Пошкодження дистального сухожилку двоголового м’яза

      

Д. м. н. Долгополов О. В. ДУ «Інститут травматології та ортопедії НАМН України»

Опублікований: 08.07.2020

В останні роки відмічається збільшення кількості підшкірних розривів м’язів та сухожилків в структурі пошкодження опорно-рухового апарату. Наприклад, розрив сухожилків двоголового м’яза складає 30-55% серед усіх розривів сухожилків.

Згідно з даними літератури, пошкодження двоголового м’яза в 96% випадків представлені розривами довгої голівки, в 3% пошкодженням дистального сухожилка та 1% пошкодженням короткої голівки. Ці пошкодження зазвичай спостерігаються у пацієнтів чоловічої статі в віці 30-60 років.

Етіологія та патогенез

Етіологія та патогенез

Ряд загальноприйнятих теорій збігаються в наявності двох основних факторів:

- Наявність гіповаскулярної зони в середній частині дистального сухожилка двоголового мяза плеча (Зона 2)
- Механічна причина пошкодження

Механізм пошкодження

Механізм пошкодження

Пошкодження виникає при ексцентричній дії сили натягу при зігнутому ліктьовому суглобі приблизно на 90о з одночасною спробою розгинання. При цьому, пошкодження довгої голівки виникають в результаті дії непрямої травми (87,3 %), а розриви дистального сухожилка частіше виникають в результаті прямої взаємодії з травмуючим фактором. (34,8 %)

Клінічна картина

1. Больовий синдром в ділянці горбистості променевої кістки
2. Помірна слабкість згинання та виражена слабкість супінації передпліччя
3. Деформація передніх відділів ліктьового суглоба(Симптом Popeye)
4. Відсутність сухожильного тяжа при згинанні ліктьового суглоба
5. Позитивні результати «hook»-тесту та Ruland-тесту

«Hook»-тест

«Hook»-тест

Цей тест виконується при встановленні пальця під латеральний край дистального сухожилку двоголового м’яза плеча в положенні згинання у ліктьовому суглобі 90 о

«Ruland»-тест

«Ruland»-тест

Виконують стискання м’яких тканин. Якщо передпліччя при цьому супінується, тест вважається негативним. Якщо передпліччя залишається у нейтральному положенні, це свідчить про пошкодження дистального сухожилка.

Візуальні ознаки

Візуальні ознаки

Візуальні ознаки

МРТ-ознаки пошкодження

МРТ-ознаки пошкодження

Консервативне лікування

Згідно з даними літератури, консервативний метод лікування при розриві дистального сухожилля ДМП, застосовується у пацієнтів інтелектуальної праці та в групі пацієнтів, що мають протипоказання до хірургічного лікування в зв'язку з соматичною патологією.

Консервативне лікування включає тимчасову іммобілізацію, симптоматичну терапію, фізіотерапевтичні та реабілітаційні заходи. Є ймовірність залишкових явищ у вигляді хронічного больового синдрому, м'язової гіпотрофії і десмогенних контрактур, однак за допомогою вторинної реабілітації може бути досягнутий задовільний результат.

Оперативне лікування

Оперативне лікування

Операція рефіксації сухожилля повинна проводитися протягом перших 2-3 тижнів після травми. Після закінчення цього часу сухожилля і м'язи починають рубцюватися і зменшуватися, і відновлення функції руки при хірургічному втручанні може виявитися неможливим.

Оперативне лікування

  • Трансоссальний шов (а)
  • Метод з кортикальним фіксатором (б)
  • Анкерний шов (в)

Було проведено багато досліджень біомеханіки ліктьового суглоба для визначення оптимального методу фіксації сухожилля ДМП при його пошкодженні. Було доказано, що осьове навантаження може привести до вторинного пошкодження частіше при фіксації сухожилку трансоссальним швом, ніж при різних анкерних і кортикальних варіантах фіксації.

Метод з кортикальним фіксатором

Метод з кортикальним фіксатором

Анкерний шов

Анкерний шов

Анкерний шов

Виділення частини пошкодженого сухожилка та введення анкера у горбистість променевої кістки

Виділення частини пошкодженого сухожилка та введення анкера у горбистість променевої кістки

Виділення частини пошкодженого сухожилка та введення анкера у горбистість променевої кістки

Прошивання та фіксація дистального сухожилка біцепса у місці кріплення з контрольною рентгенографією правильності встановлення анкера

Реабілітація

- В післяопераційному періоді пацієнту рекомендується косиночна іммобілізація на термін до 3 тижнів.
- Рання розробка амплітуди пасивних рухів. Уже на наступну добу після операції можна пасивно згинати руку в діапазоні 100-60 градусів. Амплітуда рухів поступово збільшується після зняття швів через 2 тижні від операції. Додаючи в середньому по 10 градусів розгинання в день до кінця 3 тижні можливе повне розгинання в ліктьовому суглобі.

Реабілітація

- Починаючи з 4 тижня можливе виконання активних рухів в ліктьовому суглобі.
- Починаючи з 7 тижня можливе поступове збільшення навантаження, починати слід з мінімальної ваги - 0,5-1 кг і збільшувати його по 0,5 кг в 2 дня.
- Заняття спортом, в тому числі підняттям значних ваг (більше 15 кг однією кінцівкою) слід відстрочити до 12 тижнів після операції.


Інші матеріали