Супракондилярний синдром - синдром стрічки Стразера, синдром Кулона, Лорда та Бедосье

Супракондилярний синдром (синдром стрічки Стразера, синдром Кулона, Лорда та Бедосьє) – причини, особливості діагностики, лікування реабілітація та профілактика

Опублікований: 06.03.2023

Супракондилярний синдром - синдром стрічки Стразера, синдром Кулона, Лорда та Бедосье

Обіцяне продовження теми тунельних невропатій верхніх кінцівок

У минулому матеріалі ми розглядали тунельні невропатії: Синдром ложа Гійона, синдром кубітального каналу, БАС, Хвороба Хіраяма і обіцяли повернутися до цієї проблеми. І ось дотрималися обіцянки.

Супракондилярний синдром (синдром стрічки Стразера, синдром Кулона, Лорда та Бедосьє) – причини, особливості діагностики, лікування реабілітація та профілактика

Причини появи супракондилярного синдрому

У популяції у 0,5–2,7% випадків спостерігається варіант розвитку плечової кістки, при якому на її дистальній антеромедіальній поверхні виявляється «шпора» або супракондилярний відросток (апофіз). Через додатковий відросток серединний нерв зміщується і натягується (як тятива луку). Це робить його вразливим до пошкоджень. У сучасній анатомічній термінології надвиростковий відросток позначений латинським еквівалентом processus supracondylaris. Він має вигляд кісткового шипа, розташованого в нижній третині плечової кістки; між надвиростковим відростком і медіальним виростком плеча, epicondylus medialis, є зв'язка, яка (на ім'я единбурзького анатома Джона Струзера [J.Struthers, 1848], який вперше описав цю анатомічну освіту) в літературі отримала назву - струзерівської (стразерівської). В результаті під цією зв'язкою утворюється надвиростковий отвір (канал), foramen supracondylare, в якому проходить судинно-нервовий пучок (середній нерв [n. medianus] і плечові судини).

1. Ліктьова артерія 2. Променева артерія 3 (5). Надвиростковий апофіз 4. Серединний нерв, що зміщується додатковим апофізом 6. Стрічка (зв'язка) Стразера

1. Серединний нерв, надвиростковий апофіз і стрічка Стразера

Цей тунельний синдром, описаний в 1963 Кулоном, Лордом і Бедосьє має майже повну схожість з клінічними проявами синдрому круглого пронатора: в зоні іннервації серединного нерва визначаються біль, парестезії, зниження сили згинання кисті і пальців. На відміну від синдрому круглого пронатора, при ураженні серединного нерва під зв'язкою Стразера можлива механічна компресія плечової артерії з відповідними судинними розладами, а також слабкість пронаторів: круглого і малого.

Компресія серединного нерва відбувається в нижній третині плеча в «надвиростковому кільці», обмеженому внутрішнім надвиростком плечової кістки, супракондилярним апофізом і фіброзною стрічкою (зв'язкою) Стразера

Патологічні процеси виявляються симптомами рухових і чутливих розладів з характерною для компресії серединного нерва локалізацією: болями в нижній третині плеча з внутрішньої сторони, онімінням і поколюванням – парестезією, зниженням чутливості – гіпестезією та ослабленням м'язів кисті та пальців (парезом).

Діагностика синдрому супрокондилярного відростка

Т. я. клінічна картина при здавлюванні серединного нерва в надвиростковому кільці подібна до синдрому здавлювання цього нерва в canalis carpalis (синдром карпального каналу), а також із проявами шийного остеохондрозу та плекситу плечового сплетення, при диференціальній діагностиці у цих випадках об'єктивну інформацію можна отримати при рентгенологічному дослідженні (! не лише у передній, а й у косих проекціях ! можливе використання КТ-дослідження). На рентгенограмах у передньо-задній проекції надвиростковий відросток виявляється з медіального боку плечової кістки у вигляді шипа із загостреною верхівкою, зверненою вниз і медіально. В окремих випадках при безсимптомній його наявності надвиростковий відросток слід диференціювати з остеоїдостеомою – доброякісною пухлиною остеогенної природи, з кортикальною фіброзною дисплазією в дистальному відділі плечової кістки або з одиночними екзостозозом хондродисплазії в області зони росту.

Рентгенологічне дослідження при компресії супракондилярного відростка плеча

Рентгенологічне дослідження при компресії супракондилярного відростка плеча

КТ плечової кістки – супракондилярний відросток

У діагностиці синдрому супрокондилярного відростка корисний наступний тест: при розгинанні передпліччя та пронації у поєднанні з формованим згинанням пальців провокуються болісні відчуття з характерною для компресії серединного нерва локалізацією.

ЕНМГ допоможе виявити точну локалізацію здавлення нерва та ступінь порушення провідності.

Лікування

Консервативне лікування полягає в комплексному застосуванні медикаментозних препаратів та фізметодів з вимушеною іммобілізацією ліктьового суглоба у положенні, найбільш сприятливому для зняття тиску на нерв. Але оскільки позбутися механічної компресії нерва неможливо консервативним шляхом, лікування зводиться до резекції відростка і видалення стрічки Стразера, що призводить до подальшої декомпресії нерва. Ускладнення від оперативного лікування можуть бути, як і за будь-якої іншої операції, до них відносяться: інфікування тканин в області хірургічного втручання, пошкодження нерва при маніпуляціях з подальшими порушеннями функцій кисті, уповільнене загоєння післяопераційної рани, стійкий больовий синдром.

Реабілітація

Реабілітаційні заходи спрямовані на відновлення рухових функцій кінцівки та живлення тканин, що постраждали. Після загоєння післяопераційної рани та зняття швів пацієнт починає активні заняття з інструктором ЛФК. Масаж та фізпроцедури допомагають швидше відновити кровообіг у тканинах кисті та передпліччя.

Профілактика

На жаль, специфічних рекомендацій щодо профілактики розвитку даної патології не існує. Стандартні рекомендації: вести здоровий спосіб життя, не зловживати алкоголем і курінням, займатися спортом для зміцнення м'язів верхніх кінцівок не гарантують захист від розвитку цього захворювання, але, це не означає, що їх потрібно ігнорувати.

Наслідки

Ускладнення від самолікування або не лікування синдрому стрічки Стразера, як і від інших тунельних синдромів, можуть бути дуже сумними: атрофія м'яких тканин і нерва з наростаючими втратами функції кисті. У запущених випадках відновити функції кінцівки буде дуже складно навіть після виконання хірургічної декомпресії нерва.