’єднань до основи нігтьових фаланг. Відповідно, II —IV пальці на долонній стороні мають ізольовані піхви для сухожилків своїх спільних згиначів, а на відрізку, що відповідає дистальним половинам п’ясткових кісток, вони їх зовсім позбавлені. Vagina synovialis communis mm. flexorum, охоплюючи сухожилки V пальця, водночас не оточує з усіх боків сухожилки II—IV пальців; вважається, що воно утворює три підвищення, одне з яких розташований спереду сухожилків поверхневих згиначів, друге – між ними та сухожилками глибокого згинача, а третє – позаду цих сухожилків. Таким чином, ліктьова синовіальна піхва є істиною синовіальною піхвою лише для сухожилків V пальця.

Синовіальні піхви кисті. Сухожилкові піхви на долонній стороні пальців вкриті щільною фіброзною пластинкою, яка, приростаючи до гребінців по краях фаланг, утворює на кожному пальці кістково-фіброзний канал, який оточує сухожилки разом з їх піхвою. Фіброзні стінки каналу дуже щільні в області тіл фалангових кісток, де вони утворюють поперечні потовщення, pars annularis vaginae fibrosae. В області суглобів вони набагато слабші і підкріплюються навскіс пучками з’єднувальної тканини, що перехрещуються, pars cruciformis vaginae fibrosae. Сухожилки всередині піхви пов’язані з їх стінками тонкими брижами, mesotendineum, які несуть кровоносні судини та нерви.

Судини та нерви кисті

Судини та нерви кисті Іннервація верхньої кінцівки (ліворуч, схема)   Судини та нерви кисті Нерви задньої поверхні передпліччя та кисті (праворуч)

Іннервація верхньої кінцівки (ліворуч, схема)

1.Спільні долонні пальцеві нерви 2. Латеральний шкірний нерв передпліччя 3. Променевий нерв, поверхнева гілка 4. Променевий нерв, глибока гілка 5. Верхній латеральний шкірний нерв плеча 6. Пахвовий нерв 7. М’язово-шкірний нерв 8. Латеральний корінець серединного нерва 9. Плечове сплетіння, латеральний пучок 10. Латеральні надключичні нерви 11. Плечове сплетіння, задній пучок 12. Плечове сплетіння, медіальний пучок 13. Медіальний корінець серединного нерва 14. Променевий нерв 15. Серединний нерв 16. Медіальний шкірний нерв плеча 17. Ліктьовий нерв 18. Медіальний шкірний нерв передпліччя 19. Ліктьовий нерв, поверхнева гілка 20. Ліктьовий нерв, глибока гілка 21. Тильні пальцеві нерви 22. Власне долонні пальцеві нерви

Нерви задньої поверхні передпліччя та кисті (праворуч)

1. Серединний нерв. Власне долонні пальцеві нерви 2. Ліктьовий нерв. Власне долонні пальцеві нерви 3. Ліктьовий нерв. Тильні пальцеві нерви 4. Променевий нерв. Тильні пальцеві нерви 5. Променевий нерв. Ліктьова з’єднувальна гілка 6. Ліктьовий нерв, суглобові гілки 7. Задній міжкістковий нерв передпліччя 8. Ліктьовий нерв, тильна гілка 9. Ліктьовий нерв, м’язова гілка 10. Ліктьовий нерв, м’язова гілка (довгий розгинач великого пальця кисті) 11. Ліктьовий нерв, верхня гілка (ліктьовий розгинач зап’ястка) 12. Медіальний шкірний нерв передпліччя, задня гілка 13. Серединний нерв, з’єднувальна гілка з ліктьовим нервом 14. Ліктьовий нерв, м’язова гілка (глибокий згинач пальців IV та V) 15. Ліктьовий нерв, м’язова гілка (ліктьовий згинач зап’ястка) 16. Ліктьовий нерв, суглобова гілка 17. Ліктьовий нерв 18. Променевий нерв (ліктьовий розгинач зап’ястка, розгинач пальців, розгинач мізинця; довгий м’яз, що відводить великий палець кисті; довгий розгинач великого пальця кисті; короткий розгинач великого пальця кисті; розгинач вказівного пальця). 19. Променевий нерв, м’язова гілка (плечо-променевий м’яз) 20. Променевий нерв, поверхнева гілка 21. Променевий нерв, м’язова гілка (довгий променевий розгинач зап’ястка) 22. Променевий нерв, глибока гілка 23. Променевий нерв, м’язова гілка (короткий променевий розгинач зап’ястка) 24. Променевий нерв, м’язова гілка (ліктьовий м’яз) 25. Променевий нерв, м’язова гілка (супінатор) 26. Задній шкірний нерв передпліччя 27. Променевий нерв, м’язова гілка (розгинач пальців, розгинач мізинця) 28. Променевий нерв, м’язова гілка (довгий м’яз, що відводить великий палець кисті) 29. Променевий нерв, м’язова гілка (короткий розгинач великого пальця кисті) 30. Променевий нерв, поверхнева гілка

N. medianus, серединний нерв (C5—С8, Th1), відходить від медіального та латерального пучків двома корінцями, які охоплені спереду a. axillaris, а потім він іде до sulcus bicipitalis medialis разом з плечовою артерією. У ліктьовому згині нерв підходить під m. pronator teres та поверхневий згинач пальців та йде далі між останнім та m. flexor digitorum profundus, потім – в однойменній борозні, sulcus medianus, посередині передпліччя на долоню. На плечі n.medianus гілок не дає. На передпліччі від віддає rami musculares для усіх м’язів передньої згинальної групи, крім m.flexor carpi ulnaris та найближчої до нього частини глибокого згинача пальців. Одна з гілок, n.interosseus (antebrachii) anterior, супроводжує a.interossea anterior на міжкістковій перетинці та іннервує глибокі м’язи-згиначі (m. flexor pollicis longus та частину m.flexor digitorum profundus), m. pronator quadratus і променево-зап’ястковий суглоб. Над променево-зап’ястковим суглобом n. medianus дає тонку шкірну гілку – ramus palmaris n. mediani, яка постачає невеличку ділянку шкіри на thenar та долоні. N. medianus виходить на долоню через analis carpi разом з сухожилками згиначів і ділиться на три гілки, nn.digitales palmares communes, що тягнуться вздовж першого, другого та третього міжп’ясткових проміжків під долонним апоневрозом у напрямку до пальців. Перша з них іннервує м’язи thenar, за винятком m. adductor pollicis та глибокої головки m. flexor pollicis brevis, що іннервуються ліктьовим нервом. Nn. digitales palmares communes, в свою чергу, діляться на сім nn. digitales palmares proprii, які тягнуться до обох сторін 1 —3 пальців та до променевої сторони IV пальця. Від цих же гілок постачається і шкіра променевої сторони долоні; пальцеві нерви постачають також перший і другий червоподібні м’язи.

Судини, нерви передпліччя та кисті  Судини, нерви передпліччя та кисті

Судини, нерви передпліччя та кисті вид ззаду (натуральний фіксований препарат, ліворуч)

1. Тильна венозна мережа кисті 2. Утримувач м’язів-розгиначів 3. Медіальна підшкірна вена руки 4. Ліктьовий розгинач зап’ястка 5. Розгинач мізинця 6. Розгинач пальців 7. Латеральна підшкірна вена руки 8. Короткий променевий розгинач зап’ястка 9. Плечо-променевий м’яз 10. Задній шкірний нерв передпліччя 11. Довгий променевий розгинач зап’ястка 12. Триголовий м’яз, латеральна головка 13. Двоголовий м’яз плеча 14. Серединна вена ліктя 15. Латеральний шкірний нерв передпліччя 16. Серединна вена передпліччя 17. Променевий нерв, поверхнева гілка 18. Плечо-променевий м’яз; сухожилок 19. Довгий м’яз, що відводить великий палець кисті 20. Короткий розгинач великого пальця кисті 21. Розгинач пальців; сухожилок

Судини, нерви передпліччя та кисті (праворуч)

1. Поверхневий згинач пальців; сухожилок 2. М’яз підвищення великого пальця кисті; м’яз тенара 3. Гілка променевої артерії 4. Променевий згинач зап’ястка; сухожилок 5. Променева артерія 6. Довгий згинач великого пальця кисті; сухожилок 7. Серединний нерв 8. Довгий згинач великого пальця кисті 9. Кругли пронатор 10. Передній міжкістковий нерв передпліччя 11. Супінатор 12. Плечова артерія 13. Плечовий м’яз 14. Двоголовий м’яз плеча 15. Триголовий м’яз 16. Ліктьовий нерв 17. Нижня ліктьова коллатеральна артерія 18. Медіальний надвиросток 19. Променевий згинач зап’ястка 20. Ліктьовий згинач зап’ястка 21. Поверхневий згинач пальців 22. Ліктьова артерія 23. Спільна міжкісткова артерія 24. Глибокий згинач пальців 25. Передня міжкісткова артерія 26. Квадратний пронатор 27. Ліктьовий згинач зап’ястка; сухожилок 28. Поверхнева долонна дуга 29. Ліктьовий нерв, долонна гілка

Нерви та артерії долонної поверхні кисті

Нерви та артерії долонної поверхні кисті

1. Ліктьовий згинач зап’ястка, сухожилок 2. Поверхневий згинач пальців; сухожилок 3. Ліктьовий нерв 4. Ліктьова артерія 5. Ліктьова артерія, глибока долонна гілка 6. Ліктьовий нерв, глибока гілка 7. Ліктьовий нерв, поверхнева гілка 8. М’яз, що відводить мізинець кисті 9. Короткий згинач мізинця 10. Поверхнева долонна дуга 11. Спільні долонні пальцеві артерії 12. Власне долонні пальцеві артерії 13. Власне долонні пальцеві нерви 14. Тильний міжкістковий м’яз (І) 15. М’яз, що приводить великий палець кисті 16. Долонні пальцеві нерви великого пальця кисті 17. Короткий згинач великого пальця кисті, поверхнева головка 18. Короткий м’яз, що відводить великий палець кисті 19. Серединний нерв 20. М’яз, що протиставляє великий палець кисті 21. Утримувач м’язів-згиначів 22. Променева артерія, поверхнева долонна гілка 23. Променевий згинач зап’ястка, сухожилок 24. Променева артерія 25. Довгий згинач великого пальця кисті, сухожилок 26. Короткий та довгий променеві розгиначі зап’ястка; сухожилки

Судини та нерви кисті

Судини та нерви кисті

1. Ліктьова артерія 2. Ліктьовий нерв 3. Ліктьовий нерв, тильна гілка 4. Ліктьовий нерв, глибока гілка 5. Ліктьова артерія, глибока долонна гілка 6. Ліктьовий нерв, поверхнева гілка 7. М’яз, що протиставляє великий палець 8. Спільна долонна пальцева артерія 9. Міжкісткові долонні м’язи (І-ІІІ) 10. Тильні міжкісткові м’язи (І-IV) 11. Глибокий згинач пальців, сухожилок (відрізано) 12. Поверхневий згинач пальців; сухожилок (нижній підсилювач сухожилка відрізано) 13. Кільцева частина фіброзної піхви пальця 14. Фіброзна піхва пальця 15. Червоподібні м’язи (І, ІІ) 16. Долонна п’ясна артерія 17. М’яз, що приводить великий палець кисті (коса головка) 18. Глибока долонна дуга 19. М’яз, що протиставляє великий палець кисті 20. Короткий м’яз, що відводить великий палець кисті (відрізаний) 21. Довгий м’яз, що відводить великий палець кисті; сухожилок 22. Променевий згинач зап’ястка; сухожилок 23. Променева артерія 24. Серединний нерв – долонна гілка 24. Довгий згинач великого пальця кисті; сухожилок (відрізано)

 

 

Артерії та нерви долонної поверхні кисті

Артерії та нерви долонної поверхні кисті

1. Власні долонні пальцеві артерії 2. Тильний міжкістковий м’яз (І) 3. Артерія великого пальця кисті 4. М’яз, що приводить великий палець кисті 5. Короткий м’яз, що відводить великий палець кисті 6. Глибока долонна дуга 7. Короткий згинач великого пальця кисті, поверхнева головка 8. М’яз, що протиставляє великий палець кисті 9. Утримувач сухожилків згиначів 10. Променева артерія, поверхнева долонна гілка 11. Променевий згинач зап’ястка, сухожилок 12. Променева артерія, долонна зап’ясткова гілка 13. Променева артерія 14. Квадратний пронатор 15. Довгий згинач великого пальця кисті, сухожилок 16. Ліктьова артерія 17. Ліктьовий згинач зап’ястка 18. Ліктьова артерія, долонна зап’ястна гілка 19. Ліктьовий нерв, долонна гілка 20. Ліктьовий нерв, поверхнева гілка 21. Ліктьовий нерв, глибока гілка 22. М’яз, що відводить мізинець 23. Ліктьова артерія, глибока долонна гілка 24. М’яз, що приводить великий палець кисті 25. Долонні міжкісткові м’язи 26. Долонні п’ясні артерії 27. Згиначі пальців; сухожилки 28. Червоподібні м’язи 29. Власні долонні пальцеві нерви

 

Нерви тильної поверхні кисті, правої

Нерви тильної поверхні кисті, правої

1. Присередній шкірний нерв передпліччя 2. Задній шкірний нерв передпліччя 3. Променевий нерв передпліччя, поверхнева гілка 4. Анатомічна табакерка (Немає в NA) 5. Серединний нерв, тильні пальцеві нерви 6. Променевий нерв, тильні пальцеві нерви 7. Ліктьовий нерв, тильні пальцеві нерви 8. Ліктьовий нерв, тильна гілка 9. Бічний шкірний нерв передпліччя

Декілька слів про біомеханіку, амплітуду рухів і особливості захватів

Рука може нахилятися або обертатися долонею до землі – супінація, або обертатися долонею догори – пронація, розгинатися й рухати пальцям в усіх напрямках.  Ці рухи, в координації з рухами в ліктьовому і плечовому суглобі, в поперековому відділі хребта й другої руки, дозволяють руці виконувати майже будь-яку дрібно моторну задачу і охоплювати діапазон у 360 градусів у всіх площинах. Ці складні рухи в поєднані з структурами кисті є основою біомеханіки кисті.

Як внутрішні, так і зовнішні м’язи відповідають за біомеханіку кисті. Це значить, що за межами руки знаходяться м’язові структури, які сприяють рухам руки. Декілька м’язів активно беруть участь у рухах рук. Це extensor indicis, extensor digitorum communis та extensor pollicis brevis. Об’єднання всіх інших частин в складну систему з найскладнішою іннервацією дозволяє отримати дивовижні рухи, які ми спостерігаємо кожен день в повсякденному житті.

У променево-зап’ястному суглобі відбуваються рухи навколо двох осей еліпсоїда. Навколо довгої – рухи згинання та розгинання. Навколо короткої осі, яка перетинає довгу: а) назовні, тобто в бік великого пальця, - відведення кисті, б) всередину, тобто в бік мізинця – приведення кисті.

Крім того, у променево-зап’ястковому суглобі кистю здійснюється круговий рух, наприклад, у фехтувальника, коли при нерухомій руці кисть кінцем рапіри описує у повітрі коло.

Рухи між передпліччям та кистю відбуваються не лише у променево-зап’ястковому суглобі – їх амплітуда підсилюється за рахунок міжзап’ясткового суглоба.

При посиленому згинанні кисті область зап’ястка сильно вигинається та розтягується ззаду, що збільшує відстань між основами п’ясних кісток та кістками передпліччя. Навпаки, розгинання кисті за тих же умов так зближує п’ясткові кістки з передпліччям, що зап’ясток майже повністю відтісняє їх ззаду в бік долоні та проміжок між п’ястком та передпліччям майже зникає.

Таким чином, при згинанні кисть з тильної сторони подовжується, при розгинанні – скорочується. Зі сторони долоні навпаки – при згинанні вкорочується, при розгинанні збільшується.

При відгинанні кисті в бік мізинця – приведенні – збільшується відстань між променевою кісткою та п’ястковою кісткою великого пальця; при цьому русі можна помацати під шкірою, як на поверхні з’являється човноподібна кістка і як при зворотному русі вона зникає в глибині променево-зап’ясткового суглоба; при цьому відстань між променевою та п’ястною кістками стає меншою (див. рис. 40).

Під час руху в сторону великого пальця збільшується відстань між V п’ястковою та ліктьовою кістками за рахунок появи над поверхнею тригранної кістки; при зворотному русі ця кісточка відходить у глибину променево-зап’ясткового суглоба, і відстань між ліктьовою та п’ястковою кістками скорочується (див. рис. Кисть в русі).

Таким чином, при приведенні (в бік мізинця) довжина кисті ззовні збільшується, а зсередини зменшується; при відведенні – зсередини збільшується, а ззовні зменшується.

Виконайте ці рухи і помацайте відповідні кістки на собі.

Рухи у двоосьовому п’ястково-зап’ястковому суглобі І (великого) пальця мають особливе значення. Завдяки його рухливості тут відбуваються рухи: 1) відведення, коли великий палець відводиться вбік і долоня розтягується; 2) приведення, коли великий палець притискається до ІІ (вказівного) пальця; 3) протиставлення, коли кисть стискається в кулак; 4) кругові рухи. Рухи самого І пальця, тобто згинання та розгинання його в одноосьовому п’ястково-фаланговому суглобі та в односторонньому міжфаланговому суглобі, завершують рухи, які здійснюються у його п’ястково-зап’ястковому суглобі.

П’ястково-фалангові суглоби II—V пальців, як двоосьові, дають змогу здійснювати рухи згинання та розгинання, кругові рухи, що забезпечують відхилення пальців в сторони. Вони часто залишаються поза увагою недосвідченого спостерігача, однак ці відхилення мають значення для пластики кисті в цілому.

Рис. Кисть в русі.

Рис. Кисть в русі.

/ — рух кисті у променево-зап’ястковому суглобі. А— сильне розгинання кисті з максимальним розведенням пальців в різні боки з долонної сторони, виступають горохоподібна кістка та променеве підвищення зап’ястка;  Б — приведення (в сторону мізинця) – зі сторони великого пальця виступає човноподібна кістка; В — відведення (в сторону великого пальця) – човноподібна кістка ховається, зі сторони мізинця виступає тригранна кістка.

I — головка ліктьової кістки, 2 — нижній кінець променевої кістки, 3 — горохоподібна кістка, 4 – головки п’ясткових кісток, 5 – променеве підвищення зап’ястка, 6 – тригранна кістка.

7 — човноподібна кістка.

II — зміна форми кисті залежно від розташування п’ясткових кісток.

Головки п’ясткових кісток утворюють дугу, а весь п’ясток – віяло; 8 – головки п’ясткових кісток; 9 – зап’ясток; 10 – променева кістка; 11 – ліктьова кістка

Рухи у променево-зап’ястковому суглобі та суглобах кисті

Рухи у променево-зап’ястковому суглобі та суглобах кисті

е – приведення/відведення ж – тильне розгинання, поперечна вісь, долонне розгинання з – променеве відхилення 20о; променеве відхилення 30-40о,  тильно-долонна вісь

Види захватів предметів пальцями кисті

Види захватів предметів пальцями кисті

Розрізняють чотири типи захвату: а) затискальний захват; б) сильний захват; в) захват ключа; г) захват гака.

При клінічному огляді функціонування руки слід звертати особливу увагу на порушення тонких моторних навичок та грубої сили. Це дає змогу оцінити захвати. Затискальний захват (між великим та вказівним пальцями) має велике значення для функціонування кисті. Саме тому відсутність великого або вказівного пальців впливає на професійні можливості набагато більше, ніж відсутність інших пальців. 

Діагностика

За словами фахівців, правильно поставлений діагноз на 75% гарантує вдале лікування.

Діагностика травм та захворювань починається з огляду та анамнезу.

В діагностиці захворювань кисті велику роль відіграють огляд та збір докладної інформації. Від віку, тілобудови, расової приналежності, умов роботи та спеціальності, спадкових захворювань, активності способу життя, хобі – до особливостей дієти, травм та захворювань хребта, травм в області плечового та ліктьового суглобів, порушення обміну речовин тощо.

Діагностика травм та захворювань

Серед апаратних неінвазивних методів застосовують практично усі доступні та розроблені на сьогодні методики: УЗД, ЕНМГ, доплерографія, денситометрія, КТ, МРТ, рентгенографія.

З інвазивних методик застосовують гістологічні дослідження при підозрах на пухлини, артроскопію при пошкодженнях та захворюванням променево-зап’ясткового суглоба.

Найбільш розповсюджені захворювання та травматичні пошкодження кисті та променево-зап’ясткового суглоба

Такого розмаїття захворювань та пошкоджень, які припадають на кисть, немає, мабуть, у жодному з розглянутих нами раніше сегментів скелета людини. Ось деякі з них.

Захворювання кисті та променево-зап’ясткового суглоба

Тeндиніт, або запалення зв’язок. Часто є професійним захворюванням людей, пальці яких через їхню роботу тривалий час перебувають у русі: піаністів, машиністок, швачок, копірайтерів та верстальщиків у поліграфії тощо. Вилікувати його остаточно неможливо, тому хворим проводять терапію та рекомендують утриматись від динамічних навантажень на пальці.

Tyнeльний (кapпaльний) синдром (про який ми писали у нашому блозі - Тунельний синдром) також спричиняється роботою монотонного характеру, іноді – гормональними порушеннями та ревматоїдним артритом. При ньому серединний нерв затискається, що призводить до болю, набряку та онімінню кисті з подальшою атрофією м’язів.  

Tyнeльний (кapпaльний) синдром

Серединний нерв, Карпальний канал

Хвороба де Кервена (хронічний тендосиновіт, стенозуючий тендовагініт, стенозуючий лігаментит) – звуження (стеноз) каналу, в якому розташовані сухожилки І пальця кисті. Причина захворювання – постійна травматизація каналу під час руху у ньому сухожилків. Це захворювання розвивається повільно і протікає хронічно. Жінки страждають частіше від чоловіків, люди похилого віку – частіше, ніж молоді. Зазвичай проявляється зв’язок захворювання з характером роботи або підвищеним навантаженням на кисть при виконанні побутових обов’язків.

Остеоартроз (артроз) — широковідоме захворювання, при якому пошкоджується хрящ суглоба. Рідше причиною його є внутрішньосуглобовий перелом пальця, що зрісся неправильно, а акож ревматоїдний артрит. Оскільки страждають суглоби, у людини порушується рухливість пальців, вона не втрачає здатність виконувати дрібні маніпуляції. Больові відчуття супроводжують рухи і зникають у спокої. Може розвинутись у будь-якому суглобі кисті.

Артрит – запальне патологічне захворювання суглобів (що веде до їх руйнування) та всього організму в цілому. Розрізняють наступні основні види захворювання (залежно від причини виникнення): ревматоїдний, псоріатичний, подагричний, інфекційний та реактивним артрити. Запалення при артритах розповсюджується на всі елементи променево-зап’ясткового суглоба (починається з синовіальної оболонки суглоба, потім розповсюджується на хрящ, капсулу суглоба, зв’язки сухожилка та сумки).

Ревматоїдний поліартрит вражає дрібні суглоби. Небезпечний тим, що може призвести до деформації та повного знерухомлення. Супроводжується ця недуга больовими відчуттями, набряками, контрактурою та деформацією уражених суглобів.

Письмова судома проявляється при спробах щось написати. Руки стають слабкими, тремтять, пальці зводить. Причиною може бути як стрес, так і захворювання шийного відділу хребта (стискання нервів). Також можуть страждати інші рухи кисті, пов’язані з точною дрібною моторикою та положенням пальців.

Синдром клацаючого пальця (стенозуючий лігаментит, хвороба Нотта). Сухожилки, що беруть участь у згинанні пальців, ковзають по каналу, що називається сухожилкова піхва. При даному захворюванні сухожилок не може вільно прослизати в сухожильній піхві. Застрягаючи, він спричиняє біль та викликає характерний клацаючий звук. Патологія може бути вродженою.

Синдром Рейно полягає в зупинці кровообігу в кінцівках. Заражатися можуть не лише руки, а й стопи. Причиною можуть бути переохолодження, куріння, отруєння хімічними реагентами, стрес, тривала вібрація або спадкові судомні хвороби. Симптоми проявляються епізодично. Пальці від кінчиків починають біліти та німіти, після закінчення нападу відчувається поколювання. Хвороба прогресує з часом, основне лікування – видалення провокуючого фактора. Призначають  засоби для розширення судин, пізніші стадії вимагають хірургічного лікування.

Пухлини – можуть бути доброякісними та злоякісними: остеоід-остеома, остеома, синовіома, гемангіома и т.п. Кісти, гігроми і ганглії кісток, суглобів і сухожилків.

Гігрома – це осумковане пухлиноподібне утворення, наповнене серозно-фіброзною або серозно-слизовою рідиною. Розташовується поряд з суглобами або сухожилковими піхвами. Невеликі гігроми зазвичай не спричиняють жодних незручностей, крім естетичних. При їх збільшенні або розташуванні поряд з нервами можливе порушення чутливості. Патологія діагностується з урахуванням даних анамнезу та фізичного огляду. Консервативна терапія малоефективна, рекомендується хірургічне видалення гігроми.

Гігрома – це осумковане пухлиноподібне утворення, наповнене серозно-фіброзною або серозно-слизовою рідиною.

Хвороба Прайзера – стан, що являє собою ідіопатичний аваскулярний (асептичний) некроз човноподібної кістки. Його ще називають остеохондропатія, як один з різновидів асептичних некрозів, про які ми згадували у нашому блозі.

Хвороба Кінбека (некроз півмісяцевої кістки) – ще один різновид асептичного некрозу кисті. Спочатку його перебіг безсимптомний або супроводжується неінтенсивними болями при фізичних навантаженнях. Потім, на тлі руйнування кістки, утворюється патологічний перелом. Болі, які обмежують рухи, наростають, м’язи передпліччя поступово атрофуються. Наприкінці захворювання формується деформація півмісяцевої кістки різного ступеня вираженості. Етіологія хвороби Кінбека остаточно не встановлена.

Асептичний некроз гачкуватої кістки (Остеохондропатія гачкуватої кістки або хвороба Фогеля) також відноситься до некрозів кисті. Супроводжується болем та набряком в області зап’ястка.

Деформація (хвороба) Маделунга (хронічний підвивих кисті) – локальна дисплазія, що характеризується вкороченням променевої кістки та вивихом (підвивихом) ліктьової кістки, що ззовні проявляються випинанням головки ліктьової кістки та зміщенням кисті в долонну сторону. Відноситься до патології розвитку скелета при формуванні кісток та суглобів – являє собою ваду розвитку променево-зап’ясткового суглоба та дистального кінця передпліччя.

Контрактура Дюпюїтрена (долонний фіброматоз). Початковим проявом захворювання є поява щільних підшкірних вузлів на долоні в області поперечної долонної складки, частіше в основі IV та V пальців. Іншими проявами захворювання можуть бути втягування шкіри на долоні. Вони можуть формуватись на початку хвороби, пізніше, або не виникати зовсім. Ці втягнення виникають через рубцеве переродження перетинок з’єднувальної тканини між долонним апоневрозом та шкірою. При прогресуванні захворювання відбувається рубцеве переродження поздовжніх волокон долонного апоневрозу з формуванням щільних тяжів, що переходять з долоні на пальці. При цьому відбувається поступове обмеження розгинання суглобів, тобто формування власне контрактури. Хвороба частіше вражає IV та V пальці, потім III палець, потім I палець. Вказівний палець долучається до процесу вкрай рідко. Причина виникнення цієї патології досі невідома.

Інфекційні та травматичні пошкодження нігтьових пластин та м’яких тканини навколо нігтя – окрема тема, яка включає огляд матеріалів з суміжних спеціальностей. Сподіваємось повернутися до них, оскільки охопити усе розмаїття патологій даної області в одному огляді вкрай складно.

Найбільш розповсюджені захворювання нігтів:

  • Пігментні плями
  • Оніхомікоз
  • Псоріаз
  • Атрофія нігтів
  • Оніхолізис
  • Панарицій

Травми кисті

За статистикою (2015 року), 10% усіх травматичних пошкоджень опорно-рухового апарату припадають на кисть, з них 70% - це пошкодження човноподібної кістки (про це непросте, з усіх точок зору, пошкодження, ми говоритимемо в наступному огляді).

переломи кісток кисті

1. 70% човноподібна кістка 2. 18% Тригранна кістка 3. 4,3% Трапеція (трапецієподібна кістка)

Травми кистей стаються часто, вивихи та розтяжіння також нерідкісні, особливо у спортсменів. Рідше відбуваються переломи пальців та інших кісток кисті.

Перелом Колеса, Перелом Сміта. Переломи та хибні суглоби кисті.

Перелом Колеса                                                Перелом Сміта

Переломи та хибні суглоби. В процесі життєдіяльності людина може зламати майже будь-яку кістку кисті, а при неправильному лікуванні або за відсутності лікування може розвинутись хибний суглоб пошкодженої кістки. Так само, після переломів з масивними пошкодженнями м’яких тканин можуть розвинутись так звані остеонекрози, особливо це актуально для кісток зап’ястка.

Переломи та хибні суглоби.

При падінні на руку може статись вивих. При цьому судини та нерви у променево-зап’ястковому суглобі стискаються, що призводить до болю, оніміння та втрати рухливості. Вправити вивих зап’ястка складно.  Якщо вам бракує досвіду, краще не робити цього самостійно. Окрім зап’ястку можна вивихнути і п’ясткок: при падінні на стиснений кулак або при дуже сильному ударі. При цьому пальці втрачають рухливість, а кисть набрякає з тильної сторони. При падінні на випрямлену кисть можна вивихнути пальці у фаланго-п’ястковому суглобі. У цьому разі кістки вправляє лікар під анестезією.

Вивих пальця – це патологічний стан, при якому суглобові поверхні фаланг пальців зміщуються та перестають бути конгруентними одна одній. Пальці рук страждають частіше, ніж пальці ніг. Вивихуватись можуть усі фаланги: основна, середня та дистальна. Симптомами є різкий біль, набряк, деформація в області суглоба та відсутність рухів. Діагноз встановлюється на підставі зовнішніх даних та результатів рентгенографії. Лікування зазвичай консервативне – вправлення пальця з подальшим накладанням гіпсової пов’язки. В окремих випадках необхідна фіксація спицею або операція на суглобі.

Також при падінні можна отримати розтяжіння та розриви зв’язок та сухожилків. Пошкодження зв’язок може спричинити не лише обмеження рухливості. Може виникнути рухливість там, де її не повинно бути, наприклад, палець може почати перерозгинатись або згинатись в сторону. Розрив зв’язок не менш болючий, ніж перелом кістки. Зазвичай травма зв’язки тягне за собою вивих найближчого суглоба. Якщо пошкоджено зв’язки долоні, що забезпечують стискання пальців, то в руку вкладають округлий предмет і везуть постраждалого до лікарні, оскільки у цьому разі зв’язки доведеться зшивати хірургу.

Травматичні ампутації пальців (і усієї кисті) зустрічаються досить часто, особливо у людей, які працюють з небезпечною технікою. При порушенні правил експлуатації і звичайній неуважності ампутацію можуть спричинити пильні станки, преси та інша травмонебезпечна техніка, вибухові речовини та предмети (гранати, міни, петарди тощо).

Глибокі порізи з пошкодженням зв’язок та судин – теж досить розповсюджена травма при роботі з гострими предметами та матеріалами. Пошкоджуються тканини (зв’яки) як  тильної, так і долонної сторони кисті.

Карпальна (променево-зап’ясткова) нестабільність – це нестабільність у променево-зап’ястковому суглобі в результаті травматичних пошкоджень кісток та зв’язок. Несвоєчасне виявлення проблеми та неадекватне лікування можуть призвести до дегенеративно-дистрофічних змін кисті та втрати її функцій.

Вивих сухожилка – незвичне пошкодження, що зустрічається у кистьовій хірургії. Наприклад, вивих сухожилка ліктьового розгинача кисті.

Травматичне пошкодження нервів. Як видно з анатомічного огляду, нервів у кисті дуже багато, і будь-який з них може дістати пошкодження внаслідок травми.

Опіки та рубцові контрактури. Оскільки кисть – це основний робочий інструмент і засіб тактильного контакту із зовнішнім світом, людна часто отримує опіки при контакті з гарячими рідинами та предметами. При поверхневих опіках 1-2 ступеня лікування звичайне і прогноз досить сприятливий навіть при опіках великої площі кисті. А ось при глибоких опіках через відсутність масивних підшкірних тканин можуть утворюватись рубці та спайки з м’язами, зв’язками та сухожилками, і навіть ураження суглобових капсул. Глибокі рубцеві ураження тканин призводять до контрактур та втрати функції кисти.

Окрема категорія патологій кисті – вроджені аномалії розвитку

Арахнодактилія (в перекладі з латини – «пальці павука») – це вроджена деформація пальців кисті, що проявляється їх подовженням, потоншенням та характерним викривленням. Вона є симптомом деяких спадкових захворювань, зазвичай поєднується з подовженням трубчастих кісток, іншими деформаціями скелету, змінами з боку очей та серцево-судинної системи.

Дзеркальна кисть або ульнарна димелія – рідкісна вроджена аномалія, що характеризується подвоєнням ліктьової кістки, відсутністю променевої кістки та І пальця кисті, надмірною кількістю пальців, як правило, симетрично розташованих відносно середньої лінії. Зазвичай візуалізується обмеження рухів у ліктьовому суглобі, ротаційних рухів кисті, оскільки у цих хворих замість головки променевої кисті у ліктьовому суглобі бере участь проксимальний відділ другої ліктьової кістки. Окрім класичної форми «дзеркальної кисті» можливі і проміжні варіанти цієї аномалії: радикальна полідактилія (подвоєння І пальця та його трьохфаланговість) поєднується з нормально розвиненим передпліччям, з трьома кістками передпліччя, синдактилією пальців кисті.

Окрема категорія патологій кисті – вроджені аномалії розвитку

Розщеплена кисть. Цей тип аномалії характерний відсутністю кількох променів кисті. Виділяють типову та атипову форми розщепленої кисті.

Синдактилія – вроджена аномалія кисті, характерна тим, що розташовані поряд пальці зрощені між собою. Зрощення може бути як шкірне, так і кісткове.

Окрема категорія патологій кисті – вроджені аномалії розвитку

Вроджена згинально-привідна контрактура першого пальця. Ця аномалія характерна притисненням до долоні першого пальця і крайнім ступенем його згинання у п’ястно-фаланговому суглобі.

Камптодактилія – вроджена аномалія кисті, характерна згинальною контрактурою на рівні проксимального міжфалангового суглоба пальця кисті.

Симфалангізм – вроджена аномалія, характерна зміною міжфалангових суглобів пальців кисті та відсутністю рухів у них, відсутністю сухожилків-згиначів та розгиначів кисті, відсутністю шкірних складок на рівні міжфалангових суглобів кисті. Часто поєднується з синдактилією, генетичними синдромами (Apert, Poland). Зустрічається при артрогрипозі.

Радіоульнарний синостоз характерний кістковим зрощенням проксимальних ділянок ліктьової та променевої кісток. Це призводить до різкого обмеження просупінаційних рухів передпліччя у ліктьовому суглобі. У більш тяжких випадках передпліччя проноване, що різко обмежує функцію верхньої кінцівки та самообслуговування.

Полідактилія – це наявність у людини або тварини (частіше у собак та котів) додаткових пальців на руках та/або ногах. Це анатомічне відхилення є спадковим. Приблизно 2% новонароджених з’являються на світ із зайвим пальцем, 10% з них мають зайвий палець на верхній кінцівці. Вчені виявили, що полідактилія починає активно розвиватись впродовж 4 тижнів розвитку ембріона, коли триває активний ріст кінцівок. Основним джерелом полідактилії є генетичні мутації. На даний момент налічується близько 39 таких мутацій, пов’язаних із формуванням зайвих пальців. Спрощена класифікація полідактилії нараховує 3 основні категорії, залежно від розташування зайвого пальця:

  •    радіальна (преаксиальна): подвоєння сегментів першого пальця;
  •    центральна: подвоєння другого - четвертого пальців;
  •    ульнарна (постаксиальна): подвоєння п’ятого пальця.

Крім цього, полідактилія також поділяється на категорії за структурою додаткового пальця/пальців:

  •     полідактилія 1 типу: додаткові пальці є рудиментарними і сформовані лише зі шкіри;
  •     полідактилія 2 типу: додаткові пальці є відгалуженням основних;
  •     полідактилія 3 типу: додаткові пальці є повноцінними (кісткова структура, нерви, суглоби, кровоток, шкіра тощо).

Полідактилія – це наявність у людини або тварини (частіше у собак та котів) додаткових пальців на руках та/або ногах.

Радіальна (преаксиальна)            Центральна            Ульнарна (постаксиальна)

Надмірний розвиток сегменту – макродактилія. Ця патологія проявляється збільшенням об’єму пальців кисті.

Вроджена косорукість – стійка деформація, внаслідок якої кисть відхиляється у ліктьову або променеву сторону від поздовжньої осі передпліччя. Виникає у внутрішньоутробний період. Є наслідком недостатнього розвитку однієї з кісток передпліччя або пов’язаних з цими кістками сухожилків. Проявляється викривленням верхньої кінцівки – кисть розташована під кутом до передпліччя. Може поєднуватись з іншими вродженими вадами кінцівки.

Вроджені аномалії кисті частково підтверджують теорію еволюції цього сегменту. Саме завдяки певним мутаціям ми маємо ту кисть, яка і стала запорукою нашого майбутнього розвитку та становлення сучасної цивілізації людини.

Патології, які частіше зустрічаються у першій чверті життя:

  • Перелом човноподібної кістки
  • Хвороба Кінбека
  • Хвороба Прайзера
  • Ганглії (гігроми) кистьового (променево-зап’ясткового) суглоба
  • Пошкодження TFCC
  • Пошкодження SL зв’язки

Патології, які частіше зустрічаються після 60 років:

  • STT артроз
  • Артроз I CMC суглоба
  • Горохоподібно-тригранний артроз
  • Артроз ДЛЛС
  • SLAC та SNAC (наслідки застарілих травм)

Патології, що можуть зустрічатись у будь-якому віці:

  • Хвороба Де-Кервена
  • Променево-зап’ясткове та шилопобіно-зап’ясткове зіткнення
  • Пухлини
  • Системні захворювання (артрити, бурсити)

У чоловіків частіше стаються:

  • Переломи човноподібної кістки
  • Пошкодження TFCC
  • Пошкодження човноподібно-півмісяцевої зв’язки
  • SLAC та SNAC (наслідки застарілих травм)

У жінок частіше зустрічаються:

  • Артроз STT суглоба
  • Хвороба Кінбека
  • Деформація Манделунга

Про більшість найрозповсюдженіших захворювань та травматичних пошкоджень кисті ми плануємо поговорити в подальших матеріалах, де докладно опишемо причини, симптоми, особливості діагностики, лікування та реабілітації. У цьому огляді ми обмежуємось їх перерахунком, просто щоб показати, наскільки кість складна і як часто схильна до найрізноманітніших захворювань та травм, які можуть суттєво порушити звичний спосіб життя і навіть спричинити непрацездатність.

Лікування травм та захворювань кисті

Як завжди, лікування буває консервативним та хірургічним.

Консервативне лікування травм та захворювань кисті

Практично всі консервативні методи лікування у тій чи іншій мірі застосовуються при лікуванні травм та захворювань кисті. Звісно, за наявності показань та їх імовірної ефективності.

1. Іммобілізація променево-зап’ясткового суглоба, кисті та фаланг пальців при травмах. Для цього використовують гіпсові пов’язки або їх сучасні та більш ефективні замінники з полімерів.

Спеціальні шини та ортези.

Спеціальні шини та ортези на кисть

2. Медикаментозні методи застосовуються для пригнічення запального процесу, покращення живлення (трофіки) тканин та відновлення кровопостачання, відновлення нервів при їх пошкодженні (травми, стиснення, розтяжіння, контузії, ішемії тощо), зняття набряку, усунення больових відчуттів.

3. Фізіотерапевтичні процедури та УХТ.

За відсутності протипоказань, для тієї ж мети, що й медикаментозну терапію, можуть застосовувати лазер, електрофорез, магніт, міостимуляцію тощо. УХТ застосовують для стимуляції регенерації та профілактики посттравматичного остеонекрозу.

4. Кінезіологічне та біомеханічне тейпування, за відсутності протипоказань, можна застосовувати з перших днів лікування. Про застосування тейпів у травматології ми неодноразово говорили у наших оглядах.

Кінезіологічне та біомеханічне тейпування, за відсутності протипоказань, можна застосовувати з перших днів лікування.

5. Регенеративна терапія та гіалуронова кислота.

Дослідження стовбурових клітин при лікуванні травм та захворювань у травматології давно з царини фантастики стало звичною процедурою, яка, до того ж, довела свою ефективність. Серед них: PRP, мезенхімальні стовбурові клітини – МСК, ін’єкції мікрофрагментованої жирової тканини (MFAT). Про особливості застосування гіалуронової кислоти в травматології ми докладно говорили в огляді "Застосування препаратів розчину гіалуронової кислоти"

6. Масаж, ЛФК, санаторно-курортне лікування, грязелікування тощо застосовуються як при консервативному лікуванні, так і в процесі реабілітації після хірургічного лікування.

Хірургічне лікування травм та захворювань кисті

У кистьовій хірургії використовують майже усі доступні сучасній хірургії методи лікування, від звичайного остеосинтезу спицями Кіршнера та закритого вправлення вивихів до ендопротезування та артроскопії при усуненні вроджених патологій, посттравматичних деформацій та ампутацій.

Остеосинтез переломів кісток кисті різними імплантатами

Остеосинтез переломів кісток кисті різними імплантатами

Остеосинтез блокуючими мікропластинами – сучасний метод лікування переломів кисті різної локалізації.

Остеосинтез човноподібної кістки канюльованим гвинтом

Остеосинтез човноподібної кістки канюльованим гвинтом

Інші способи фіксації переломів: спиці, мікропластини, мікрогвинти.

Інші способи фіксації переломів: спиці, мікропластини, мікрогвинти.

Також застосовують апарати зовнішньої фіксації.

застосовують апарати зовнішньої фіксації в хірургії кисті

Спосіб фіксації залежить від локалізації перелому, професіоналізму лікаря та наявності тих або інших фіксаторів та інструментів у лікувальній установі. У будь-якому разі, при пошкодженні кісток кисті лікар запропонує вам усі доступні методи лікування та докладно розкаже про їхні плюси та мінуси, особливості установки та видалення, ризики та ціну.

Ендопротезування променево-зап’ясткового суглоба та інших суглобів кисті. Повне ендопротезування променево-зап’ясткового суглоба виконують для покращення рухливості у суглобі та зменшення вираженості больового синдрому при різних дегенеративно-дистрофічних захворюваннях. Зазвичай цю операцію роблять особам середнього та старшого віку з невисоким ступенем фізичної активності. Але якщо хірург вважає, що переваги операції ендопротезування променево-зап’ясткового суглоба переважають її ризики, її можна зробити і молодим людям, але за умови, що можна буде забезпечити зниження навантаження на променевий суглоб. Те саме можна сказати стосовно пацієнтів, для яких відновлення рухливості променево-зап’ясткового суглоба буде запорукою значного покращення якості життя.

Ендопротезування променево-зап’ясткового суглоба та інших суглобів кисті

Ендопротезування суглобів кисті

Реконструктивно-відновлювальні та пластичні операції при вроджених деформаціях, після ампутацій пальців, масивних пошкоджень м’яких тканин – це дуже складні та багатоетапні методи лікування, які не завжди дають очікуваний результат, проте не мають альтернативи.

Чому ж хірургію кисті виділяють як окрему дисципліну? Якщо дуже коротко, кистьовий хірург повинен бути:

  • Травматологом-ортопедом,
  • Пластичним хірургом,
  • Мікрохірургом,
  • Судинними хірургом,
  • Нейрохірургом,
  • Онкологом,
  • Ендоскопістом (тобто володіти техніками виконання малоінвазивних операцій за допомогою артроскопа).

Саме ця багатопрофільність і робить кистьову хірургію особливою. А ще, напевно, відповідальність за результат лікування. Втрата або часткове обмеження функції навіть одної кисті тягне за собою непоправні наслідки, і іноді повністю змінює життя людини. Від самого початку вибору професії кистьовий хірург повинен усвідомлювати усю відповідальність, яка лягає на його плечі.

Сьогодні з’являється та розвивається новий напрямок, пов’язаний з естетичною хірургією кисті. Справа у тому, що при досить розвиненій індустрії краси, яка спрямована на збереження молодості обличчя та тіла, руки, точніше кисті, видають реальний вік людини. Дуже складно приховати справжній вік і стан кисті при появі яскраво вираженої судинної сітки, пігментних плям, дистрофії підшкірних тканин та старіння самої шкіри на тильній поверхні рук. Естетична пластика застосовується для боротьби з наслідками природного старіння, такими як темні плями, зморшки, втрата жирової тканини. Основні методи естетичної хірургії кисті – контурна пластика кисті, ліпотрансплантація, підтяжки та шкірна пластика, лазерна шліфовка та лазерне видалення пігментних плям.

Реабілітація після консервативного та хірургічного лікування

Усі заходи спрямовані, насамперед, на відновлення обсягу рухів у суглобах кисті та м’язової сили – відновлення чутливості та дрібної моторики, біомеханіки захватів та координації рухів.

Як і при консервативному лікуванні, при реабілітації застосовують усі доступні методи: ЛФК, фізіопроцедури, кінезіологічне та біомеханічне тейпування, медикаментозні препарати, регенеративну терапію та ін’єкції гіалуронової кислоти. Існують спеціальні санаторно-курортні комплекси, які спеціалізуються на фізичному відновленні та психологічній адаптації пацієнтів з травмами кисті.

Профілактика травм та захворювань кисті

Профілактика полягає у дотриманні техніки безпеки при роботі з небезпечними інструментами, гострими предметами та матеріалами. Обережність пересування у темну пору доби та в зимовий сезон дасть змогу запобігти падінням та травмам, в тому числі кисті. Профілактика тунельного синдрому при тривалій роботі за комп’ютером полягає у чергуванні роботи та відпочинку, виконанні спеціальної гімнастики для кисті та променево-зап’ясткового суглоба. Слід уникати переохолодження у холодні пори року. Часті мікротравми пальців можуть призводити до розвитку контрактур та ранніх артрозів. У жодному разі не можна вдаватись до самолікування, а при травмах та больових відчуттях слід якомога скоріше звернутись до лікаря для виявлення причини патології.

Прогноз лікування

При травмах та захворюваннях кисті, прогноз для життя, у більшості випадків, сприятливий. Але, на жаль, не в усіх випадках. У першу чергу, це залежить від ступеня пошкодження тканин, часу та професіоналізму лікаря при наданні першої допомоги, періоду звернення до фахівця пацієнта, віку, пацієнта, способу життя та очікуваних від лікування результатів. Іноді вдається повністю відновити функціональність кисті та повернутись до звичного життя та занять спортом, а іноді – лише частково відновити функцію. Є випадки, коли доводиться частково або повністю заміняти кисть протезом.

Кисть як ідеальний механізм творіння. Чому в кистьову хірургію закохуються?


Інші матеріали